Мистецька хроніка

Перемоги фільму «Мати апостолів» в Іспанії та Канаді
На шостому Calella Film Festival його визнали найкращим фільмом, а режисера Зазу Буадзе – найкращим режисером. На цей фестиваль було подано 380 картин, з яких на конкурс відібрали 20, а на наго роду висунули шість – з Японії, Чехії, Фінляндії, Іспанії, Великобританії та України. Картину під час фестивалю в іспанських містах Калелья (Calella) та Ареньш-да-Мар (Arenys de Mar) презентували режисер Заза Буадзе та продюсер Дмитро Овечкін. На фестивалі Ontario International Film Festival ONIFF у Торонто фільм отримав чотири нагороди: найкращий режисер – Заза Буадзе найкращий оператор – Олександр Земляний, найкраща акторка – Наталія Половинка, найкращий актор підтримки – Богдан Бенюк. Стрічку створено кінокомпанією «Студія «Золоте Руно»» за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України. Фільм уже мав три престижні нагороди – «Найкращий повнометражний фільм», «Найкраща жіноча роль» та «Найкращий сценарій» на 10-му Нью-Йоркському МКФ (IFFNY, 21-24 травня 2021). Розмову із Зазою Буадзе про цей фільм читайте в журналі «Кіно-Театр» (2021, № 2). Нагороди МКФ в Іспанії

Буковський фільмує стрічку «Іван і Марта»
Режисер-документаліст Сергій Буковський знімає фільм про українського літературознавця, дисидента та письменника Івана Дзюбу. Перша зйомка відбулася 26 липня 2021 року – у день народження Івана Михайловича, який відсвяткував 90-річчя. «Ми досі не відрефлексували наше нещодавнє минуле – ані добу відлиги, ані брежнєвський застій, ані лихі дев’яності. Тому, певно, молодь сприймає ці часи, як епоху повстання Спартака або битву під Полтавою. Досі кати й жертви ходять тими самими вулицями, катів нагороджують державними відзнаками. Вони стали заслуженими суддями, успішними адвокатами, заможними бізнесменами. Покаяння не відбулося. Я нічого не чекаю від зміни влади. Змінитися повинні МИ. Професія документаліста вимагає від режисера не декларацій і тлумачень, а насамперед можливості надавати слово людям і фактам. Ось чому я хочу зробити цей важливий для мене самого фільм».

«Життя після 16.30»
На стадії завершення телевізійний документальний фільм за однойменною книгою Народного героя України Олександра Терещенка «Життя після 16.30». Це позитивна життєствердна історія про десантника 79-ої аеромобільної бригади Олександра Терещенка. 15 жовтня 2014 року, захищаючи Донецький аеропорт від сепаратистів та російських найманців, Терещенко врятував від вибуху гранати своїх побратимів ціною обох рук та пошкодженого ока. Завдяки оперативним та злагодженим діям бійця вдалося врятувати. Згодом Олександр повернутися до повноцінного життя, навчитися філігранно користуватися біонічним протезом, стати письменником і громадським діячем. Свої спогади він занотував у біографічній книзі. Режисери стрічки – Тарас Ткаченко, Артемій Кірсанов.

Режисер Наріман Алієв зніматиме стрічку «ORTALAN»
Написання сценарію підтримав Український культурний фонд. Проєкт майбутнього фільму посів друге місце у категорії авторських фільмів 17-го конкурсу Держкіно України. Восени він був представлений у секції пітчингів CocoPITCH 2021 на кіноринку Connecting Cottbus у Німеччині.

Не стало Миколи Рашеєва
5 жовтня 2021 у віці 85-ти років помер український режисер і сценарист Микола Рашеєв. Він – киянин, народився в 1935 році, в 1957 році закінчив Київський політехнічний інститут, а потім – сценарний факультет ВДІКу і Вищі режисерські курси. З 1971 року був режисером кіностудії ім. О. Довженка. Найвідомішою роботою Рашеєва став «Бумбараш», який вийшов в 1971 році, за нього він отримав приз за режисуру на фестивалі в Ташкенті. Серед інших його робіт – «Королі і капуста», «Театр невідомого актора», «Розсмішіть клоуна». Видав книгу спогадів.

Екранізують роман «Танжер»
Роман Івана Козленка «Танжер» екранізують за підтримки Göteborg Film Fund. Творці майбутнього фільму отримали фінансування в обсязі 50 тисяч шведських крон (близько 5000 євро) на розробку сценарію. До команди стрічки увійшли російський та український драматург, кіносценарист Максим Курочкін, продюсери Віталій Шереметьєв і Наталія Лібет. Роман випустило видавництво «Комора» у 2017 році. У творі йдеться про богемного молодого одесита Ореста, якому запропонували знятися в експериментальному кіно. Зйомки стали початком «химерних стосунків, у яких сплітаються історії персонажів майбутнього фільму, їхніх прототипів і самих акторів». Більшість подій відбуваються у 1920-х роках.

«Загубити, щоб знайти»
Ігор Висневський працює над біографічною історичною драмою «Загубити, щоб знайти». Вона базується на реальній історії про двох іспанських дівчат, дочок міністра, яких у 1936 році викрали та вивезли в УРСР. Сталін планував викоекранристати дітей як важіль впливу на владу Іспанії, але все пішло не за планом. Марія та Кармен назавжди залишилися в Україні. Сценарій розробляється за підтримки Українського культурного фонду. Автор ідеї – Ігор Висневський (режисер фільмів «Інший Франко», «Слово»), продюсерка – Ольга Клименко. Зйомки заплановані на 2022–2023 роки. «Загубити, щоб знайти» (Lose to find) – перший самостійний проєкт OK Media Company.

Триває робота над фільмом «Червона рута»
Режисер фільму «Черкаси» Тимур Ященко розпочав роботу над картиною про Володимира Івасюка. «Володимир Івасюк заслуговує на великий екран як ніхто інший з видатних українців, на мою думку. Це потужна особистість з унікальною музичною спадщиною. Досить непросто висвітлити цю трагічну історію. Але я ставлю за мету максимально об’ємно показати на екрані непересічну людину, а не зробити йому пам’ятник», – розповів режисер. Над сценарієм, за підтримки Українського культурного фонду, разом із Ященком працює Наталка Ворожбит. Наразі триває збір архівних матеріалів. Працює над фільмом кінокомпанія «Пронто Фільм».
https://zaxid.net/statti_tag50974/

Пішла від нас Юлія Лазаревська
6 листопала 2021 року. Юлія Лазаревська (н. 6.07.1945) закінчила музично-педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького (1967). Працювала на студії «Київнаукфільм». У 1970–1980-х оформила низку фільмів режисерів Ф. Соболєва, В. Олендера, А. Борсюка, О. Роднянського. Авторка сценаріїв і режисерка фільмів: «Золото скіфів» (1991), «Георгій Нарбут. Живі картини», «Інша половина» (1995), «Антологія зайвих» (1997), «Меандр» (1998), «Сонет 29» (2000), «Юндерсюрприз» (2001), «Без пафосу» (2002), «Якутовичі» (2007), «Ігор Шамо. Постлюдія» (2014), «Загальний зшиток» (2016). Вона була творчою людиною – відома як художниця і скульптор, з 1987 року брала участь у численних виставках. Її останній фільм «Загальний зшиток» за сценарієм Сергія Тримбача (студія «Кінематографіст») насичений інформацією, емоціями, в ньому є чутливість до матеріалу, проникнення в думки і почуття Олександра Довженка. (Рецензію «Замкнена правда» на цей фільм можна прочитати в журналі «Кіно-Театр», 2017, № 2). Над ним, як і над попередніми, вона працювала разом з кінооператором Миколою Мандричем. Після його смерті видала розкішний альбом з його роботами.

«Легенди Бахчисарая»
21 грудня та 22 грудня Київський театр юного глядача презентує першу прем’єру цього сезону – «Легенди Бахчисарая» для глядачів від шестирічного віку. Вистава режисера Ахтема Сеітаблаєва здійснена за мотивами кримськотатарських казок «Подорожні», «Ложка солі», «Місто сімдесяти ремесел» і «Заповіт гончара». Це казка-феєрія про любов, зраду, стосунки батьків і дітей, друзів та ворогів, яка занурить глядачів у культуру і традиції кримських татар. Музику до вистави написав композитор Усеін Бекіров. Костюми створила художниця Надія Кудрявцева. «Чубай. Говорити знову» В містах Західної України пройшли прем’єри документального фільму «Чубай. Говорити знову» (режисер і продюсер Михайло Крупієвський, автор музики до фільму – Тарас Чубай, лідер гурту «Плач Єремії»), створеного за ініціативою доньки поета Соломії Чубай. Грицько Чубай – людина яскрава: поет, художник, мистецтвознавець, автор книг «Говорити, мовчати та говорити знову», «Плач Єремії». У фільмі спогадами про поета поділилися його рідні і друзі: дружина Галина Чубай, Тарас і Соломія Чубаї, Орест Яворський, Микола Рябчук, Юрій Винничук, Юрій Кох, Віктор Мороз, Роман Кісь, Ігор Калинець, Василь Герасим’юк, Богдан Брилинський. До стрічки увійшли документальні кадри, де поет читає свої вірші. В інтерв’ю режисер фільму зазначив: «В архівах СБУ, які ми отримали, педантично збережені стенограми допитів: запитання, відповіді, свідчення свідків, але в них немає і натяку на те, в який спосіб слідчі КДБ отримували ці свідчення. Фільм базується на цих документах, але весь жах у тому, що тиск системи відбувався не тільки під час допитів, він тривав щоденно. Чубая звільняли з роботи, не друкували його твори, за будинком постійно стежили, тому спогади і роздуми його рідних і друзів доповнюють загальну картину». Фільм створено за підтримки УКФ.