Редакція Перейти до переліку статей номеру 2018:#1
Мистецька хроніка


Герої «Сторожової застави» на поштовій марці

10 жовтня 2017 року «Укрпошта» презентувала нову поштову мініатюру, присвячену українському фільму «Сторожова застава», знятому студією Kinorob за підтримки Держкіно. На поштовій марці – три богатирі-захисники: Олешко (Роман Луцький), Ілля (Олег Волощенко), Добриня (Олександр Комаров). Тираж – 130 тис. примірників. До марки також випущено конверт «Перший день» і картка для картмаксимуму, на якій зображено постер фільму.

Ювілей фільму

З нагоди 50-річчя фільму «Комісар» Раїса Недашківська, виконавиця ролі Марії, запросила до Києва кінорежисера Олександра Аскольдова і влаштувала для киян зустріч з ним у Будинку кіно. 2 жовтня Олександр Якович дав прес-конференцію. Це була розповідь-сповідь про драматичну долю інтелектуала і талановитого кінорежисера в радянські часи. Багато в цій долі яскравих і драматичних сюжетів, але якщо сказати про них пунктирно, то це драма його дитинства, коли шестирічна дитина осиротіла: батька, директора київського заводу «Більшовик», розстріляли, а матір арештували. Його виростила бабуся, котра жила в Москві. Після закінчення МГУ (а по смерті тирана повіяло свободою) він натрапляє на твори Михайла Булгакова і десять років присвячує відкриттю на той час забутого письменника. Потім – робота в Міністерстві культури СРСР помічником міністра, Вищі режисерські курси, й нарешті 1967 року він завершує «Комісара», за що його вигнали з кіно, а фільм заборонили. Наприкінці 1980-х «Комісар» здобув світове визнання.

Казка про гроші

10 вересня 2017 року фільм Олесі Моргунець-Ісаєнко «Казка про гроші», створений за мотивами повісті Володимира Короленка «Йом-Кіпур, або Судний день» на кіностудії ім. О. Довженка, отримав Почесну згадку журі V Індійського МКФ (Indian Cine Film Festival). У ньому йдеться про людську скнарість, та перш за все – про справжнє кохання, відданість і самопожертву. «Шукайте з нами відповідь на таке, здавалося б, просте питання – що ж ті кляті гроші роблять з людьми?!» – закликають автори фільму. Над фільмом працювали: автор сценарію Віктор Гресь, оператор-постановник Євген Кирей, продюсер Олесь Янчук, композитори Оксана Моргунець і Максим Паламарчук, художники-постановники Микола Власов і Максим Кунець, директор Олена Бородянець. У ролях: Андрій Ісаєнко, Олександр Кобзар, Анастасія Карпенко, Михайло Кукуюк, Костянтин Костишин, Дмитро Суржиков, Микола Боклан.

«Коло авторів»

1 листопада в Центрі ім. Леся Курбаса відбувся міні-форум «Драма і книга: шлях до діалогу», де було презентовано перший випуск інформаційного збірника «Коло авторів», виданого ДП УААСП (Агентство авторських прав) у співпраці з драматургічним відділом Центру ім. Леся Курбаса. До видання увійшли біографії та фото драматургів і перекладачів, анотації п’єс сучасної драматургії, українських та іноземних, дорослих і дитячих, інформація про нові антології та авторські збірники, електронні бібліотеки і конкурси.

Презентація книжки «Острів сліз»

У рамках ХХІ Всеукраїнського конкурсу професійних читців імені Лесі Українки, який проходив у Луцьку в приміщенні Волинського театру ляльок, 23 жовтня відбулася презентація книжки Івана Миколайчука та Еліані Сабате «Острів сліз», випущеної 2017 року редакцією журналу «Кіно-Театр» за фінансового сприяння ГО «Асоціація спорту та дозвілля». Відкрив її директор і художній керівник Волинського театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України Данило Поштарук, вів – директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Селюк, виступили представники інтелігенції Луцька, а також упорядник та редактор книжки Лариса Брюховецька. Йшлося і про долю народної кіностудії «Волинь». На презентації побували також учасники конкурсу і члени журі.

Вечір пам’яті Миколи Надемського в Будинку кіно

«У нас був дід, дуже схожий на Бога. <…> Більш за все на світі любив дід сонце. Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок. Так під сонцем на погребні, коло яблуні, він і помер, коли прийшов його час». Ці слова Олександра Довженка з його кіноповісті «Зачарована Десна» немов ілюструють початок його кіношедевру «Земля». Діда Семена втілив талановитий актор Микола Надемський (1892–1937). Ще раніше, 1927 року, 35-річний Надемський у фільмі Довженка «Звенигора» зіграв Вічного Діда, присутнього не тільки в реальному часі екранних подій, коли він своєму внуку Павлові розповідає про скарб, захований у Звенигорі, а й в усіх історичних епохах, винахідливо показаних у фільмі. Актор вразив глядачів також тим, що у «Звенигорі» створив ще один – уже сатиричний – образ царського генерала. Микола Надемський мав не тільки акторський талант, а й добру школу, яку здобув під орудою знаменитої Марії Савіної в Петербурзі. В 1920-х роках грав у театрах України, а 1926 року перейшов на роботу на Одеську кінофабрику, де за 10 років зіграв понад 30 ролей, серед них і заголовну у фільмі Олександра Соловйова «Бенефіс клоуна Жоржа». Наприкінці 1937 року кіноактора без будь-яких підстав арештували і через кілька тижнів розстріляли у застінках НКВС в Одесі. Реабілітований 1962 року.

14 листопада в Синьому залі Будинку кіно відбувся вечір пам’яті Микола Надемського, де поряд з розповідями про актора показали фрагменти фільмів з його участю (монтаж Олександра Бєлікова та Георгія Давиденка). Виступила історик українського кіно Людмила Новікова, вела вечір Лариса Брюховецька.

Антиукраїнська пропаганда

Російський режисер Федір Бондарчук потрапив у чорний список Миротворця, його анкету розміщено в розділі Чистилище. Бондарчука звинувачують в антиукраїнській пропаганді, підтримці агресивної політики Росії і маніпулюваннях суспільно значимою інформацією. В 2014 році під час анексії Криму Росією режисер разом із багатьма іншими російськими діячами культури підтримував політику президента Росії В. Путіна. Після цього він потрапив до списку осіб, що становлять загрозу національній безпеці України, і йому заборонили в’їзд до України.

Кінорежисерові В’ячеславу Криштофовичу – 70

1971 року В’ячеслав Криштофович закінчив кінофакультет КДІТМ імені І. Карпенка-Карого, він учень Володимира Денисенка. Як зазначає С. Тримбач: «Учитель вочевидь прищепив смак до кіно аналітичного й водночас образного, яке уміє побачити в краплині життя буттєву наповненість. Тоді кіно українське асоціювалось з кіно Поетичним, насиченим бароковим бенкетом кольорів і ракурсів, міфічними обертонами, широким асоціативним спектром. Одначе Криштофович, киянин від народження, на все те не подався – його захопили тихі драми великого міста і його мешканців. У підсумку маємо видатного майстра міської кінопрози. Сказати б, чеховської витримки – за мінімуму виражальних засобів і нібито небагатого спектру емоцій Криштофович уміє видобувати так багато. Грає на одній скрипочці – а чується оркестр!». Серед фільмів В. Криштофовича: «Володя великий, Володя маленький», «Самотня жінка бажає познайомитись», «Ребро Адама», «Приятель небіжчика».


Корисні статті для Вас:
 
Федір Стригун: незмінне в час змін2018-01-01
 
Українська анімація: народження2018-01-01
 
Геометрія толерантності у «Квадраті» Рубена Естлунда2018-01-01
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2018:#1

                        © copyright 2018