Стефан О.Рак Перейти до переліку статей номеру 2005:#3
Майже магічний реалізм


З англійської переклала Інна Вірясова.

«Трагічна любов до зрадливої Нуськи» Тараса Ткаченка за оповіданням Юрія Винничука «Граната на двох» — це фільм у сепієвих тонах, що розповідає про витівки двох юних друзів, які змагаються за увагу старшої гарної сусідки Нуськи. У перших епізодах фільму хлопці підглядають за Нуською здалеку: з-за комишу, коли вона купається у ставку, з-за паркану, коли проходить вулицею. Навіть коли від підглядання переходять до написання віршів й укладають смертельну угоду, фільм зберігає легку недоторканість. «Трагічна любов...», незважаючи на назву, закінчується на позитивній, радісній ноті, коли Нуська переслідує хлопців у лісі після їх невдалого самогубства. Одна з найсильніших сторін фільму — це його майже магічний реалізм. Фільм розгортається як певний горизонт мрій, де кожна сцена сягає своєї власної позачасовості. У фільмі Ткаченко застосовує нетрадиційні ракурси камери, його композиції відображають вражаючу суть глибини й простору. Режисер пояснив, що фільм походить з його власного досвіду: він ріс в Україні 1970-х, і це зрозуміло, що пам’ять та її реконструкція (пам’ятання) є важливою темою фільму. Загалом, «Трагічна любов...» — це дуже успішний фільм, ігровий, сповнений думок і гумору.

«Тир» — значно похмуріше дослідження дитинства. Томенко зняв чорно-білий фільм, наповнюючи його духом міського занепаду. Сюжет концентрується на хлопчикові, чиєю найбільшою насолодою є похід до тиру. Фільм мало оповідає про життя хлопця, але, здається, він сирота та безпритульний. Його прототипом є справжній вуличний хлопчисько, який жив із Томенком піч час знімання. «Тир» — викличне, співчутливе дослідження потенційних хвороб суспільства, яке нехтує своїми дітьми.

«Пересохла земля» Томенка, мабуть, мала найсильніший вплив на глядачів. Фільм — це притча про чоловіка, який знаходить янгола біля свого будинку в пустелі. Він приводить янгола додому й закриває його на кухні. Досить швидко він усвідомлює економічні переваги свого скарбу й починає показувати янгола людям за гроші. Фільм простежує його збагачення. Жадібність повністю захопила головного героя, і його мало турбують страждання янгола. Під кінець фільму, однак, він знову залишається самотнім. Хоча фільм нагадує роботи Фелліні, Параджанова, Бунюеля чи навіть Далі, «Пересохла земля» — це унікальний фільм. Сюрреалістична логіка наповнює фільм навмисною двозначністю про те, звідки з’явився янгол і куди він іде. Відсутність діалогів посилює іншосвітність фільму, а заодно говорить про універсальність історії.

Подія мала великий успіх, вона дала змогу глядачам побачити три різні фільми й режисерам поговорити про їхню роботу. Трохи розігрівшись, глядачі ставили багато запитань, що свідчило про зацікавленість короткометражками й українським фільмом узагалі.

Ткаченко розповів про використання музики у «Трагічній любові...»: включення індійської пісні до фільму з мюзиклу, що був популярний в Україні у 70-ті, зумовлене обставинами, але наповнює фільм історичними деталями.

Один глядач запитав Томенка про походження янгола у «Пересохлій землі». Томенко пояснив, що, як притча, питання походження янгола — це суперечливий момент. Однак, він розвеселив публіку припущенням, що, можливо, янгол упав від Божого благословення або його зіштовхнули інші янголи. Але історія янгола не є історією фільму, — це фільм про людину, яка знаходить «свого янгола». Те, що він робить із янголом, є питанням фільму.

Запитання і відповіді могли б продовжуватися до ночі, що свідчить про зацікавленість як глядачів, так і режисерів. Ці три фільми засвідчують факт, що українське кіно має багато чого запропонувати у термінах інтелігентного, корисного та артистичного кіно. Лишається сподіватися, що такі талановиті режисери, як Томенко й Ткаченко, будуть продовжувати працювати й створювати мистецькі твори і що українське кіно почне процвітати.

Нью-Йорк


Корисні статті для Вас:
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2005:#3

                        © copyright 2019