Лариса Брюховецька Перейти до переліку статей номеру 2016:#5
Духовна підтримка українців


До 75-річчя Івана Миколайчука було проведено чимало акцій. Національний банк України випустив ювілейну монету. Укрпошта – конверт і марку. У Чернівцях обласна наукова бібліотека опублікувала друге видання Бібліографічного покажчика, присвяченого Іванові Миколайчуку. У Чорториї відбулося свято «На гостини до Івана». В Києві провели більш аніж скромний вечір: публіка переглянула короткі записи спогадів, зафіксовані телеканалом ЗІК, а також запис диктора СТБ, який читає знаменитий вірш Ліни Костенко «Його в обличчя знали вже мільйони…», а після виступів віце-прем’єра В. Кириленка, міністра культури Є. Нищука та кількох кінематографістів показали відреставровану версію фільму «Білий птах з чорною ознакою». Після фільму публіка аплодувала стоячи.

Слід підкреслити, що чимало відзначень ювілею відбулося завдяки ініціативі знизу. Саме 15 червня, відбувся кіно-пісенний фестиваль у Вижниці, організаторами якого виступили співачки Руслана Лоцман, народна артистка України Валентина Ковальська та влада Вижниці.

А 7–9 липня в Моршині Львівської області тривав фестиваль «Іванові зґарди», присвячений 75-річчю Миколайчука. Ідея фестивалю належить мистецтвознавцю, художниці Ользі Ямборко, давній шанувальниці творчості генія українського кіно, чия творчість вже переходить у сакральний вимір і є духовною підтримкою для українців. Задум підтримала громадська організація «Асоціація розвитку і промоції Моршина». Моршин економічно розвивається, вода «Моршинська» успішно конкурує на українському ринку, на курортах удосталь людей. Вільний від лікування час не завжди є чим заповнити, хоча в курортній зоні чудовий парк, працює чимало кав’ярень і ресторанів. Однак, виявляється, що серед відпочивальників є попит і на духовну поживу. Про що засвідчили «Іванові зґарди».

Відкривали фестиваль на Івана Купала: 7 липня в літньому амфітеатрі, гарному місці, де влаштований екран і напівколом сидіння, що нагадали давньогрецькі театри просто неба. На відкритті презентували виставку дитячого малюнка «Наш Миколайчук», «Намальоване кіно», «Історія однієї квітки». Ці роботи можна було подивитись у вестибюлі Палацу культури – разом із фотовиставкою про Миколайчука вони експонувалися всі дні. Діти малювали й на асфальті, майстер-клас називався «Розмалюй “Тіні”»: малюнки робили за розкадровками Сергія Параджанова до фільму (книжку з розкадровками видала редакція «Кіно-Театру» ще 1998 року). Сфотографовані розмальовки також експонувалися.

О 19.00 мені випало сказати вступне слово перед фільмом «Тіні забутих предків». І хоча публіка пунктуальністю не відзначалася (наслідок занепаду кінопрокату), однак тішило, що глядачі прийшли і на третину заповнили залу на 800 місць. А головне, незважаючи на погану якість зображення через якість копії, що для такого фільму, як «Тіні забутих предків», недопустимо, зали не покинули. А вже коли смеркало, в літньому амфітеатрі охочі переглянули фільм Бориса Івченка «Анничка», де в одній з головних ролей знявся Миколайчук. У наступні дні показали «Білий птах», «Пропалу грамоту» і «Захар Беркут».

8 липня на просторій площі перед Палацом культури, де проходили різні майстер-класи, було розгорнуто книжкову толоку – і курортники належно оцінили її: художню і дитячу літературу купували залюбки. Я на власні очі бачила, з яким трепетом вони брали до рук і читали «Мадонну перехресть» Ліни Костенко. Того ж дня я презентувала книжки про українське кіно, випущені редакцією «Кіно-Театру», і, ясна річ, розповідь розгорталася довкола творчості Миколайчука. В дискусії «Криниця для спраглих: мотив свого/рідного краю в контексті сьогодення» взяли участь письменниці Леся Геник, Марія Дзюба і Дара Корній. Як учасник дискусії я розповідала про мотиви рідного краю в творчості Миколайчука. Безмежна тема!

9 липня шанувальники відомого українського історика Ярослава Грицака (родом із села Довге поблизу Моршина) могли послухати його лекцію «Зроби собі Україну, або Про візію українських реформ». Лектор мав успіх, і не випадково, адже непросту тему він розгорнув з ретельно опрацьованими аргументами. Були зацікавлені слухачі, були непрості запитання. Тоді ж, увечері, Львівський театр ім. Марії Заньковецької показав виставу, поставлену ще 2010 року, «Небилиці про Івана» за сценарієм Миколайчука – глядачів полонив гумор і глибокий зміст, що прочитувався за ніби жартівливими небилицями.

Насамкінець цього стислого начерку хочу привітати Олю Ямборко з організацією й успішним проведенням фестивалю. І хоча він не був такий багатолюдний, як у Чорториї, проте всі охочі змогли переглянути основні фільми з Миколайчуком, долучитися до глибоких думок Ярослава Грицака, порадіти за дітей, які також вшанували пам’ять про Івана Миколайчука, вибрати собі українську книжку до душі. Гадаю, такий цікавий фестиваль заслуговує на продовження.


Корисні статті для Вас:
 
Іван Миколайчук - маг любові2011-10-02
 
Іван Миколайчук і актуалізація українських етнічних кодів, символів.*2011-12-03
 
ПОБАЧИТИ СЕБЕ: ОБРАЗ УКРАЇНЦЯ, СТВОРЕНИЙ ІВАНОМ МИКОЛАЙЧУКОМ2012-01-15
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2016:#5

                        © copyright 2017