Дмитро Сан Перейти до переліку статей номеру 2014:#3
Майбутнє українського кіно – це ще й серіали. Багато серіалів!


Ми живемо в історичний час. Наша країна змінюється. Усі сподіваються, і я також, що крок за кроком Україна перетвориться на демократичну європейську країну. А я, як режисер, ще вірю в якісний розвиток українського кіно. Після розмов про те, що ми пожинаємо плоди тотального напливу російських серіалів, що багато українців уже загіпнотизовані цим продуктом, час переходити до діла.

У прокатного кіно шлях вкрай складний до глядача: дистриб’ютори не надто охоче його беруть. Та якщо й беруть, конкуренція з голлівудськими фільмами просто неймовірна. Тиждень-два в прокаті і – «до побачення». Тому, навіть якщо глядач і хоче підтримати своє, важко зібрати велику касу, і фільми збиткові. Причина – конкуренція в кінотеатрах з дорогими кіноновинками з усього світу.

Вважаю, що необхідно створювати свої серіали, яким легше дійти до глядача, оскільки телевізор дивляться мільйони і канали потребують постійного заповнення ефіру. Досі це були серіали російські, або зняті в нас на замовлення Росії з відповідною редакцією і пропагандою. І хоча серед них чимало неякісних, Росія за 20 років створила, як мінімум, 20 хітів. Наприклад, «Попіл», «Ліквідація», «Діти Арбату», «Брежнєв», «Штрафбат», «Ідіот», «Майстер і Маргарита», «Відлига» і т.д. Мені здається, там серіали стали робити краще, ніж фільми. Телеканали готові платити за якісний продукт адекватні гроші, й серіали можуть мати прибуток. Тож варто робити ставку на розвиток серіалів і в Україні.

Серіал – це також платформа для професійних кадрів. І величезне поле для нашої акторської школи. А як нам побудувати кінематограф, якщо не знімати своїх акторів. І хто, якщо не ми, повинен це робити? Жодна інша країна у світі в цьому не зацікавлена.

Не менш важливе питання окупності проектів. Адже серіали, що знімали в нас, показували передовсім у Росії. Номери на машини клеїли російські, робили російські назви, вивіски, прапори, погони тощо. Більшість проектів наших сучасних кіностудій «Стармедіа» і «Film UA» – «Нюхач», «Смерть шпигунам», «Мисливці за караванами», «Паршиві вівці» – були саме такими. Серйозного досвіду в серіалах, уже набули українці Сергій Чекалов, Олександр Ітигілов-молодший, Артем Литвиненко.

Сьогодні ж ситуація виглядає так: Росія перестала бути дружньою нам країною, забрала Крим, і це підтримує 80 відсотків населення Росії. Тож тепер випустити на російський ринок український серіал майже неможливо. Підтверджує це відміна концертів у Росії української групи «Океан Ельзи». А це – кращий наш бренд у музиці. Втім, невже маємо орієнтуватися тільки на російський ринок? Може, слід робити якісний продукт, який купуватимуть і інші країни Європи. Ми ж прагнемо стати європейською державою, пора і фільми створювати європейської якості.

Так, кіно без грошей не створити. Нині наше кіно – це як старий паровоз, який півстоліття стояв у гаражі. Але колись же він їздив! І якщо правильно «змастити» його інвестиціями, він почне рухатися і невдовзі набере обертів. Адже у нас є ринок – 45-мільйонна країна. Запитаєте, хто зніматиме? На мій погляд, це має бути тандем досвідчених режисерів і нового покоління. Потрібно більше довіряти молодим. Вони ліпше відчувають сучасну кіномову і запити аудиторії. А таланти у нас є. Це і випускники кіношкіл, переможці кінофестивалів, яких набереться чимало за період незалежної України. Обираємо кращих!

Окрім бажання, необхідно бути професіоналом. І тут я хочу привернути увагу до такої персони, як продюсер. Їх в Україні мало. Попит і пропозиція в кіно – це все-таки гра. На практиці вельми часто «вистрілювали» фільми або серіали, в які ніхто не вірив, окрім продюсера або режисера. Як приклад, феноменальний успіх американського серіалу «На всі застави» (анг. «Breaking Bad»). Також відомо, що творці російського серіалу «Відлига» сумнівалися, чи буде він цікавий масовому глядачеві. Однак вони ризикнули і вгадали – незаперечний успіх! Тема і герої нові і цікаві. І тепер усі чекають продовження. Тому, на мій погляд, саме продюсер повинен відчувати інтерес глядачів. Ну, а теми мають бути сучасні і актуальні саме для нашого суспільства. Адже те, що українці відрізняються від росіян, тепер уже остаточно зрозуміло.

P.S. Державі сьогодні складно. Потрібно затягувати пояси тугіше, а тут хтось розмірковує про розвиток кіноіндустрії. На державні гроші для українського кіно я мало сподіваюся. Майбутнє – за приватними компаніями, які з підтримкою держави або самостійно розвиватимуть свій бізнес. Тому треба більше приватних кінокомпаній, правильних законів на підтримку кіно і розумних продюсерів, які вміють знаходити кадри та ідеї для проектів. І почати з серіалів, а далі, я вірю: наш паровоз набере швидкості.


Корисні статті для Вас:
 
Про оптимізацію виробництва українського кіно(1)2013-09-25
 
«Украдене щастя», сучасна версія2004-02-11
 
Чому заблоковано «Невідому Україну»?2008-05-11
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2014:#3

                        © copyright 2019