Світлана Дзюба Перейти до переліку статей номеру 2014:#4
Лейф Ульссон: «Ми повинні бути щасливими, тому що ми люди»


Лейф Ульссон – шведський режисер, драматург, актор і перекладач театральних п’єс, якого часто називають «послом шведської культури», відвідав Україну. В Національному центрі Леся Курбаса він представив киянам поезію свого друга Тумаса Транстремера, нобелівського лауреата з літератури 2011 року. Вечір поезії відбувся в листопаді минулого року та називався так само, як один з найвідоміших віршів поета і його книга спогадів: «Спогади бачать мене».

Лейф Ульссон – людина різнопланових талантів, пристрасна та допитлива. Він закінчив Ґетеборзький університет і викладав на університетському рівні близько 35 років англійську та французьку мови та 25 років – театральне мистецтво. Керував театральною школою Skara Skolscen. Упродовж 35 років Лейф робив програми для «Радіо Швеція» про культуру, зокрема про театр. Його героями були всесвітньовідомі діячі культури Швеції, Франції, Румунії. Серед його добрих знайомих – Ежен Йонеско, Жан-Луї Барро, Жанна Моро, Аріана Мнушкіна, Тадеуш Кантор, американський митець Клас Олденбурґ і такі видатні жінки, як Даніель Міттеран і Клод Помпіду. Його близьким другом був Роджер Блін, який уперше поставив «Чекаючи на Ґодо» та відкрив для сцени Семюеля Беккета. Лейф переклав шведською чимало п’єс румунського письменника Матея Вішнека. Він виступав перед шведською королівською сім’єю і президентом Ісландії. У 1962 році нагороджений премією «Талант 62», а в 2010-му – премією «Золотий мікрофон».

Уперше розгорнувши томик віршів Тумаса Транстремера близько 30 років тому, Лейф був вражений тим, як точно слова і образи поета передають його власні думки і почуття. Відтоді почав знайомити людей з ним, проводити публічні читання – спершу в Швеції, потім за кордоном. Дізнавшись про це, поет запросив його до себе в гості до Стокгольма. «Мої вірші тепер – твої», – сказав Тумас. Вони стали друзями. За словами Лейфа, рядки цього поета дарують йому впевненість, силу та щастя.

Лейф Ульссон дізнався про нагородження Тумаса Транстремера Нобелівською премією під час читань його поезії перед великою аудиторією в шведській церкві. Він розплакався від захвату... Поїздки і читання по всьому світу (Лейф побував у Нігерії, Греції, Іспанії, Румунії, Білорусі, Швейцарії, Ісландії, Македонії, Німеччині, Франції, Алжирі, Норвегії, Монголії, Ірані, Таїланді) були важливою місією,оскільки поет більше 20 років тому переніс інсульт, і тепер у нього паралізована права сторона тіла, а вимовляти він може лише кілька слів: «так», «ні», «це добре», «це погано». Транстремер продовжує писати, нині це переважно короткі вірші на зразок хайку, але їздити, звісно, не може. Лейф відзначає, що в усіх країнах на його читаннях створюється особлива тепла атмосфера. Навіть нігерійцям були зрозумілі вірші про шведські снігові пейзажі.

Лейф згадує свій перший візит в Україну: «Це було близько десяти років тому, коли я був членом журі великого міжнародного пісенного конкурсу в Балаклаві. Я відчував дух і душу України і чув чудову музику. Поїхав з величезним бажанням повернутися у вашу прекрасну країну з її теплими і щедрими людьми».

У жовтні 2012 року Лейф Ульссон був почесним гостем XIX Форуму видавців у Львові. Він відкривав літературний фестиваль поезією Транстремера (його вірші звучали в перекладах Левка Грицюка та Юлії Мусаковської), провів ще три заходи, присвячені йому, дискутував зі студентами університету про творчість Стріндберґа. І через рік – візит до Києва.

Київ для Лейфа Ульссона – це місто, куди він давно прагнув. Річ у тім, що Лейф народився і живе в Західній Швеції, на фермі поблизу Гетене, в мальовничому місці між Скарою та Марієстадом, за 10 кілометрів від озера Венерн, історичного місця: Ярослав Мудрий знайшов собі дружину Інґіґерд неподалік від нього, в Хюсабі, де мешкав її батько Улоф. Там є церква, якій близько 1000 років. Лейф написав і поставив дві історичні п’єси про це місце і цих людей, тепер пише третю. Він пройшов слідами Інґіґерд – майбутньої Ірини та Анни – до Новгорода. «Я просто зобов’язаний відвідати Київ», – казав Лейф.

Центр імені Леся Курбаса відгукнувся на його ініціативу. Олександр Чайка організував поетичний вечір. Станіслав Сухненко, керівник Візуальної лабораторії Центру, читав вірші в українському перекладі, а Лейф – рідною мовою поета. Шведський гість згадує: «Співпраця з прекрасним актором Станіславом була фантастичною, таке враження, ніби ми знаємо один одного все життя. Двоє музикантів, київська віолончелістка Ганна Дацкая і відомий бандурист, народний артист України Роман Гриньків, створили музичний супровід, що тонко гармонував з музичними інтонаціями поезії Транстремера. З артистичної точки зору, це була одна з кращих музично-поетичних вистав у моїй кар’єрі, вона надихнула мене ще раз приїхати до Києва для подальших культурних обмінів». З ентузіазмом сприйняли виступ Лейфа Ульссона, його презентацію співробітники посольства Швеції в Україні.

На вечорі пролунали вірші «Сон Балакірєва», «Гоголь», «До мажор», «Пара», «Еспресо» та інші. На прикладі вірша «Дерево і небо» Лейф показав, як поет оживляє дерева, будинки, вулиці: вони у нього рухаються, це особливість його метафор.

Читаючи вірш у прозі «Мадригал», Лейф зазначив: «Цікава ідея Транстремера про університет забуття. Він починає вірш словами: «Я успадкував темний ліс». Думаю, що темний ліс – це суспільство з його тиском і правилами, коли людям кажуть, що їм купувати, як поводитися. А потім автор потрапляє в інший ліс, світлий, і починає бачити речі не теоретично, а реально, відчувати їх. Тому він пише, що «закінчив університет забуття. Він став порожнім і вільним від правил».

Тумас Транстремер також музикант, він знає дуже багато про музику, грає на роялі, й у нього є ноти – 500 сторінок музики, спеціально написаної для лівої руки. 500 музичних творів, 25 з них написані композиторами спеціально для нього. Вірші шведського поета також сповнені музики, багато з них мають назви музичних творів.

Слідом за Транстремером Лейф не обійшов увагою і політичну тематику. «Минулого року я був у Мінську. Читав там вірші Транстремера. Після вечора ми з акторами і музикантами пішли в ресторан. Я думав, що вони жартують, але перше, що вони мені сказали там: «Лейф, тепер ти можеш говорити вільно, тут немає мікрофонів». І саме про ці мікрофони в стінах – вірші, які називаються «Друзям по той бік кордону».

Транстремер пише про кохання, природу та смерть. «До мажор» – радісний вірш, він передає почуття, коли ти закоханий і твоє тіло переповнене музикою, – зауважив Лейф. – Коли Транстремер пише про смерть, він не робить з цього трагедії. Хіба що це трагедія, як у хорошому театрі, яка дає нам добрі почуття, трохи підіймає над реальністю». Як приклад – вірш «Чорні листівки» , невеликий, але образний.

Лейф Ульссон завершив вечір найвідомішим у Швеції віршем поета – «Романські арки». «Він особливий, майже священний. Тому що в ньому, я думаю, кредо автора. Тому що він дає надію і впевненість багатьом людям. Вірш говорить, що ми повинні бути щасливими, тому що ми люди. І я теж знаходжу заспокоєння, коли читаю, що ми ніколи не станемо завершеними, і так і має бути».

Лейф відвідав собор святої Софії – місце, пов’язане з Ярославом Мудрим і Іриною-Інґіґердою, немовби завершивши своє паломництво її слідами. Жваво цікавився історією України і виявив великий інтерес до подальшої роботи над шведсько-українськими культурними проектами.

День, коли Лейф Ульссон розділив тепло свого серця і любов до поезії з киянами – 22 листопада, – був початком Євромайдану. Шведський режисер став свідком бурхливих подій. Це також залишило слід у його пам’яті, і після цього він зацікавлено стежить за подіями в нашій країні, співчуває українському народові. Він ділиться своїми думками про Україну, про її приголомшливу історію та культурний потенціал, а також сумом і жалем з приводу ворожнечі, нав’язаної східним сусідом.

...Під час перебування в Києві Лейф зауважив: «Сьогодні я йшов одним з ваших проспектів, і не міг сказати, де перебуваю: в Парижі, Стокгольмі, Мілані чи Києві, бо скрізь ці однакові англійські назви, нині в кожному великому місті – все одне й те ж. Слова, слова, слова... Як і Гамлет, Транстремер теж втомився від слів. Він шукає простоту, шукає мову – замість слів. І ще – він не любить тих, хто впевнений в усьому на сто відсотків».


Корисні статті для Вас:
 
Лариса Венедиктова: «Сучасне – це те, що рухається разом з часом»2009-01-11
 
"Молодість" без турбулентності2014-02-09
 
«Хрещений батько» зі Швеції в Україні2004-02-11
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2014:#4

                        © copyright 2017