Актуально № 3, 2022

В Україні йде повномасштабна війна проти армії кривавого диктатора, котрий в своїй голові вирішив «звільнити» Україну від українців. Ми живемо подіями, які з неймовірною інтенсивністю розгортаються перед нашими очима. Ми захоплюємося мужністю і вмінням наших воїнів – слава їм і хвала!


Полк «Азов», морські піхотинці й Маріуполь
У неймовірно важкому становищі опинився знаменитий полк «Азов» [1], який дислокований у Маріуполі, оточеному ворогом місті, яке рф знищує ракетами і бомбами. На пропозицію Президента України, висловлену 28 березня, українські військовослужбовці відмовилися виходити з Маріуполя, оскільки не можуть залишити поранених і вбитих людей.
Оточені українські військові проявляють чудеса військового уміння і стійкості. Про це свідчить повідомлення: тільки 6 квітня 2022 бійці «Азову» знищили в Маріуполі два танки окупантів, один МТЛБ із ЗУ та багато ворожої піхоти. Тоді у зверненні заступник командира полку «Азов» з позивним Калина сказав: «Ви, можливо, спитаєте, а як нам вдається, перебуваючи 35 днів у повній блокаді, на 40-й день війни продовжувати боротьбу? Я дам відповідь – ми віримо в кожного з нас. Ми віримо в Україну. Ми надіємось на військово-політичне керівництво та безмежно любимо нашу Батьківщину. І нехай після кадрів з Бучі, кадрів з Ірпеня, всього того, що вони зробили з Маріуполем, в кожного українця прокинеться козацький характер». Захисники Маріуполя наголосили: «З холодним розумом, мужністю та відвагою знищимо кожного окупанта, який ступив на нашу землю».
19 березня захисники Маріуполя – командир 36-ї бригади морської піхоти полковник Володимир Баранюк та командир «Азову» майор Денис Прокопенко – стали Героями України. Звання присвоєно за мужність і ефективну оборону Маріуполя. 2 квітня заступник командира полку звернувся до українців з проханням допомогти захисникам Маріуполя – розблокувати місто і вивезти звідти дітей. Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко у коментарі для «Новин Приазов’я» прокоментував те, що рф призначила уже свого мера. «З ними ніхто співпрацювати не збирається, якщо не примусять. Не беремо частку колаборантів, які дійсно є і будуть, – ми їх побачимо. А по-друге, там нема з чим співпрацювати, вибачте. Фактично це «керівник» мертвого міста, в якому залишилися люди як заручники. Будуть роздавати «гуманітарку» і все. Вся інфраструктура в місті зруйнована, і відновити її наразі неможливо. Тому єдине, що цікавить росію, – це Маріупольський порт, як єдиний глибоководний порт на Азовському морі». Колишній мер Маріуполя Сергій Тарута підкреслив: «Після 2014 року ми змогли утримати, зробили фортифікаційну лінію, яку вони (російські сили – ред.) не змогли подолати. Воювали вони тоді через гібридну стратегію, тоді залучали не авіацію, не ракети, ми тоді витримали і не дали реалізовувати план «новораші». Маріуполь 8 років розвивався, люди поверталися, стало ще більше, ніж було, 7 університетів, 2 заводи. 30% металургійного виробництва – це Маріуполь. Безумовно, це найпотужніше промислове місто. Це промисловість, валютна виручка для країни. Це ще й порт – найбільший порт в Азовському морі». Депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін зазначив, що, окрім ведення воєнних дій, російські військові намагаються тиснути ще й інформаційно, знімаючи фейкові відео і поширюючи їх в соціальних мережах і російських ЗМІ. «Спроби штурму не припиняються вже ось весь час з оточення, і наші хлопці, які там перебувають, вони просто реально усі герої і вони роблять просто неможливе».
10 квітня. «Воїни морської піхоти продовжують знищувати окупантів, вони борються за всю країну. Ворог сконцентрував величезні сили на захоплення міста, однак, завдяки мужності та силі всіх оборонців Маріуполя, плани рф й досі залишаються лише планами».

Світ допомагає Україні
Відмовляються від співпраці з росіянами

Український народ дякує міжнародній культурній спільноті за безпрецедентну підтримку. «Найбільші музеї світу, музичні та кінофестивалі, серед яких Європейська кіноакадемія, Каннський МКФ, провідні театри та авторитетні аукціони вже з нами. Продовжуємо боротьбу проти російських окупантів. Закликаємо інші організації приєднатися до міжнародного культурного спротиву. Культура країни-агресора не має бути присутньою на міжнародній арені», – зазначають у Міністерстві культури та інформаційної політики України.

Уряд найбільшої канадської провінції Онтаріо оголосив про створення нової стипендії для студентів-українців, які постраждали від війни
Провінція започатковує «Онтарійсько-українську стипендію солідарності» з бюджетом 1,9 млн доларів для підтримки студентів коледжів та університетів Онтаріо, які отримують державне фінансування. Стипендію призначатимуть студентам на основі їх успішності та фінансових потреб, починаючи з вересня 2022 року[2].

3,5 мільярда країнам, що приймають біженців з України
Рада постійних представників країн ЄС на рівні послів підтримали рішення про надання негайного доступу країн-членів, що приймають біженців з України, до фонду ЄС з надзвичайної допомоги REACT-EU на загальну суму 3,5 мільярда євро.

«Це просто геноцид, фашизм» – співачка Джамала про агресію росії
Джамала каже, що не співає, а плаче цю пісню «1944». Сусана Джамаладінова (справжнє ім’я співачки – ред.) не могла приїхати до себе на батьківщину до Криму всі ці роки, а тепер змушена виїхати з дітьми з України. Ефективність її діяльності за межами країни стала несподіванкою для самої Джамали. Крім багатьох інтерв’ю, які вона дає іноземним ЗМІ про ситуацію в Україні, артистка допомагає українській армії фінансово. Під час її виступу на німецькому відборі на «Євробачення-2022» вдалося зібрати 67 мільйонів євро. Джамала вже виступила у Литві та Румунії. А 5 квітня її чекають в Іспанії. «Я ніколи не думала, що він (конкурс Eurovision – ред.) так нас підтримає. Те, що вони ухвалили рішення, а воно складне, щоб росія цього року не брала участі... Але це єдино правильне рішення. Адже сам конкурс створювався після Другої світової війни для того, щоб об’єднати та згуртувати Європу» [3].
P.S. Станом на 6 квітня концерти у Європі за участі Джамали вже зібрали на допомогу Україні 83 млн євро.

Богдан Струтинський, директор-художній керівник Національного театру оперети: «Мені вже давно імпонує постать Бориса Джонсона»
Моя увага прикута до політичних діячів, які приймають ті чи інші рішення про допомогу Україні, до їхніх висловлювань і реакцій. Мені вже давно імпонує постать Бориса Джонсона, в минулому журналіста та письменника. Тож умовно його можна віднести до діячів культури. Незадовго до початку війни я закінчив читати його книгу «Фактор Черчилля» – цікаву, ґрунтовну і певним чином мотивуючу. І реакція Бориса Джонсона щодо війни і росії не розчарувала – він не боїться називати речі своїми іменами, висловлюється досить відверто і конкретно. Що стосується представників креативних індустрій – викликає повагу позиція британського актора Бенедикта Камбербетча, який постійно нагадує світу про Україну, діяльність Міли Куніс, яка разом з чоловіком за кілька днів зібрала понад 30 млн доларів[4].

6.04.22. Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон опублікував у Twitter відеозвернення до громадян росії
Свою промову розпочав російською мовою. «Росіяни заслуговують на правду, заслуговують на те, щоб дізнатися факти», – заявив очільник уряду Великої Британії. За словами Джонсона, звірства російських військових у Бучі, Ірпені та інших місцях в Україні вжахнули світ. «Ці повідомлення настільки шокуючі й жахаючі, що не дивно, що влада намагається сховати це від вас… Він знає, що це пляма на честі росії, пляма, яка тільки буде розростатися і в’їдатися все глибше з кожним днем цієї війни».
На думку Джонсона, Путін приховує правду, тому що якби вони бачили, що насправді відбувається, то не могли б підтримувати війну, правда вжахнула б матерів російських військових, які зараз пишаються ними. Прем’єр-міністр Британії також закликав росіян, які хочуть розуміти реальну ситуацію, користуватись VPN, дізнаватись факти з неросійських ЗМІ та ділитися правдою зі знайомими. «Винні будуть притягнені до відповідальності. А історія не забуде тих, хто відводив очі. Вашого президента звинувачують у воєнних злочинах. Але я не вірю, що він діє від вашого імені», – додав Джонсон російською.

Ірма Вітовська: Тепер на всю країну ми стали одним майданом
Я допомагаю переселенцям. У мене дуже багато друзів у Європі, які забирають мам з дітками на тимчасовий прихисток. Крім того, працює кіноакадемія, я є членом правління, і ми багато робимо для того, щоб зробити неможливою для росіян участь у фестивалях. Нещодавно ми позбавили Московський кінофестиваль акредитації, і це теж велика перемога. Тобто це великі збитки для російської кіноіндустрії. Це те, що наша кіногалузь робить. Так що Нікіта Міхалков уже ніхто, і дуже багато таких, як він. Дякуючи всій нашій кіноспільноті.
Що ще? Долучаюся до різних організацій, по можливості ми робимо все, що стосується медичних засобів. От сьогодні приїжджає машина, це йде для притулків сиріт, які евакуйовані. Все це дякувати українцям в Європі і європейцям, які до них долучаються. Я думаю, що зараз вся Україна – як мурашник. Майдан – це приклад. А тепер на всю країну ми стали одним Майданом.
Навіть ті, які були лояльні й ліберальні до співпраці з росіянами, зараз абсолютно відійшли, відрізали всі можливі компромісні історії та працюють на перемогу України.
Дуже багато акторів із театрів взяли зброю, практично вся молодь або волонтерить, або взяла зброю[5].

Ахтем Сеітаблаєв: «Мирний-21» – це історія довіри
– Цієї весни мала відбутися прем’єра вашої стрічки «Мирний-21». Вона про події у Донецьку в 2014 році? Розкажіть докладніше.
– 23 лютого презентували трейлер та інформацію про наш фільм на Одеському зимовому кіноринку. В нас у всіх були грандіозні плани. А вранці почалася війна. Все як у кіно. Ми ще тоді вирішили, що переноситимемо прем’єру на осінь, ближче до 14 жовтня, до Дня захисників і захисниць України. «Мирний-21» – це фільм про захист Луганського прикордонного загону, заснований на документальній історії. Я почув її безпосередньо від командира цього загону і спершу не повірив у неї. Один приклад: 85% особового складу в загоні складали місцеві жителі, і ніхто не зрадив. А в мене перед очима зовсім інша картина: Крим у дні окупації, коли все було з точністю навпаки. І це була головна причина, чому я почав сумніватися в правдивості цієї історії. Потім познайомився і із середнім командним складом, і з багатьма хлопцями. І проаналізував досить велику кількість передач та інтерв’ю «з того боку» – на телебаченні про «ДНР/ЛНР»; іноді варто послухати коментарі ворога. І коли з’ясувалося, що це правда, я був по-доброму здивований.
Для мене ця історія стала історією довіри. Жити, не довіряючи, значить перетворити своє життя на пекло. Я не говорю про сліпу довіру, а в принципі; що у сім’ї, що у війні, що у роботі. Довіра – як базис до створення, та її відсутність – як одна з головних причин руйнації.
– Чи немає такого відчуття зараз, що після того, як повернеться мир, усе створене до цього часу не буде актуальним, бо країна вже буде зовсім іншою?
– Не думаю. Наприклад, наша команда ледве стримується, щоб не викласти трейлер. Після «Хайтарми» вже у післяокупаційні роки мене часто запитували, особливо за кордоном: «А ви зараз це знімали?», «А ви знали, що це буде (окупація Криму – ред.)?». Це знімалося у 2012 році, і, звичайно, я не знав. На жаль, дуже часто те, що ти знімаєш у кіно, може стати надзвичайно актуальним. Почнемо з того факту, що 90% нашого фільму ( «Мирний-21» – ред. ) ми знімали у військовій частині навчального центру у Василькові. Саме так. І дружимо і з командиром, і з усіма хлопцями, і списуємося іноді. І трагічний для нас усіх факт, що одну з головних ролей у цьому фільмі зіграв Паша Лі – наш друг, котрий грав вихідця з Криму. Власне, з нього починається наш фільм. Події, що відбуваються з його персонажем у фільмі, майже один в один нагадують події його справжньої трагічної загибелі. Тема довіри як одна з базисних частин конструкції людського життя ніколи не втратить своєї актуальності[6].



[1] Окремий загін спеціального призначення «Азов», відомий також як полк «Азов» (ОЗСП «Азов», в/ч 3057) — формування Національної гвардії України, що входить до складу Східного оперативно-територіального об’єднання. При заснуванні його основу склали учасники двох громадських організацій: Автомайдан та «Патріот України». 20 травня 2014 р. було оголошено про набір бійців до батальйону. (Вікіпедія). Трагічні події на Донбасі очима бійців полку «Азов» описано у романі Василя Шкляра «Чорне сонце».

[2] 6 квітня, «Укрінформ».

[3] Некреча Катерина. Крим.Реалії. Радіо Свобода. 21 березня 2022. Фрагмент. https://www.radiosvoboda.org/a/krym-dzhamala-1944-rosia-ukraina-viyna/31762254.html

[4] Любов Базів. Укрінформ. 4 квітня 2022. Фрагмент. https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3445905-z-povagou-do-sonna-penastinga-i-borisa-dzonsona.html

[5] Кравець Роман. Українська правда. 25 березня 2022. Фрагмент.

[6] Халілов Рустем. Крим. Реалії. Радіо «Свобода». 15 березня 2022. Фрагмент.