Василь Дениско Перейти до переліку статей номеру 2008:#1
Альфа чи омега?


Державне інформаційне аґентство Мексики «Нотимекс» повідомило, що індіанські общини майя звернулися зі скаргою у комісію з прав людини мексиканського штату Юкатан на кінокартину Мела Ґібсона «Apocalypto» як таку, що дискредитує історію і культуру древньої цивілізації. Із численних інтерв’ю Мела Ґібсона стає зрозумілим, що режисер особливо не переймається критикою свого фільму ні з боку вчених-істориків, ні з боку індіанців. Припускаю, що частині глядачів теж байдуже, чому насправді загинула найрозвинутіша цивілізація американського континенту, яка проіснувала понад три тисячі років, охоплюючи територію нинішньої Ґватемали і Мексики, Гондурасу і Сальвадору.

Один мій знайомий на запитання про його враження від фільму «Apocalypto» сказав: «Клас, я люблю таке кіно. Нещодавно дивився 24 години (без перерви) фільм “Чингісхан”». «Неймовірно, як ти зміг витримати?» – поцікавився. «Нормально, – відповів він, – велика банка пива і дві пачки сигарет...» Без коментарів.

Пригадую свій перегляд кінострічки «Політ над гніздом зозулі» режисера Мілоша Формана. Постійна психологічна напруга та концентрація передчуттів тривоги у глядацькому залі, кульмінаційний бунт головного героя стрічки проти несправедливості і несвободи, ніби висмикнута чека гранати, викликали в моїй душі такий вулкан емоцій, що несподівано для самого себе я підхопився з крісла і щось закричав просто в екран. Незнайома жінка, що сиділа поруч, повисла у мене на лікті і перелякано благала: «Мужчина! Сядьте! Я вас прошу. На вас усі дивляться!». І додала: «Це ж просто кіно!».

Так! «Apocalypto» – просто кіно, і далеко не шедевр – це якщо оцінювати. Його сила – у видовищному розмаху і колоритній демонстрації екзотики майя. Заслуговує уваги також відмінна операторська майстерність і талановито зіграна роль Лапи Яґуара (Руді Янґблад). Що ж до аналогії із фільмом «Політ над гніздом зозулі», то вона вбачається лише в одному, та й то суто умовно: в обох фільмах виразно домінує потужний протест проти поневолення і рабства людини в усіх його формах. Проте, безперечно, масштаби і прояви цього протесту є неспівставними.

Епіграфом до фільму «Apocalypto» стала теза відомого історика культури і філософії Віла Дюранта: «Велику цивілізацію не підкорити ззовні, доки вона не зруйнує себе зсередини». Прикро, що режисер, задекларувавши істинне відображення засобами кіно історії майя, припустився безлічі помилок. Передовсім це стосується гіпер- трофованого зображення ритуальних жертвоприношень і канібалізму. Вторинність режисерських задумок Мела Ґібсона легко помітити в кількох епізодах. Наприклад, метод убивства ворога в лісі за допомогою знаряддя – загострених кілків, здатних пронизати наскрізь жертву, – є модифікованою калькою із фільму «Рембо. Перша кров». Видається, що Мел Ґібсон, копіюючи «Рембо», ставив за мету просто шокувати глядача надмірною жорстокістю і кровожерливістю. Надто фальшиво зображено у стрічці поєдинок Лапи Яґуара із чорною пантерою, яку режисер чомусь позбавив природних інстинктів, приміром, інстинкту самозбереження. Пантера більше схожа на віртуальних хижаків, запозичених із мультфільмів і комп’ютерних ігор. Це засмучує, як і безліч інших голівудських штампів, вшитих грубими нитками у полотно картини. Свідомий глядач все одно не повірить у нелюдську спроможність головного героя: бігати зі швидкістю спринтера, лазити по деревах, долати безкраї джунґлі, водоспади і болота. І все це – після двох поранень, одне з яких – наскрізне, у печінку.

Коротко – про сюжет фільму. Мисливське плем’я індіанців живе в лісі за законами предків і щиро вірить, що так буде завжди. Проте аґресивні воїни з міста приходять у ліс за бранцями, щоб продати їх у рабство чи ритуально вбити на милість богів, які наслали хвороби і неврожай. Жорстокий, трагічний конфлікт. До речі, як відомо, у всіх імперіях міста і храми будували переважно раби і бранці. У часи Київської Русі – теж. У цьому Ґібсон нічого нового не відкриває. Окремо розвивається сюжетна лінія молодого мисливця Лапи Яґуара і його сім’ї. Після драматичної розлуки вони борються за виживання наперекір усьому, в обставинах, коли страх, який животіє в людині й ось-ось оволодіє всім організмом, переважить зовнішні загрози. Незнищенність надій і сподівань головного героя, неймовірні, часом фантастичні зусилля його волі долають внутрішній страх, творячи диво: природа стає на захист Лапи Яґуара і допомагає йому в смертельній боротьбі з ворогом та щасливому воз’єднанні сім’ї.

Режисер демонструє життя народу майя у формі контрастів і класового антагонізму. З одного боку бачимо патріархальні звичаї мисливського племені, щирий і водночас грубуватий гумор, повагу до первинних цінностей сім’ї і материнства, мир і злагоду, а з іншого – природу страшного, жорсткого життя міста з необмеженою владою жерців, аристократів і воїнів. Раби і бранці, хворі і каліки, що втратили людську подобу, будують культові споруди-піраміди на яких їх же і принесуть в жертву, і відрубані голови покотяться східцями вниз під схвальні вигуки натовпу, що біснується у релігійному екстазі. Мел Ґібсон однозначно наголошує: не природні катаклізми (землетруси й зміна клімату), не крах землеробства, не епідемії невідомих хвороб і не нашестя чужоземних племен стали початком занепаду доіспанської цивілізації майя, – а культ жерців, рабство і жертвоприношення богам. В уста хворої дівчинки (біля тіла матері) режисер вкладає містично-пророчі слова: «...день стане ніччю і людина-яґуар приведе вас до загибелі».

«Apokalupto» – давньогрецька форма від дієслова apokaluptein, що означає «розкривати». Проте в одному з інтерв’ю Мел Ґібсон пояснює, що назва його фільму означає не що інше як «новий початок». Ця назва наводить на роздуми: якщо це початок масштабної різанини і тотальної бійні, влаштованої Кортесом і конкістадорами, якщо це початок нового рабства – то так! Бо у нове відродження цивілізації майя – тих залишків племен індіанців, яких загнали у резервації і які живуть у цілковитому зубожінні, – не віриться! А фраза Лапи Яґуара: «...ми підемо у ліс шукати новий початок», мовлена у фіналі стрічки на тлі симпатичних парусників Колумба чи Кортеса, непереконлива, щоб бути метафорою біблійних намірів новоявленого пророка Мойсея.

«На священних вівтарях не скурюється більше духмяний попіл... стихло відлуння людських голосів, міста лишились непорушені... ніби хтось збирався вернутися, але ніхто не вернувся... безгоміння...». Цієї картини немає в кінострічці «Apocalypto», як і немає співчуття режисера до трагедії народу майя.

І насамкінець. За кілька минулих століть у Америці не знайшлося божевільного, який захотів би встановити пам’ятник Ернану Кортесу. Віриться, що такого не буде ніколи. А хохли-безбатченки нещодавно відновили у центрі південного міста пам’ятник російській імператриці, яка знищила Запорізьку Січ і закріпачила Україну...


Корисні статті для Вас:
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2008:#1

                        © copyright 2019