Спогади про Людину Театру
Наприкінці травня, незважаючи на важкі обставини воєнного стану, Київський Молодий театр приймав друзів та знайомих Анни Липківської, аби вшанувати її пам’ять презентацією книги «Моя Анна». Це збірник спогадів, до створення якого міг долучитися кожен, хто мав професійні чи особисті взаємини з відомою діячкою українського театру, яка відійшла у вічність 24 березня 2021 року. Приємно, що на створення цієї книги надихнула упорядників публікація журналу «Кіно-Театр» (№4, 2021), в якій колеги і друзі (Ельвіра Загурська, Анна Шерман, Олег Вергеліс, Ольга Стельмашевська та Людмила Олтаржевська) написали про Анну Костівну, яка передчасно пішла через важку хворобу, висловили своє захоплення нею як професіоналом і людиною, котра любила життя у найрізноманітніших його проявах. Ці тексти увійшли до книги «Моя Анна», на написання якої відгукнулася 41 особа: однокласники, режисери, актори, театрознавці, журналісти, викладачі, директори театрів, науковці, художники, драматурги, юристи, колишні студенти, поети і сценаристи.
Заголовком послугувала назва спогадів режисера Володимира Московченка, адже в кожного з авторів видання була своя Анна – донька, подруга, колега, вчителька, кохана. Збірник поділений на три частини. У першій, що має назву «Початок», розміщені спогади однокласників та друзів дитинства. Тут можна дізнатися про її успіхи в навчанні, про вміння дружити і допомагати іншим, про зважене рішення вступати на театрознавство. Тим, хто з нею не був знайомий, буде цікаво почитати про її відому родину – прадідуся Василя Липківського (першого Митрополита Київського і всієї України, церковного реформатора), дідуся – Олександра (Леся) Липківського (актора, режисера, який працював у курбасівському «Кийдрамте» і Київському театрі ім. Івана Франка), бабусю Катерину Осмяловську (народну артистку УРСР, акторку Київського театру ім. Івана Франка), батька Костянтина Липківського (професора, доктора технічних наук).
Друга частина – «Покликання» – це історії колег, студентів та людей різних творчих і нетворчих професій, через які можна побачити Анну Костівну як першокласного викладача, театрального критика, теоретика і режисера (поставила три вистави), автора книг («Світ у дзеркалі драми»; «Прості речі» спільно з Тетяною Терен) і численних публікацій у періодичних і фахових виданнях. Чимало написано, з яким завзяттям (майже самопожертвою) вона працювала над створенням і реалізацією Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА», незмінною головою експертної ради якого була три роки. Ця частина є найбільшою за об’ємом, кількістю спогадів, і в кожному з них Липківська відкривається для читача з нового невідомого боку. Не тільки як професіонал, а й як мандрівниця, футбольна фанатка, колекціонерка (фігурок їжачків і такс), громадська діячка і патріотка (учасниця Помаранчевої та Революції Гідності), дегустаторка страв і напоїв, гітаристка і співачка, добра подруга і віддана донька.
Перші два розділи книги починаються з кольорових фото, які доповнюють розповіді авторів. Багато світлин з особистого архіву родини Липківських, а також її найближчих друзів – Ельвіри Загурської, Анастасії Снісаренко-Єржиковської та інших. Третя частина (найменша) складається з фото, на яких Анна Костівна у колі друзів та батьків, подорожує світом, обіймає собак. В кінці, для зручності, винесені в алфавітному порядку прізвища та імена авторів. Приємною новиною стала інформація, що до друку готується видання, в якому будуть зібрані публікації Анни Липківської у журналах та фахових виданнях.
Книги про український театр і його фахівців є рідкістю в Україні, тому поява цього видання стала приємною новиною. Особливо зараз, коли ворог прагне знищити нашу культуру, мову, націю. «Моя Анна» – це данина пам’яті людині, яка любила український театр, сприяла його розвитку, любила країну та українців, впливала на їхні творчі та особисті долі.
Вікторія Котенок