Мистецька хроніка
МКФ український фільм отримав 34 000 євро від Гетеборзького кінофонду
Стрічка режисера Філіпа Сотниченка стала однією із трьох підтриманих. Отримані кошти дозволять завершити роботу над фільмом. «Ля Палісіада» – повнометражний ігровий дебют Філіпа Сотниченка – створюється у жанрі, який самі кінематографісти називають «пострадянський нуар». Події розгортаються в Україні в 1996-му році, за кілька місяців до підписання протоколу № 6 Європейської конвенції з прав людини. Цей протокол передбачав відмову від смертної кари, яка дісталася Україні в спадок від СРСР. Кінофонд Гетеборзького кінофестивалю – це нова ініціатива, що має на меті підтримати кінопроєкти та проєкти серіалів з України, Бразилії, Судану та курдських кінорежисерів в Ірані, Іраку, Сирії та Туреччині. Вона спрямована на зміцнення кіноіндустрії, на сприяння урізноманітненню культури та медіа, та на підтримку креативної свободи та свободи слова. Підтримка надається трьом проєктам на етапі розробки, зйомок та монтажно-тонувального періоду. На цю секцію було подано 187 заявок.
Українські фільми в конкурсних програмах 78-го Венеціанського МКФ
Венеційський кінофестиваль оголосив конкурсну програму – на одному з найпрестижніших кінофестивалів світу Україна буде представлена картинами, створеними за державної підтримки. Світова прем’єра нового фільму Валентина Васяновича «Відблиск» відбудеться в основній конкурсній програмі. У ньому йдеться про лікаря-добровольця, який після повернення з полону намагається пристосуватися до мирного життя. Прем’єра фільму «Носоріг» Олега Сенцова відбудеться в конкурсній програмі «Горизонти». Фільм створений у копродукції України, Польщі та Німеччини за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, Державного агентства України з питань кіно, фонду EURIMAGES, Польського кіноінституту та німецького кінофонду Medienboard Berlin-Brandenburg.
Вечір з нагоди 80-річчя Івана Миколайчука
Іваночку! Чекає кіноплівка.
Лишай косу в сусіда на тину.
Іди у кадр, екран – твоя домівка,
Два виміри, і третій – в глибину.
(Ліна Костенко)
Вечір, організований редакцією журналу «Кіно-Театр» та НСКУ, відбувся 3 червня в Будинку кіно. Ведучі: Лариса Брюховецька, Вікторія Котенок, Станіслав Чернілевський. На вечорі презентували книжки серії «Бібліотека журналу “Кіно-Театр”»: Лариса Брюховецька, Вікторія Котенок. «Талант і гра. Українські актори театру і кіно» і «Таємна історія фільмів. Пам’ять документів».
3 червня (збіг) – 93 роки з дня народження Костянтина Степанкова. Миколайчук і Степанков множили славу українського кіно, разом знімалися в багатьох фільмах. Людмила Лємєшева, захоплюючись віртуозністю гри Степанкова, його здатністю до напівтонів, писала про його героя у фільмі «Комісари» як про перемогу утопічної комуністичної ідеї в одній окремо взятій людській душі – чистій і чесній душі комісара Федора Лобачова. «Однак пластичний малюнок ролі, запропонований актором, – продовжує вона, – свідчив ще про щось – окрім слів і понад буквальнее значення. Ці якісь страдницькі сторожкі очі, ця тінь тривоги на обличчі, дитячої безпорадності й незрозумілої провини, ця вроджена шляхетність жесту, яка контрастує з прямолінійністю слів і категоричністю тону…».
Вечір відкривав короткий фрагмент з цього фільму, де в кадрі Миколайчук, Степанков, Борислав Брондуков, Федір Панасенко, а за кадром пісня «Їхав козак за Дунай» у їхньому виконанні. Епізод став камертоном, який задав атмосферу.
Гості вечора – персонажі книжки «Талант і гра»: Ада Роговцева (у фільмі «Вавилон ХХ» озвучувала роль Мальви), Лариса Кадочникова («Тіні забутих предків», «Комісари», «Білий птах»), Раїса Недашківська («Сон», «Вавилон ХХ»), Леся Самаєва, а також акторка Київського ТЮГу Валерія Чайковська, режисер, продюсер, педагог Василь Вітер, письменниця і сценаристка Ірен Роздобудько та майстер авторської пісні Ігор Жук.
Ті, хто бувають в книгарнях та бібліотеках, очевидно, звернули увагу, що там майже відсутні книжки про кіно. В цьому сенсі Україна відстає від, скажімо, сусідньої Польщі, де є багато дослідників і в Академії наук, і в університетах, які видають книжки про кіно – і своє, і зарубіжне. Тому появу в нас книжки про кіно можна вважати дивом. «Талант і гра» з’явилася завдяки програмі КМДА з підтримки книговидання: співробітник департаменту суспільних комунікацій КМДА Олексій Шепетович минулої весни повідомив, що, попри пандемію, ця програма буде реалізована. Літо 2020-го пройшло під сузір’ям українських акторів – і це була справжня насолода писати про них. В результаті – довелося навіть коротити рукопис. Самовіддано працювала і друга авторка, співробітниця журналу «Кіно-Театр» Вікторія Котенок. Книжка вже поповнила бібліотечні фонди Києва.
У книжці 28 портретів. Вона присвячена пам’яті Івана Миколайчука. Наш легендарний актор у розкішному гроні своїх колег і однодумців. Це: Борислав Брондуков, Костянтин Степанков, Наталя Наум, Василь Симчич, Лесь Сердюк, Богдан Ступка. Завдяки їхньому таланту засяяли і здобули міжнародне визнання шедеври 1960–1970-х років: «Тіні забутих предків», «Камінний хрест», «Анничка», «Комісари», «Білий птах з чорною ознакою», «Захар Беркут», «Пропала грамота», «Вавилон ХХ». Доповнюють перелік Антоніна Лефтій («Камінний хрест», «Захар Беркут»), Федір Стригун («Пропала грамота», «Вавилон ХХ»), Анатолій Хостікоєв («Вавилон ХХ»), які знімалися з Миколайчуком. У відповіді на анкету про вплив Миколайчука на сучасне кіно одна з респонденток назвала Ахтема Сеітаблаєва – його творчий портрет також є у книжці. Він, як і Миколайчук, поєднує акторство і режисуру. У книжці можна прочитати і про неповторних Леоніда Бикова, Миколу Гринька, Сергія Іванова, які були акторами загальносоюзного масштабу. Не так давно пішли від нас Сергій Романюк і Віталій Савчук. Перший – почав зніматися у 40 років, але навіть у роки занепаду кіно багато знімався в серіалах. Віталій Савчук – учень дружини Леся Курбаса Валентини Чистякової, актор особливий, людина неймовірно талановита і скромна; моновиставу «Заметіль» в супроводі симфонічного оркестру шанувальники його таланту дивилися по кілька разів. П’ять років він працював в Національному театрі ім. І. Франка. Згодом уславився серед студентів Інституту екранних мистецтв як самовідданий педагог.
Його дружина Валерія Чайковська зворушливо розповіла про свого чоловіка. З розповіді режисера, президента кіностудії ВІАТЕЛ, завкафедрою телережисури Інституту екранних мистецтв Василя Вітра присутні дізналися про його документальний фільм 1989 року «Іван Миколайчук. Тризна» і про спільну з Віталієм Савчуком роботу з підготовки студентів.
Героями книжки є також актори-сучасники: Богдан Бенюк, Ірма Вітовська-Ванца, Віктор Жданов, Римма Зюбіна, Віталій Салій, Олеся Самаєва, Олена Хохлаткіна і Роман Ясіновський. Акторка театру і кіно Леся Самаєва подякувала за цікавий вечір, де вона дізналася багато раніше їй невідомого. Людяним і щирим був виступ майстра авторської пісні Ігоря Жука та письменниці і сценаристки Ірен Роздобудько, зокрема, її згадка про інтерв’ю з Марічкою Миколайчук.
Другу книжку – «Таємна історія фільмів» Лариси Брюховецької – презентували Станіслав Чернілевський, Сергій Марченко та Сергій Тримбач. Чернілевський на таких вечорах традиційно присвячує поетичні експромти – цього разу наступально-жартівливі дифірамби він присвятив родині Брюховецьких.
Відбулася і презентація сайту «Іван Миколайчук: доля, фільми, ролі», http://www.mykolaichuk.info/, заснованого за меценатської підтримки. Його наповнює редакція «Кіно-Театру». Презентаційне відео підготував адміністратор сайту, режисер Іван Канівець.
«Документи епохи» (1928)
9 червня на сцені 6 Національного центру Олександра Довженка відкрилась ретроспектива фільмів Лео Могі (Леоніда Могилевського) МОҐІ FEST. Почалася вона показом документального фільму, який він поставив під егідою ВУФКУ. «Документи епохи» – найвідоміший монтажний фільм ВУФКУ, створений на основі 40 000 метрів хроніки 1917–1922 рр. В основу Леонід Могилевський поклав буцімто ідеологічно застарілий архівний матеріал («кавалки позитиву» і дореволюційний «мотлох»), що зберігся в архівах кіностудій ВУФКУ або був викуплений у інших кіноорганізацій та приватних осіб. Попри те, що хроніка в фільмі пропущена крізь сито ідеологізованих інтертитрів, які десь коригують, десь фальсифікують історичні події, «Документи епохи» лишаються безпрецедентним та надзвичайно цінним візуальним свідченням найбільш драматичних сторінок української історії ХХ ст. Найцікавіше у стрічці – показ рідкісних кадрів за участі діячів української революції. Вокзалом Києва незадовго до свого вбивства крокує командувач німецьких військ Герман фон Ейхгорн, гетьман Павло Скоропадський накриває щедрий стіл для своїх союзників, Володимир Винниченко та Симон Петлюра мерзнуть на січневому морозі біля Софійського собору, загони Михайла Муравйова проходять Києвом, Християн Раковський вітає солдат Червоної армії в Харкові, з трибуни виступає нарком освіти та патрон українізації 1920-х Микола Скрипник, та багато інших кінодокументів. Пильніше придивитися до механізмів роботи з сенсами у фільмі «Документи епохи» допомагав саундтрек гурту «Сон сови», в якому музиканти зробили спробу на противагу титрам і змісту 1928 року розставити нові акценти.
https://dovzhenkocentre.org/event/dokumenty-epohy-1928-mogi-fest
Нагороди у Нью-Йорку
Український фільм «Мати Апостолів» режисера Зази Буадзе отримав три відзнаки Х Нью-Йоркського МКФ (International Filmmaker Festival of New York), що проходив з 21 по 24 травня. Фільм переміг у номінаціях: «Найкращий повнометражний фільм», «Найкраща жіноча роль» (Наталія Половинка) та «Найкращий сценарій» (Ратха Макеєнкова та Заза Буадзе). Повнометражний ігровий фільм «Мати Апостолів» заснований на історіях жінок, сини яких воювали за Україну у 2014 році. У пошуках сина-льотчика, чий літак було збито над окупованою територією, мати опиняється в чужому агрессивному світі, де все пронизане ненавистю та стражданнями. У цьому пеклі вона не тільки шукає сина, а й, проявляючи милосердя, змінює всіх, кого зустрічає на своєму шляху. А також змінює себе. Для зйомок була створена найбільша в Європі декорація авіакатастрофи транспортного літака АН-26. Продюсер фільму Дмитро Овечкін. На фестивалі серед майже 900 заявок для участі в конкурсі відібрали 100 картин із 43 країн світу.
Весільний спадок
Документальний фільм «Весільний спадок» (режисер Олексій Гуз) – про весільні звичаї та обряди з різних куточків України – 27 і 28 червня показали на суспільному телеканалі «UA: Перший». В повнометражній стрічці етнографи, колекціонери, історики та музиканти розказують про те, якими були українські весілля століття тому, як наші предки одягали наречених, які пісні співали та які важливі обряди виконували. Глядач побачить весільну традицію восьми областей країни: Київської, Черкаської, Чернігівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Харківської, Рівненської та Чернівецької.
«Вусатий фанк» про ансамблі, які збирали стадіони
Наприкінці 1960-х за вказівкою партії в Україні почали масово з’являтися ВІА, що мали замінити радянській молоді західні рок-гурти. Та щось пішло не за сценарієм: замість лояльних партії музикантів влада отримала сучасну та самобутню музичну сцену. Ці музиканти не любили, щоб їхні гурти називали ВІА. В цієї музики назва – Вусатий Фанк! «Вусатий фанк» – стрічка про один з найяскравіших періодів української популярної музики. Мало того, що ансамблі звучали круто, та ще виглядали як заокеанські зірки. «Смерічка», «Березень», «Дзвони», «Водограй», «Мрія», «Світязь», «Жива вода», «Візерунки шляхів», «Арніка» – ці ансамблі збирали стадіони та багатотисячні зали, однак сьогодні їхні пісні майже забуті. Усі співають «Червону руту», але тоді, у 70-ті, подібних пісень було дуже багато. Документальна стрічка режисера Олександра Ковша за сценарієм Віталія «Барда» Бардецького (студія Т.Т.М.) вийшла в прокат 24 червня 2021 року.
Найкращим виявився Рівненський театр ляльок
На чотирнадцятому фестивалі театрів «Молоко», що відбувався з 2 по 7 липня в Одесі, Миколаєві та Херсоні, перше місце посів Рівненський театр ляльок із виставою «Пливе човен, казок повен». Виставу у межах фестивалю показали 3 липня у Миколаївському академічному обласному театрі ляльок.
Українські перемоги на іспанському кінофестивалі
На VIII МКФ Noidentity International Action Film Festival Spain у Севільї низку перемог здобули українські кінострічки: найкращим іноземним фільмом визнано «Безславних кріпаків» Романа Перфільєва, і цей же фільм забрав нагороди за операторську роботу і найкращі спецефекти; перемогу за найкращу режисуру здобула «Прогулянка у порожнечі» Кирила Жаровського. Найкращою акторкою визнано Марину Кошкіну в «Із зав’язаними очима» Тараса Дроня, і вона ж перемола в номінації «Найкраща каскадерка». Фестиваль проходив з 27 червня по 3 липня.
«Фортецю Хаджибей» нагородили в Стамбулі
Історико-пригодницький фільм Костянтина Коновалова переміг у конкурсній програмі кінофестивалю «Best Istanbul Film Festival» в номінації «Найкращий повнометражний фільм». Події відбуваються в часи російсько-турецької війни за території Північного Причорномор’я. У фільмі знялися Олександр Соколов, Дерен Талу, Іраклій Маруашвілі, Катерина Шевченко, Юрдаер Окур, Олег Симоненко та ін. Стрічку створено на Одеській кіностудії в копродукції з Georgian International Film (Грузія), AISI film (Туреччина), Національною кіностудією ім. Довженка (Україна), Тернопільською кінокомісією (Україна) та кінокомпанією «ІнсайтМедіа» (Україна). Фільм, що вийшов у національний прокат 15 жовтня 2020 року, того ж місяця показувався і в Туреччині.
В Україні знімають фільм про Мустафу Джемілєва
Іван Тимченко розпочав зйомки повнометражного ігрового фільму «Киснева станція», присвяченого історії з життя лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва. За основу взято події літа 1980-го року, коли Джемілєв відбував чотирирічне заслання у якутському селищі Зирянка. Він працював на кисневій станції, постійно наповнюючи балони киснем і викочуючи їх на причал – робота, що нагадала творцям фільму міф про Сізіфа; цей сюжет і став осердям кінострічки. За словами сценариста Михайла Бриниха: «В історії Мустафи Джемілєва мене зацікавила саме ось ця міфологічна, екзистенційна проблематика. Колись Альбер Камю намагався відповісти на запитання: чи може Сізіф бути щасливий? В яку саме мить Сізіф здатен відчути і зрозуміти, що таке щастя? Власне, сценарій фільму “Киснева станція” і почався як спроба знайти відповідь на це питання — завдяки життєвому прикладу Мустафи Джемілєва». У фільмі зіграють Борис Орлов, Христина Дейлик, Віктор Полторацький, Василь Кухарський, Едем Ібадуллаєв та інші. Оператор – Томас Стоковскі (Німеччина), композитор – Джун Міяке (Японія). Продюсер – Світлана Соловйова. Компанією-виробником є «Цифрова Платформа».
Приз за найкращий сценарій Каннського тижня критики вручили стрічці «Ольга»
На ювілейному 60-му Каннському тижні критики, що з 7 до 15 липня тривав у рамках 74-го Каннського МКФ, відбулася світова прем’єра стрічки «Ольга» (Швейцарія, Франція, Україна). У фільмі Елі Граппа йдеться про українську гімнастку, що має зробити складний життєвий вибір, доки в її країні відбувається Євромайдан. Стрічку знято в Україні за участі кінокомпанії PRONTO FILM, продюсери – Максим Асадчий, Сашко Чубко. На прем’єрі була присутня головна героїня фільму, – гімнастка з Луганська, вихованка Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного Анастасія Будяшкіна. «Ми працювали над цим проєктом з нашими швейцарськими та французькими партнерами з 2017 року і щасливі, що результат виправдав вкладені зусилля. На Каннському кінофестивалі пролунав гімн України, глядачі плакали на кадрах з Революції гідності і приходили в Український павільйон дякувати за фільм. Ми сподіваємося на всебічну державну підтримку прокату: ми розраховуємо на широкий реліз, адже це не лише яскравий фільм до річниці подій на Майдані, а й захоплююча спортивна драма, що тримає глядача у напрузі з першої до останньої хвилини».
Продюсер фільму Максим Асадчий
Книжка про Наталю Ужвій
23 червня в Будинку кіно відбулася презентація книги «Ужвій. У піжмурки з долею» Наталії Колесніченко-Братунь (видавництво «Фоліо», 2021). Героїня книги – видатна акторка театру і кіно Наталя Ужвій. У презентації взяли участь актори та режисери театру і кіно, літературно-мистецькі критики.