Олена Новікова Перейти до переліку статей номеру 2014:#3
Український слід на «Берлінале»


В конкурсних і позаконкурсних програмах фестивалю цього року українські фільми представлені не були. На українському стенді кіноринку відвідувачі могли ознайомитися з альманахом короткометражних українських фільмів з фестивалю «Молодість», проектами майбутніх художніх і документальних фільмів, присвячених Т.Г. Шевченку. Молоді українські кінематографісти – режисерка Оксана Казьміна та оператор Юрій Дунаєць – взяли участь в освітній програмі фестивалю «Berlinale Talents».

Втім згадка про Україну була присутня в принаймні одній стрічці європейського виробництва. Героїчній боротьбі з фашизмом українських жінок-медсестер у 2-й світовій війні присвятила свій документальний фільм «Мама, війна і я» німецька режисерка українського походження Тамара Трамп. Медсестер на фронті і в тилу в нашій країні було протягом війни 800 000. Авторка розповідає про них крізь призму історії життя своєї матері і ще кількох медсестер того часу. Красуня-мати майже все життя нічого не говорила дочці про війну. Тамара народилася під час війни і немовлям 11 місяців перебувала разом з мамою на фронті. Коли почався наступ, мати відвезла дитину до бабуні і брата. З часом вона вийшла заміж за німця-антифашиста, учасника війни в Іспанії проти франкістів, який емігрував у СРСР. Потім родина переїхала в Німеччину. Тамара з матір’ю бувала в юності у рідних в Україні, пам’ятала ці місця, зберегла материні фотографії з війни. Пізніше – допомагала рідним в Україні. Драматична доля мами та тих, хто був поруч з нею в часи війни, сентиментальні почуття до своєї Батьківщини покликали Тамару в дорогу. Глядачі бачать її зустрічі з дядьком в Синельниково, з колишніми медсестрами в інших містечках і селах. Вона поспішає задокументувати їхні спогади про війну і зафільмувати цих мужніх жінок, щоб розповісти сучасникам та молоді про їхній подвиг. Проте жаль і сором охоплює, коли бачиш як ці героїні, нагороджені багатьма орденами і медалями, доживають свій вік в нашій країні на жалюгідну пенсію, забуті владою і невдячними нащадками. Після перегляду зал стоячи, оплесками вітав режисерку, глядачі підходили висловити вдячність Тамарі Трамп за щирий зворушливий фільм.


Корисні статті для Вас:
 
Особисті історії про інші світи2004-02-11
 
На "Берлінале" і навколо2011-06-13
 
Нагороди роздає Берлінале2010-04-11
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2014:#3

                        © copyright 2018