Культурний феномен – «Мельпомена Таврії»

Вікторія Котенок


Завдяки Міжнародному театральному фестивалю «Мельпомена Таврії» Херсон щороку стає театральним епіцентром країни. Адже сьогодні це єдиний театральний форум з багаторічною історією, що відбувається регулярно з досить масштабним розмахом і відмінною організацією, маючи на меті популяризувати театр і розвивати туризм південного регіону. На кілька днів він згуртовує чимало митців з України та з-за кордону для показу вистав, творчого спілкування й обміну досвідом. За підрахунками організаторів, за 23 роки фестиваль відвідало 228 театральних колективів з 98 міст 20 країн світу, які показали близько 488 вистав!

Важливу функцію «Мельпомена» виконує для інтеграції мешканців Херсону та області, які мають можливість переглядати яскраві мистецькі події і бути їхніми учасниками. Зокрема, важлива подія, що вже стала традицією, – відкриття фестивалю: на центральну площу міста виходять усі творчі заклади і мистецькі колективи (університети, училища, ансамблі, студії, гуртки тощо), які карнавальною ходою рушають до головної сцени (цього року була на набережній). Частина з них задіяна у гала-концерті, приуроченому відкриттю. Для учасників це справжнє свято, адже у них є можливість показати місту (а також, завдяки ЗМІ, всій країні та за її межами) успіхи колективу.

Окрім того, у програмі завжди є вистави херсонських театрів і творчі зустрічі з місцевими поетами, письменниками, музикантами. «Мельпомена» включає до афіші також виступи Інклюзивного театру «Звичайна роль – особливий актор», що працює у бібліотеці ім. Олеся Гончара. До його складу входять діти-аутисти, діти з синдромом Дауна, діти з вадами слуху і з затримкою психічного розвитку. Цьогорічна вистава «Півень Хвалько» за мотивами твору «Задерикуватий півень» Богдана Мельничука отримала нагороду «за просування цінності інклюзії в українському суспільстві та терапевтичну силу мистецтва».

Кількість заходів «Мельпомени» збільшується, вони різноманітні за жанрами, тож деякі події відбуваються паралельно. На різних локаціях показують вистави, фільми, проходять виставки, презентації книг і читки творів, лекції, майстер-класи та зустрічі з провідними майстрами – режисерами і акторами, музикантами і композиторами, драматургами і письменниками. Нині було показано 40 вистав (37 театрів), літературна сцена – налічувала 40 зустрічей і презентацій, освітня – 7 майстер-класів і лекцій.

Традиційно фестиваль відкриває нові імена та надає можливість для творчого старту початківцям. Майже завжди він включає вистави студентів, аматорських або народних колективів (цього року завітав Народний драматичний театр з Чернівців із наївною і, водночас, тужливою притчею філософсько-медитативного характеру «Про мого білого старого качура» за книгою Христі Венгринюк з Чернівців. Це історія про зустріч та розлуку, дружбу та любов, відданість і жертовність між друзями – дівчиною і качуром. Режисер Іван Данілін).

Ще одним відкриттям XXIII «Мельпомени» стала вистава студентів-лялькарів КНУТКТ ім. Івана Карпенка-Карого «Хто росте в парку» за однойменною книгою львівської авторки Катерини Міхаліциної. Це своєрідне науково-мистецьке дослідження, для якого творці задіюють у глядачів усі основні органи чуття (зір, нюх, слух, смак, дотик), аби допомогти відкрити досі невідоме шосте чуття (режисерка Катерина Лук’яненко). Глядачі ніби потрапляють у парк і разом з головним героєм історії – паростком – шукають свою унікальність. Постановка здійснена з урахуванням сприйняття незрячих та слабозорих глядачів, тому була відзначена в тій самій номінації, що й вистава «Півень Хвалько».

Більшість подій проходять в Херсонському театрі ім. Миколи Куліша, який щороку відкриває нові майданчики як в самій будівлі, так і за її межами. Вистави показують на великій сцені та на камерних майданчиках – у Театрі-кафе, «Під дахом» і «Під колом». Є формат «сцена на сцені» (актори і глядачі перебувають на великій сцені). А віднедавна театр працює просто неба – в «Театральному дворику» та за містом на Базі здорового туризму «Чумацька криниця».

Чимало подій і поза театром: в Академічному театрі ляльок, у музеях і бібліотеках, університетах і концертних залах, арт-майданчиках і парках – з року в рік мапа фестивалю стає ширшою. Вже чимало років з форумом співпрацюють Миколаївські театри (Національний український театр драми та музичної комедії й Академічний художній російський драматичний театр). Ще одним майданчиком став Палац Культури Нової Каховки, а також кафе-кінотеатр «Ампір», де показували фільми, читали п’єси. Оригінальною ідеєю президента форуму Олександра Книги стала вистава в Олешківській пустелі. Пагорби і піски були «обжиті» командою Гогольфесту, музичним гуртом «ДахаБраха» і режисером Владом Троїцьким, де відбулася спецподія – перформанс «…від 30 до 40…», приурочена до 30-річчя незалежності України. В музично-пластичному ключі, а також за допомогою світлової і комп’ютерної графіки, що проєктувалася на пустелю, відтворено біблейську історію 40-річного блукання Мойсея з єврейським народом у пошуках Обітованої землі, зіставлено її з 30-річним пошуком українцями своєї ідентичності, самодостатності і свободи (відзначено «за візуальне вирішення»).

Фестиваль завжди намагався зібрати кращі прем’єри країни, аби можна було зрозуміти, в якому напрямку розвивається той чи інший культурно-мистецький заклад і театральне мистецтво загалом. Фаворитом цього року стала «Шинель» за мотивами повісті Миколи Гоголя Київського Молодого театру – її нагородили у шести номінаціях: як найкращу виставу великої сцени, за роботу режиссера (Андрій Білоус), художника (Борис Орлов), композитора (Усеін Бекіров), актора (Борис Орлов) і хореографа (Ніна Колеснікова). У виставі режисер переплів дві історії – усім відому про Акакія Акакійовича Башмачкіна і про провінційного Актора (схожого за своїм тихим і сумирним характером на гоголівського героя). Борис Орлов грає ключові ролі (Акакія, працівників департаменту, кравця, злодіїв та інших героїв), тим самим ніби репетируючи і пробуючи себе в різнопланових образах. Все це відбувається у величезній гримерці з дзеркалами та яскравою підсвіткою, яка перетворюється то на департамент, то на нічне місто, то на домівку Акакія. Історія схожа на бродвейський мюзикл, про гру в якому, очевидно, і мріє Актор. Виконавці епізодичних і масових сцен співали, танцювали і своєю грою допомагали втілити мрії Акакія і Актора.

Нагороди дісталися і виставі Андрія Білоуса «Зозуля» за повістю «Місяцева зозулька з ластів’ячого гнізда» Валерія Шевчука Київського українського Малого драматичного театру (найкраща вистава камерної сцени, найкращий акторський ансамбль, робота режисера, а також сценографа Олексія Гавриша). Актори Вероніка Шостак, Данііл Мірешкін, Сергій Радченко, Лариса Шелоумова, Станіслав Весельський, Слава Красовська, Марія Чуприненко та Ірина Білоус зі звичайної побутової історії про Юльку з маленького провінційного містечка, яка розраховувалася з місцевими хлопцями за ремонтно-будівельні роботи натурою, зробили космічно-поетичну новелу про пошуки героями свого щастя, земного призначення. Зокрема, Юлька хотіла насправді народити дитину і створити сім’ю. На сцені лише дерев’яні дошки (які слугують дорогою, вікнами, дверима, столами тощо) і Чумацький шлях, який періодично запалюється на заднику маленькими вогниками. Актори з такою простотою, душевністю і щирістю розповідають цю історію, в якій дуже мало діалогів і багато авторського тексту, що публіка мимоволі відчуває себе учасником подій: настільки вони пізнавані, життєві і точно змальовані у виставі.

ХХІІІ «Мельпомена Таврії» відзначила ще 23 вистави у 35 номінаціях. Це зумовлено тим, що у програмі багато учасників, а ще бажанням організаторів і експертів відзначити вартісні роботи. Багато подій фестивалю відбувалися паралельно, тому глядачі часто губилися і не знали, який обрати захід. Але цю проблему Олександр Книга обіцяє виправити наступного року, розширивши період проведення до двох тижнів. В цілому після торішніх карантинних і фінансових обмежень фестиваль запрацював на повну силу, провівши близько 100 подій, які відвідали близько 15 000 глядачів. Тож хочеться побажати фестивалю розвитку, вдосконалення і тримати рівень першості.

Херсон – Київ