Актуальна спроба оцінити сучасний кінопроцес

З огляду на трагічні події останніх років, серйозні політичні та економічні виклики, фактично з огляду на зміну світоглядної парадигми культурних процесів в Україні, кінематограф, який природно перебуває в мистецькому авангарді й активно розвивається в цих складних умовах, потребує вивчення та осмислення. Останні події кінематографічного життя підтверджують ще недостатньо розкритий могутній потенціал українського кіно з його самобутньою традицією і школою, а також з потенціалом нового цікавого мистецького творчого пошуку й експерименту. Відтак розвідки у цій сфері є актуальними і корисними як для самих учасників кінематографічного процесу, так і для глядачів, а також і для дослідників як самого кінематографа, так і супутніх галузей. Колективна монографія «Енергія відродження. Українське кіно 2014–2020» у цьому сенсі являє собою доволі амбітний багатовекторний проєкт вивчення українського кінематографа в багатьох актуальних площинах.

Упорядник і науковий редактор монографії Лариса Брюховецька збирає до дискусії представників різноманітних напрямів кінематографічної і навколокінематографічної справи. Тут і знані науковці, які переймаються питаннями кіномистецтва, не тільки мистецтвознавці, а й філософи, культурологи, і представники виробництва: режисери документального та анімаційного кіно, кінооператори і педагоги. Таке коло фахівців уможливлює найширший підхід до розгляду проблеми, виносить її за межі вузькодисциплінарного дослідження у загальнокультурну площину, де питання кінематографічних практик межують з питаннями історичної, національної, соціальної, геополітичної площин.

Невипадковими видаються ті хронологічні межі, на яких концентрована монографія – це 2014–2020 роки. Фактично Революція Гідності, а надалі події 2014 року задали новий відлік часу історії України. В цих обставинах необхідно проводити артикуляцію (чи навіть реартикуляцію) тих процесів, що відбуваються в кінематографі, аби, принаймні, спробувати їх осмислити, проаналізувати здобутки і втрати, а надалі виробити певний стратегічний план подальшого поступу. В кожній статті зроблено актуальну спробу оцінки кінопроцесу. Кожний автор робить це зі своєї точки зору, оцінюючи той досвід і той матеріал, який має у своєму розпорядженні. Відтак видання насичено текстами висококваліфікованих фахівців у своїх галузях, які дають оцінку сучасної ситуації в кінематографі й подекуди проєктують ці процеси на сфери, далекі від мистецтва. Актуальність представлених матеріалів іще й у тому, що в монографії взагалі вперше пропонується спроба аналізу ситуації в українському кіно з позицій останніх років, а також і з позицій культурно-світоглядних трансформацій. Уже цей факт робить монографію цінним науковим здобутком.

Структурно колективна монографія складається з 4 розділів, які висвітлюють важливі напрямки розвитку сучасного українського кіно. Кожний автор робить свій вагомий внесок у розкриття теми, і зі свого боку значно розширює, і зі своїх позицій конкретизує коло окреслених проблем, відкриває нову актуальну тему у контексті оголошеної розділом. Відтак монографія являє собою чималий калейдоскоп актуальних тем і проблем сучасного кінематографа України, і навіть не тільки кінематографа.

Зі свого боку хочу привітати авторів монографії з актуальними й важливими на сьогодні дослідженнями.

Лариса Наумова