Олена Новикова Перейти до переліку статей номеру 2004:#3
Слово Анни Стен


Перша звістка в наші дні про талановиту, забуту на Батьківщині, актрису кіно киянку Анну Стен прийшла випадково, несподівано і здалека... В одній канадській книжці (із тих, що потоком ринули в Україну з настанням Незалежності) писали, що це перша українська кінозірка в Голлівуді.

Ази театрального і кіномистецтва Анна Стен опанувала в Києві, зовсім юною поїхала зніматися в кіно до Москви, де зробила блискучу кар’єру, потім здобула європейську славу в Німеччині, працюючи по лінії «Міжробпомфільму» із відомими німецькими режисерами, а згодом була запрошена в Голлівуд (1932). В Україні залишилася тільки одна її стрічка Ялтинської кіностудії – «Провокатор» режисер В.Туріна (1928). В Росії – «Дівчина з коробкою» Б.Барнета (1927), «Земля в полоні» Ф.Оцепа (1927), «Білий орел» («Губернатор») Я.Протазанова (1928), «Торгівці славою» Я.Оболенського (1928). Фільми Є.Черв’якова 1928 року за участю А.Стен «Золотий дзьоб» та «Мій син» (що з успіхом демонструвався у Берліні), на жаль, утрачені. В Німеччині зберігаються стрічки за її участю 1930 – 1931 років відомих режисерів Ф.Оцепа («Вбивця Дмитро Карамазов»), Є.Шварца, Є.Дюпона, Р.Сьодмака, Х.Харднер. Кілька фільмів вона мала в Англії, багато в Америці. Усього — 25.

За еталонами європейської краси кінокритики і преса порівнювали її з Марлен Дітріх. Багато спільного знаходили з Ґретою Ґарбо і навіть нав’язували Анні в Америці її харизму. Про Стен є довідки в багатьох солідних міжнародних кіновиданнях (Guinlans illustrated Directory of film stars, New York, 1994; Film (ФРН), № 1, 1994).

В Україні актрису або просто не знали, або забули, за винятком кількох людей, батьки яких були київськими друзями Анни.

Сама ж Анна Петрівна (28.06.1906 — 13.11.1993) ніколи не забувала свого коріння. У 1941 році в інтерв’ю «Ukrainian life» Стен повідомила, що вона українка, хоча всі завжди вважали її росіянкою, батько її з козаків, а справжнє прізвище — Фєсак (в Києві її знали як Фісакову). Про київське походження Анни писав і її американський продюсер Сем Ґолдвін (так, той самий, прізвище якого разом з компаньйоном Меєром ми бачимо перед початком ранніх американських стрічок; до речі, обоє теж, виявилося, кияни, що колись, зовсім не обізнані з кіно, поїхали до Америки шукати щастя...).

В літературі про Стен багато неточного, іноді міфічного. Багато хто з іноземців просто зробив гібрид з двох відомих актрис (Стенська — Судакевич), навигадував місця її навчання і роботи. Дещо, можливо, вона спеціально (для кінолегенди та іміджу на Заході) мала придумати. Деякі закордонні критики навіть дорікали актрисі, що вона подала про себе неправдиві відомості. Проте, коли читаєш її раннє інтерв’ю німецькій газеті «Tеmро», вже знаючи об’єктивні факти її біографії, бачиш, що вона казала тоді правду. По крихтах вдалося зібрати достеменні факти з життя актриси. Важливе свідчення про навчання разом з нею 1924 року в Київському державному театральному технікумі у В.Інкіжинова прийшло з опублікованих на шпальтах часопису «КINO-КОЛО» спогадів українського оператора і режисера Ю.Ковбасюка (Тамарського), який багато років працював у Бразилії та США.

Тим ціннішими є знайдені її власноручні документ та лист. В анкеті для вступу в Асоціацію революційного кінематографа — справжня дата народження (1906). Лист-відповідь Анни дружині загиблого під час Вітчизняної війни (1941 — 1945) під Ленінградом режисера Є.Черв’якова насичений теплотою і захопленням вітчизняним мистецтвом (ансамблем Ігоря Мойсєєва). Її біографію можна реконструювати почасти за статтею відомого войовничого радянського кінокритика Хрисанфа Херсонського («Пролетарське кіно», 1932), який цитує щоденник Анни, довірений йому молодою актрисою, щоб покарати її за співробітництво на Заході (в Німеччині) із «буржуазними» режисерами (блискучими Є.Дюпоном, Р.Сьодмаком та ін.). Один з документів, що доносить живе слово киянки Анни Стен, подаємо до уваги читача, який цікавиться історією вітчизняного кіно.

1999 року французький режисер, директор Міжнародного кінофестивалю ля Рошель (Париж) влаштував ретроспективу фільмів А.Стен і присвятив їй статтю в каталозі, називаючи представницею світу голлівудських зірок великої епохи. В інтерв’ю він пояснив: «Я бачив багато гарних ранніх фільмів з Анною Стен. Вона вродлива жінка й чудова актриса. І забута на батьківщині. Це несправедливо. Тому я й організував ретроспективу картин Стен».

Про актрису в останні роки вже з’явилися розвідки у нас і в Росії. Думається, настане час, коли і в Україні глядач побачить фільми талановитої киянки.


Корисні статті для Вас:
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2004:#3

                        © copyright 2019