Лариса Іванишина Перейти до переліку статей номеру 2008:#4
Фієста і фортуна


Тоді як у столиці ледь не на кожному кроці знаходиться привід побідкатися з приводу важкого становища української культури, в глибинці можна знайти приємні несподіванки. Колишній учитель іспанської та англійської мов, а нині пенсіонер з села Великий Хутір Драбівського району Черкаської області Михайло Коваль не тільки володіє іноземними мовами, а й збирає пісенний фольклор свого краю, виконує його, акомпануючи на бандурі, грає на багатьох народних інструментах, уміє плести з соломи брилі... Саме цей приємний симпатичний чоловік став героєм короткометражної документальної стрічки «Фієста». Ганна Яровенко робила її на «Укркінохроніці» п’ять років. За цей час вона встигла написати у співавторстві сценарій повнометражного ігрового фільму «Життя зненацька», що вийшов у Москві, зняти документальний фільм «Наш Авалон», знятись як актриса у фільмі «Лас Менінас». Ганна Яровенко – людина діяльна і не може чекати з моря погоди. Задум «Фієсти» виник після знаменитої «Кіноманії» (2004), де йшлося про кінорежисера-аматора з Уманського району. Сценаристу і режисеру Ганні Яровенко фортунить у пошуку талановитих людей. І вона має дар знаходити з ними спільну мову.

...Сільська місцевість, звичайна хата, домашня худоба, яку необхідно годувати тричі на день. А ось і свято. Різдво. Приходять юні колядувальники до хати свого колишнього учителя, вітають його родину, співають. Тут і Коза, яка стрибала і впала, лежить, мов нежива. Камера під час цього дійства раз-по-раз звертає увагу на стіл, заставлений солодощами – все це після колядування піде до торби веселої ватаги. Живе традиція – автори фільму цього не говорять, але дають змогу нам у цьому переконатися.

Це один з багатьох сюжетів фільму. Не менш цікавим був запис етнофестивалю в Шешорах на Гуцульщині, де героя стрічки попросили зіграти на сопілці разом з гуртом віртуозів «Карпатія». Експромт удався – ми знову в цьому пересвідчились. Далі наш герой іде берегом гірської річки разом з гуртом охочих взяти участь у його майстер-класах – компанія всідається на травичці – і переймає мистецтво плетіння з соломки.

А ще бачимо Михайла Коваля у студії, на радіопередачі, присвяченій кобзарському мистецтву. Він розповідає про свої пісні, й зі слів ведучого передачі ми дізнаємось, що на міжнародному конкурсі фольклорної музики, до якого радіокомпанія України надсилає твори різних виконавців, саме пісню «Ой піду я лугом» у виконанні нашого героя було вибрано, й вона увійшла до диску. Він же її записав у рідному селі від однієї з бабусь. Не зникне пісенний шедевр – звучання у фільмі, як і вихід на міжнародну арену, дасть йому нове життя.

«Фієста» – цю іспанську пісню Михайло Коваль наспівує у фільмі. Власне, фільм і починається епізодом: він пише на шкільній дошці слова, пригадуючи їх, потім наспівує, і вже у фіналі вона зазвучить легко й невимушено.

Таким є герой фільму – артистична й талановита людина – все йому дається легко, і тому він полонить нас, глядачів. «Фієста» зачаровує і вселяє віру в невичерпність духовної сили нашого народу.

На прем’єрі фільму в книгарні «Є» і Ганна Яровенко, і її герой розповідали про зйомки, відповідали на запитання присутніх, звучали пісні. Наприкінці травня фільм побував у Москві на МКФ «Золотий витязь» і здобув диплом «За вирішення теми народної традиції».


Корисні статті для Вас:
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2008:#4

                        © copyright 2017