Світлана Зозуля Перейти до переліку статей номеру 2018:#1
…Не втратила життєвого оптимізму й душевного тепла


«Серце мами Гонгадзе» (75 хв, 2017). Автор сценарію та режисер В’ячеслав Бігун. Оператори В’ячеслав Бігун, Іван Бабущак, Борис Ухов. Композитор Володимир Гронський

Продюсери Юрій Чижмар, В’ячеслав Бігун

14 вересня в столичному кінотеатрі «Ліра» відбулася прем’єра стрічки «Серце мами Гонгадзе» В’ячеслава Бігуна. Цього дня тут ішли два кіносеанси – безплатний і платний. На прем’єру завітали, зокрема, автор музики до фільму, композитор кіностудії імені Олександра Довженка Володимир Гронський, народний бард, автор «Пісні про Львів», яка звучить у стрічці, Володимир Самайда, а також генеральний продюсер фільму Юрій Чижмар.

16 вересня 2017-го, у День пам’яті Георгія Гонгадзе та загиблих українських журналістів, на прохання дирекції київського кінотеатру «Ліра» було влаштовано додатковий перегляд стрічки. На жаль, її прес-показ (11 вересня), що передував цим подіям, провідні українські ЗМІ проігнорували.

Не можна не зауважити, що автор стрічки – чоловік, досить тонко зумів відчути душу Лесі Гонгадзе – жінки й матері, яка втратила двох синів. Найбільше нашим співвітчизникам був відомий саме Георгій, український журналіст, який зник 16 вересня 2000 року і факт загибелі якого вона не визнавала до свого останнього подиху.

Робота над стрічкою «Серце мами Гонгадзе» розпочалася 2012 року. Її знімали в Україні та Грузії, які були однаково рідними для героїні, а також у Франції та Естонії.

До слова, В’ячеслав Бігун – кінорежисер і вчений-юрист. Народився в Тячеві, навчався й обіймав посади в різних університетах і наукових установах (Львівський університет, Інститут держави і права НАНУ, в Гайдельберґу, Сорбонні), працював юристом у Європейському суді з прав людини. Кандидат юридичних наук, режисер ігрового кіно. Автор понад 500 публікацій і 15-ти фільмів, серед яких: «Мати. В ім’я мільйонів», «Її хліб насущний», «Страсті», «Лист Тарковському», «Шевченко живе. Зізнання Лесі», «Пенальті правосуддя», «Найближчі до Бога», «Серце мами Гонгадзе»…

За даними «Каталогів українських фільмів» за 2015 та 2016 роки, виданих Держкіно та Центром Довженка, В’ячеслав Бігун належить до найпродуктивніших українських кінорежисерів: у каталозі «Українське кіно. 2016–2017 рр.» представлено кілька нових кінопроектів режисера.

Під час волинських допрем’єрних показів «Серця» – в Луцьку і селищі Торчин – автор відзначив, що спершу досліджував так звану справу Гонгадзе як юрист і журналіст. У 2008 році його університетський професор познайомив майбутнього автора фільму з пані Лесею. Між ними, зі слів В’ячеслава, виникла глибока симпатія. Вже 2012-го, коли він мав представити в ірландській кіношколі умовний проект фільму, головною героїнею обрав саме пані Лесю. Родина жінки спочатку відмовилася сприяти в поновленні контакту з нею, але автор попросив надіслати їй листа. Невдовзі вона відгукнулася і запросила його з командою приїхати у Тбілісі. Це й був початок роботи над фільмом про Лесю Теодорівну (в дівоцтві – Корчак). Попри всі життєві перипетії, про які йдеться у фільмі, вона не втратила життєвого оптимізму й душевного тепла. Це можна відчути з перших кадрів, коли жінка розповідає про своїх батьків, дитинство та молоді роки в рідному Львові, знайомство зі своїм майбутнім чоловіком… До слова, в першій частині фільму автор розповів також історію родини Гонгадзе. Другу частину стрічки присвячено долі самого Георгія…

У наші дні поверхового сприйняття інформації не кожен глядач віддає перевагу саме документалістиці, основою якої є, переважно, монологи-свідчення героїв перед камерою. У цьому сенсі авторові фільму «Серце» пощастило, що його основною співрозмовницею стала саме пані Леся. Завдяки її природній харизмі, щирій та безпосередній манері викладу інформації стрічка сприймається на одному диханні, а коментарі близьких людей і сучасників доповнюють слова героїні.

Важливу роль відіграє й прониклива музика композитора Володимира Гронського, який має чималий досвід написання творів для кіно. Органічно вплетено у ві-деополотно й музичні нитки-нотки барда Володимира Самайди, пісню у виконанні Тамари Гвердцителі, фрагмент виступу ансамблю «Сухішвілі». Відома композиція «Така, як ти» у виконанні Святослава Вакарчука набула нового звучання, ставши своєрідною кодою в музичному оформленні фільму.

«Серце мами Гонгадзе», образно кажучи, варте інтенсивнішого «буття» на великих екранах, у телевізійних ефірах. На цьому наголошували й українські, й закордонні глядачі (у Парижі й Талліні) на допрем’єрних показах. В’ячеслав Бігун підкреслив, що цей епічний за духом фільм – результат роботи його однодумців і небайдужих людей. Як не прикро, але п’ятеро з тих, хто був причетний до цієї роботи, відійшли у вічність. Окрім пані Лесі, її брат Зенон, бабуся Георгія Руф Гонгадзе, богослов Любомир Гузар, а також оператор і монтажер фільму Борис Ухов. Ця кіноробота – пам’ятник світлим людям.

Хочеться вірити, що виходу стрічки в широкий прокат сприятимуть не тільки вони на духовному рівні, а й безпосередньо наші сучасники, від яких сьогодні залежить доля українського кінематографа.


Корисні статті для Вас:
 
Мистецька хроніка2011-10-02
 
"Результати державної політики в кіно України"2013-07-30
 
Біографія як видовище2018-01-01
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2018:#1

                        © copyright 2018