Театральний тиждень з іменем Марії

Ольга Руданець

З 4 по 9 жовтня в Київському національному театрі ім. І. Франка на Камерній сцені ім. Сергія Данченка відбувся ХVІІ Міжнародний театральний фестиваль монодрам «Марія». Програма його різнобарвна і вельми насичена. Те, що намагались донести до публіки актори і режисери, речники і доповідачі, й головне – організатори фестивалю, потребує уважного і неупередженого осмислення. Його наповнення різноплановою мистецькою палітрою вражає і захоплює: глядачі мали змогу переглянути 15 вистав; розгорнуті три художні виставки: «Марія» (з фондів музею Марії Заньковецької), «Франківці грають Івана Франка» (з фондів музею театру ім. І. Франка), виставка картин художника Валерія Франчука; відбулися три публічні дискусії: пресконференція, науково-мистецька конференція «Магія культур», круглий стіл «Полілог діячів театральної культури». Цей факт дав підставу директорові-художньому керівнику театру ім. І. Франка Михайлові Захаревичу визнати, що фестиваль переростає в науковотворчу лабораторію.

За всім цим стоїть подвижницька праця організаторів, які відчувають підтримку Михайла Захаревича. Душею і мозковим центром цього гурту подвижників-однодумців є Лариса Кадирова. Як згадувала у своєму виступі керівниця літературно-драматургічної частини театру Наталія Пономаренко, у 2004 році, коли з ініціативи Лариси Кадирової започатковували фестиваль, було тільки двоє людей, які вірили в нього – це незабутній Богдан Ступка і сама ініціаторка. А за 17 років фестиваль засвітив багато імен українського і світового театрального мистецтва, запалив багато нових зірочок на небосхилі Мельпомени, подарував багато емоцій і нових вражень учасникам і глядачам. Не перестаю дивуватися унікальному таланту Лариси Кадирової. Для кожного учасника вона знаходила особливі, зворушливі слова; в доброму гуморі намагалася передати серйозні думки, оцінки, висновки і узагальнення, а в сукупності це створювало унікальну атмосферу домашнього затишку.

В час трансформацій і пошуків дуже важливою є проєкція на постаті, імена, таланти, особистості, які залишаються в культурній і духовній скарбниці людської спільноти чистими острівцями справжності. Й кращого формату як моновистава для цього годі придумати. На цьогорічному фестивалі майже зримо відчувалася присутність Лесі Українки та Івана Франка, Марії Заньковецької і Соломії Крушельницької, Василя Стефаника і Леся Мартовича, Агатангела Кримського і Миколи Вороного, Івана Миколайчука і Миколи Вінграновського, Шарля Бодлера і Фрідріха Дюрренматта, Богдана Ступки, Іри Маланюк, Івана Драча, Івана Дзюби…

Окремої розмови заслуговують вистави, науково-мистецька конференція з участю іменитих науковців і митців: Тараса Кременя, Лариси Брюховецької, Валентини Ковальської, Юрія Ковбасенка, Михайла Захаревича, Сергія Борщевського, Юрія Коваліва, Надії Кукурузи, Ярослава Гарасима, Миколи Васьківа, Наталії Пономаренко, Миколи Жулинського, Дмитра Дроздовського; ініціативи й нові ідеї, народжені на фестивалі.

Навіть такий короткий огляд того, що відбулося за тиждень у стінах театру, дає підставу стверджувати про надзвичайну вагу цієї події і доконечну потребу продовжувати і розвивати фестиваль «Марія»; про необхідність державної підтримки таких важливих проєктів; про потребу зацікавленості з боку театрознавців і медійників. Я апелюю до власників і керівників провідних телеканалів, адже в погоні за політичними інтригами та інтрижками, смачними розкрутками чуток і пліток, інколи бездарних і низькопробних шоу з їхнього поля зору випадає дуже важливий шар високого мистецтва, яке і робить людину людиною.

Коломия – Київ