«Код Ступки»: міжнародна і міжкультурна платформа
Вікторія Котенок
Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні здійснюватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому.
Богдан Ступка
У листопаді 2021-го в столиці пройшов І Міжнародний мистецький фестиваль «Код Ступки» з нагоди 80-річчя українського актора театру і кіно (організатори: Міністерство культури та інформаційної політики і Фонд Богдана Ступки). Богдан Сильвестрович, очолюючи Національний театр ім. І. Франка, неодноразово озвучував необхідність міжнародної платформи, де Україна стала б місцем знайомства з театром країн Закавказзя, Прибалтики та Польщі. На його думку, такий обмін розширив би парадигму сучасного українського театру.
Тож першою країною-гостею стала Грузія. До Києва був запрошений відомий грузинський режисер Роберт Стуруа. 2003 року в театрі ім. І. Франка він поставив софоклівського «Царя Едіпа», головну роль в якому виконував Богдан Ступка. Відеоуривок з цієї вистави, а також інтерв’ю з актором і режисером, записане під час репетицій 18 років тому, транслювали на святковому концерті. Під час свого виступу 83-річний Роберт Стуруа пригадував київську постановку, а також зіграв на фортепіано мелодію Гії Канчелі до вистави «Річард ІІІ».
У концерті танцювали і співали актори Тбіліського колективу «Хорал», музиканти етноджазового проєкту DUDU Band (Україна-Грузія) та квінтет Народного хору ім. Григорія Верьовки. Актори-франківці виконали танець з «Поминальної молитви» (постановка Дмитра Чирипюка), яка є поновленою версію легендарної вистави Сергія Данченка «Тев’є-Тевель» Григорія Горіна за повістю Шолом-Алейхема «Тев’є-молочник» з Богданом Ступкою в головній ролі, тож у програму організатори включили і записаний на відео монолог Тев’є, який і нині викликає захоплення акторським виконанням та співчуттям до долі героя. Ведучі концерту – Остап Ступка та Лариса Руснак – спілкувалися з запрошеними гостями, неодноразово цитували Богдана Сильвестровича, пригадували вистави, в яких разом працювали.
Головною подією вечора і фестивалю загалом стала вистава Національного грузинського театру ім. Шота Руставелі «Кінець гри», поставленої Робертом Стуруа за п’єсою Семюеля Беккета. Вона присвячена пам’яті видатного композитора, багаторічного співавтора (створили десятки спектаклів, зокрема всього Шекспіра і всього Беккета) та друга режисера – Гії Канчелі. Ролі виконали провідні актори театру – Давид Уплісашвілі (Хамм), Гога Барбакадзе (Клов), Леван Берікашвілі (Нагга), Нана Пачуашвілі (Нелл). «Кінець гри» – епічне апокаліптичне полотно, за настроєм досить похмуре і песимістичне, однак не позбавлене надії на світло в кінці тунелю, яке зможуть побачити лише ті, хто не втратив віру в Бога, хто не загубив почуття любові і поваги до ближнього.
Після катастрофи глобального масштабу, яка знищила майже усю людську цивілізацію, залишилося лише четверо людей. Вони живуть (а точніше існують), чи не щохвилини очікуючи на свій неминучий кінець. Хтось втратив людяність і тримає інших в рабстві (Хамм), хтось сліпо підкорюється самопроголошеному тирану (Нагга і Нелл), хтось не втрачає віри на втечу та інше життя (Клов). І, здається, нічого не врятує цю четвірку, але режисер вводить у виставу п’ятого персонажа – хлопчика. Він є посланцем Всевишнього (може Янголом, може самим Ісусом Христом) і останньою надією на порятунок цих пропащих душ. На початку він виносить Святе письмо, залишаючи його для людей, які на жаль не скористалися ним. Тому його поява у фіналі вистави – це остаточний кінець цієї цивілізації і створення (або перенародження як птаха фенікса) нового світу неймовірної краси.
У рамках фестивалю у кінотеатрі «Ліра» безкоштовно показали фільми за участі Богдана Ступки: Безкоштовно показали «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка (1971), «Осяяння» Володимира Денисенка (1971), «Із житія Остапа Вишні» Ярослава Ланчака (1991) про заслання Остапа Вишні в Чиб’ю (Республіка Комі); історичну драму «Молитва за гетьмана Мазепу» (Юрія Іллєнка, нова версія фільму 2010 року).
В останній день заходу у Театрі «Сузір’я» відбулася презентація збірки «14 GB» (пост)колоніальний образ грузинської ідентичності Лінія зіткнень. Грузія» (авторка ідеї та укладачка – Теа Каландія; це тексти «про любов, яка перемагає насилля; сміх, який перемагає несвободу; правдивість, яка перемагає диктаторів») та відкриття спільної виставки робіт українських і грузинських художників «VynoGrad: колір достиглого міста» у Галереї Vakulenko art consulting (присвячена зв’язку між двома культурами, двома народами).
«Код Ступки», за словами засновників, передбачатиме зустрічі на різних майданчиках акторів і музикантів, художників і режисерів, які презентуватимуть своє мистецтво різними мовами, різними кольорами й звуками, але одним кодом, який прагне розкрити через мистецтво суть людини та квінтесенцію світу. Наступним гостем запрошено Айзербайджан, який є батьківщиною дружини актора – Лариси Ступки, випускниці хореографічного училища в Баку.