Анджеліна Джолі: шлях до львівської кав’ярні

Анастасія Канівець

Закінчення. Поч. див. у №5

Мама і активістка: поза знімальним майданчиком

Як уже згадувалося, на початках Джолі була enfant terrible кіношного світу. Про цей період вона говорила: «... будучи дівчинкою, яка любила експериментувати, була зухвалою і трішки божевільною... Я була геть саморуйнівною […] Це як жити в якійсь викривленій реальності». І витягнути її з цього становища допомогло... всиновлення дитини: «Я знала, що з тих пір, як пов’язала себе з Меддоксом, більше ніколи не стану самодеструктивною» [1]. Після камбоджійського сироти акторка всиновила маленьку ефіопку Захару (2005) і в’єтнамського хлопчика Пакса (2007). Окрім того, у шлюбі з Бредом Піттом сама народила трьох дітей: Шайло (2006) та двійнят Нокса і Вів’єн (2008). Той, хто має дітей, знає, наскільки вони структурують свідомість; материнство вплинуло і на напрям гуманітарної діяльності Джолі та, певним чином, на її творчість.

Знімаючись у Камбоджі, акторка побачила табори біженців і, вражена, запропонувала свою допомогу Управлінню верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ). Взявши участь у сорока місіях в різних куточках світу, вона одержала статус посла доброї волі ООН у справах біженців (2001) [2]. В 2012 стала Спеціальним послом верховного комісара УВКБ Антоніо Ґутерріша: «Цією роботою вона допоможе зробити внесок до життєво важливих процесів пошуку рішень щодо людей, переміщених внаслідок конфліктів» [3]. У справах біженців Джолі бувала в багатьох країнах. Візит до Афганістану прокоментувала словами, що їх сміливо можна вважати її кредо у справі допомоги біженцям: «За ярликами “біженці”, “внутрішньо переміщені особи”, “шукачі притулку” – люди з тими самими надіями, страхами, смутками й радощами, як і будь-хто інший. Їхній життєвий досвід часто глибоко трагічний, але також надихаючий. Пережити те, що багато афганських сімей витримували понад три десятиліття, – це свідчення стійкості людського духу. Це світить крізь їхню щедрість, гумор і мовчазну рішучість дати своїм дітям краще майбутнє» [4].

Джолі виконує також дипломатичну місію, займається правозахисництвом і опікується освітніми можливостями для біженців[5]. Ще вона заснувала Фонд Меддокса Джолі-Пітта, який збирає кошти для Намібії, Ефіопії й Камбоджі, та Національний центр для дітей-біженців і мігрантів. Стала співголовою Освітнього партнерства заради дітей із зони конфлікту, членом Ради з міжнародних зв’язків і учасницею низки інших гуманітарних проєктів[6]. Рівність для жінок, боротьбу з несправедливістю та допомогу біженцям Джолі назвала найголовнішим у своєму житті після дітей[7].

Акторка в певному сенсі «капіталізувала» власну славу з благодійницькою метою. Йдеться не лише про популяризацію гуманітарних місій, а й про речі куди інтимніші. То Джолі продає виданню «People Magazine» права на перші фото своєї вагітності та новонароджених дітей, а виручені кошти скеровує в благодійні фонди. То перетворює власну мастектомію на інформаційну кампанію: історія однієї превентивної операції (в акторки генетична схильність до раку грудей) стала майданчиком для передачі особистого досвіду та обговорення методів запобігання хворобі – і це дало ефект, що отримав назву «ефект Анджеліни». Вона використовує свій зірковий статус як рупор, щоб вести не завжди зручні, але потрібні розмови на різні теми: від всиновлення дітей до превентивної боротьби з раком, від проблеми воєнних злочинів на сексуальному ґрунті до права на освіту дівчат у мусульманських країнах.

І, нарешті, Україна. «Анджеліна Джолі відвідує Україну, щоб зустрітися з дітьми, котрі постраждали від конфлікту, та місцевими організаціями, які працюють над їхнім захистом. Її візит – це приватна гуманітарна місія, орієнтована на потреби дітей», – повідомила пресслужба акторки. Поїздка ця була незапланованою й несподіваною зокрема для української сторони[8]. Речник актриси повідомив ЗМІ, що Джолі мала на меті «засвідчити наслідки конфлікту для людей і підтримати цивільне населення» [9].

У фокусі уваги знову опинилися діти: «Війна – це дуже травматично, особливо для дітей, тому важливо, що є хтось, кому не все одно, хто готовий їх вислухати», – прокоментувала акторка[10]. Вона побувала в лікарні у постраждалих через обстріли маленьких пацієнтів, відвідала центр для дітей та молоді з інвалідністю. Незадовго перед тим відбувся терористичний удар по вокзалу в Краматорську, й у Львові проходили лікування постраждалі діти. На львівському залізничному вокзалі Джолі зустріла евакуаційний потяг з Покровська, поспілкувалася з волонтерами та біженцями. Ця зустріч з українськими дітьми була для неї не першою: раніше вона відвідала маленьких біженців від російської агресії у найстарішій римській лікарні Bambino Gesu[11].

Джолі також усвідомлює глобальне значення війни в Україні та розглядає її крізь призму свого напрямку гуманітарної роботи. На її думку, ситуацію з безпрецедентною підтримкою України слід використати і для вирішення проблеми світового біженства, зокрема запобіганням одній з основних його причин – воєнним конфліктам. Бачить вона і певні перспективи для реформування ООН, що не у всьому довела свою ефективність: «Підтримка українського народу в усьому світі – це можливість знову підтвердити право на безпеку та рівність усіх людей, а також побудувати сильнішу Організацію об’єднаних націй».

І, звісно, Джолі закликала до цивілізованого ведення війни, зокрема до припинення нападів на цивільне населення, та можливості доставки гуманітарних вантажів. Та висловила свою підтримку українцям: «Я стала свідком стійкості, мужності та гідності українського народу перед обличчям терору та травм війни, яку вони не обирали. Вплив війни на покоління українських дітей є нищівним. Жодна дитина не повинна залишати свої домівки, бути свідком вбивства своїх близьких, страждати через обстріли і руйнування будинків» [12].

Так, біографія Анджеліни Джолі таки схожа на сучасну казку... чи історію для глянцевого журналу. Можна не любити фільми за її участю, але активна гуманітарна діяльність не може не викликати повагу. І поїздка в Україну завоювала серця наших співвітчизників, чому й завдячує своєю появою ця стаття. Чим не ідеал жінки? Розумна, вольова, вродлива, з активною життєвою позицією і вдалою кар’єрою, що цілком поєднується з родинними справами. От із кого варто брати приклад нашим зіркам! Особливо в сенсі того, що фігурувати у звітах благодійних організацій куди почесніше, ніж на сторінках таблоїдів.