Олександр Муратов Перейти до переліку статей номеру 2016:#4
Чий Крим? Сценарій


Мапа Криму і мальовничі пейзажі Кримського півострова. На цьому тлі йдуть титри фільму і звучить голос автора: «Останнім часом багато росіян в ура-патріотичному захваті вигукують, як мантру: «Крим наш!» (Кінохроніка другою експозицією: Величезний натовп скандує: «Крим наш! Крим наш! Крим наш!») Під це істеричне гасло підводяться псевдоісторичні підстави, які нібито доводять справедливість російської анексії Криму, називаючи цей відвертий злочин «відновленням історичної справедливості, поверненням Росії частки її споконвічної землі». Але якщо неупереджено подивитись на історію Криму, то з’ясується, що це зовсім не споконвічна російська земля. На цей благодатний півострів можуть претендувати більше десятка націй та народів, як колишніх, так і тих, що живуть тут дотепер».

Майбутній фільм має складатися з 22-х неоднакових за обсягом розділів: кожний – від 5-ти до 20-ти хвилин.

1. Доісторичні часи. Археологи знайшли артефакти, які доводять, що Крим був однією з колисок людства. Про це свідчать стоянки неандертальців, знайдені в печері Кінк-Коба, вік якої не менше 100 тисяч років. А значно пізніше, вже в епоху мезоліту, тут оселилися кроманьйонці. Існує теорія, підкріплена геологічними дослідженнями та археологічними знахідками, що приблизно 5500 років до н. ери Чорне море було величезним прісноводним озером, на берегах якого існувала досить розвинена протоцивілізація. Треба сказати, що Криму як півострова тоді ще не було, він був частиною євразійського континенту разом з територією, яку тепер займає Азовське море. Але ця протоцивілізація була понищена грандіозним потопом. За багато століть перешийок, що відокремлював Чорне море від Середземного, поступово розмився і солоні води ринули в прісноводне озеро, засоливши його і збільшивши його розміри до нинішнього вигляду. Саме тоді, ставши півостровом, набув свого сучасного вигляду прекрасний Крим.

2. Перші історичні згадки про населення Криму залишили нам стародавні греки. В їхніх літописах згадується плем’я «таврів». Це підтверджує найдавніша назва півострова – «Таврія».

3. А приблизно у 1200 році до н. ери Крим заселили кімерійці. Їхнє перебування на цій землі підтверджують античні історики і топоніми в східній частині півострова: «Кімерійські переправи» та «Кімерік».

4. Існують історичні свідчення, що десь у середині VІІ сторіччя до н. ери кімерійців витіснили войовничі скіфи зі степів, оселившись у передгір’ях та горах Криму, де археологи знайшли сліди їхніх компактних поселень.

5. Скіфський період тривав довго: не менше 600 років, і після нього залишилося чимало археологічних свідчень, з яких видно, що населення північно-західного Криму становив народ, що прийшов з Придніпров’я. Колись Скіфія займала територію від Дону до Дунаю, але під тиском сарматів зменшилась у багато разів, а так звані «Царські скіфи» повністю переселилися до Криму і заснували свою столицю на річці Салгір, поблизу сучасного Сімферополя.

6. Однак скіфів витіснили етнічно близькі до них сармати. За свідченням славетного грецького історика Геродота, цей народ говорив близькою до скіфської мовою.

7. А у 250-му році вже нашої ери сарматів витіснили готи. Чимало татар, що походять з Бахчисарая, вважають себе нащадками цих готів. Справді, й тепер серед них є чимало людей з сірими очима й світлим чи рудим волоссям. Царювали тут готи приблизно 120 років, а потім їх змінили гуни.

8. Гунський період у Криму за історичними мірками був недовгим, не більше 50-ти років, і залишив по собі небагато матеріальних свідчень. Та про цей войовничий народ є чимало свідчень з інших країв. Передовсім про його знаменитого ватажка Аттилу. (Історик розповість про Аттилу. Є чимало іконографічного матеріалу на цю тему.)

9. У 717-му році до Криму приходять хазари з волзького каганату зі столицею в місті Ітіль. Певна частина цього тюркомовного народу сповідувала іудаїзм. Свідком перебування останніх є знаменитий скельний комплекс Чуфут-Кале поблизу Бахчисарая. (Є багато знімків цього надзвичайно екзотичного міста, розташованого на височезній горі, оточеній урвищами і рідкісними для Криму густими лісами.) У Криму й дотепер збереглися нечисленні нащадки цього древнього народу – караїми.

10. Протягом тривалого часу на узбережжі Криму селилися греки. Їхні міста існували і процвітали навіть тоді, коли півостровом володіли скіфи і сармати. З розрізнених полісів-колоній з часом утворилися дві самостійні грецькі держави: в західному Криму – демократична рабовласницька республіка Херсонес Таврійський і автократичне Боспорське царство зі столицею Пантікапей. Акрополь цього міста розташований на горі Мітрідат у самому центрі сучасної Керчі. А неподалік – розкопані кургани Мелек-Чесменський і Царський, де знайдено кам’яні склепи, які є унікальними пам’ятками боспорської культури. Грецькі колоністи привезли на береги Криму кораблебудування, виноградарство, вирощування маслинових дерев, вони будували храми, театри, стадіони, створили літературні твори про Крим. Грецький драматург Еврипід на кримському матеріалі написав свою знамениту драму «Іфігенія в Тавриді», а Геродот у п’ятому столітті до нової ери описав побут і релігійні вірування скіфів і таврів.

11. У 60-х роках до н. ери південний Крим ненадовго заселяють римляни. Згодом разом з ними сюди приходить християнство, пам’ятки якого збереглися й дотепер.

12. До початку V сторіччя від Різдва Христового в Криму залишився тільки один античний поліс – Херсонес Таврійський, залишки якого збереглися в сучасному Севастополі до наших днів. Потім Херсонес став форпостом візантійського освоєння Криму. За часів імператора Юстиніана на благодатному півострові виростають фортеці Алустон, Гурзуф і Судак. Судакська фортеця і тепер перебуває в досить хорошому для свого віку стані й гордо височіє над Чорним морем. Візантійці також відродили місто Боспор. Але вони ледве втрималися в Криму, коли в VІ сторіччі по ньому смерчем пройшли войовничі тюрки. На початку VІІІ століття Крим розділили між собою візантійці і хазари.

А в ІХ сторіччі півострів відвідує той самий Кирило, що разом з Мефодієм створив і поширив слов’янську кирилицю. Трохи пізніше, в 988 році, тут приймає хрещення київський князь Володимир, який потім охрестив усю Київську Русь.

Після ослаблення Візантії на її колишніх кримських володіннях було засновано православне князівство Феодоро. Його столицею стало місто Мангуп, залишки якого вдалося розкопати археологам.

13. Коли київський князь Святослав вщент розгромив хазарський каганат, то та частина Криму, що належала хазарам, стала слов’янським Тмутараканським князівством, яке згадується у «Слові о полку Ігоревім». Але через короткий час його захопив кочовий народ – половці. Сучасна кримськотатарська мова безсумнівно має половецьке походження. А такі всім відомі топоніми, як Аю-Даг, Артек і навіть Крим, є незаперечним свідченням половецької присутності. (Тут треба використати іконографічні матеріали і дати їх під музику з опери Бородіна «Князь Ігор».)

14. У 1222-му році турецький десант розгромив русько-половецьке військо і разом з великим підкріпленням захопив Крим. Та буквально наступного року півострів завоювали татаро-монголи під орудою хана Джебе. Степовий Крим стає улусом Золотої Орди. Знайдено перші кримсько-ординські монети, відчеканені ханом Менгу-Тимуром у 1267 році. Одним із найбільших міст того часу стає Карасубазар. (У мене є прекрасні замальовки цього міста.) У ХІІІ столітті відбувається дуже важлива подія – ісламізація Криму.

15. А в ХІV столітті на південному березі півострова зі згоди Орди з’являються всюдисущі генуезці. Їхні численні колонії були розкидані по узбережжях Середземного та Чорного морів. У Криму вони заснували міста Газарія та Кафа. 30 років Кримом разом з генуезцями правив намісник знаменитого хана Мамая, а в 1397-му році сюди вторгається не менш знаменитий литовський князь Вітовт і доходить аж до Кафи. Але хан Едигей повертає татаро-монголам усі кримські володіння та залишає по собі ганебну пам’ять: у 1399-му році він повністю зруйнував перлину античного світу – прекрасне місто Херсонес.

16. Улітку 1475-го року турки, які завоювали всі території Візантійської імперії, висадилися і в Криму. Вони захопили грецькі, візантійські і генуезькі міста та зруйнували їх. Особливо жорстоко обійшлися з жителями столиці князівства Феодоро: вбили всіх, не пощадивши навіть жінок та дітей, пограбували цінності і спалили будинки. На руйновищах створили свої поселення, в яких тримали гарнізони та чиновницький апарат, головним завданням яких було стягнення податків з населення.

17. Важко точно сказати, коли сформувався кримськотатарський етнос, але, поза всякі сумніви, він склався з нащадків різних народів: таврів, скіфів, кімерійців, сарматів, греків, готів, гунів, хазарів, половців, печенігів, монголо-татар і турків. Та головним у створенні цієї нації був тюркський компонент. У кожному разі мова цього народу, безперечно, тюркського походження. Татар можна поділити на три різновиди, кожний з яких мав не тільки свій діалект, а й генетичні відмінності, вказуючи на їхнє етнічне походження. Я вже згадував світловолосих людей з сірими очима, що свідчить на їхнє походження від готів. Інші татари мають монгольські риси. А деякі – грецькі.

Точна дата виникнення Кримського ханства невідома. Але відомо, що в 1478-му році воно стало протекторатом Османської імперії. Однак через короткий час набуло майже повної самостійності. Відтоді кримські хани перестали бути буквальними васалами турецьких султанів, а стали їхніми вірними союзниками. Ханською столицею був прекрасний Бахчисарай. Він і тепер має аромат давнини. А знаменитий ханський палац є однією з перлин ісламської архітектури. Однак ця татарська ідилія закінчилася після російсько-турецької війни 1768–1774 років. За Кючук-Кайнарджійською мирною угодою османи відмовилися від претензій на Крим. Почалася ера російського правління.

(повний текст читайте в паперовій версії журналу «Кіно-Театр»)


Корисні статті для Вас:
 
А.Сеїтаблаєв:"Кожен кримський татарин мріяв про своє кіно"2013-09-25
 
Олександр Муратов: людина зблизька2012-01-15
 
Розбалансованість ритму2005-09-20
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2016:#4

                        © copyright 2017