Кінематографісти воюють і знімають

Оглядаючись на ці трагічні дні, що минули від 24 лютого, і пробуючи підсумувати рік, думаю, не тільки мене найбільше вразила готовність, з якою українці, навіть ті, що не були військовозобов’язаними, захищають Україну, а також мужність воїнів, які продовжують битву на передовій. Серед них і кінематографісти. В журналі «Кіно-Театр» ми постійно повідомляємо про них і будемо далі це робити. Ми вдячні кінооператорам, серед яких Сергій Михальчук і Ярослав Пілунський, режисерам Олегу Сенцову та Ахтему Сеітаблаєву, акторам, у тому числі тим, яких бачили у воєнних драмах, – Олегу Шульзі, Роману Семисалу, Павлу Алдошину, Олександру Мавріцу, а також тим, хто раніше не освоював бойову зброю ні в реальному житті, ні перед об’єктивом кінокамери – Євгену Нищуку, Олександру Печериці, Володимиру Ращуку, Дмитру Лінартовичу, Олексію Тритенкові та ще багатьом акторам з Києва, Львова, Харкова, Одеси…

Щира вдячність їм і побажання якнайшвидшої перемоги над ордою загарбників!

Друге, чим став особливий 2022-й рік, – це потужна сила інерції, що діяла в нашій кіноіндустрії. Набравши за останні 7-8 років хорошої виробничої форми, вона увійшла в контакт з багатьма кінематографіями світу – у спільних постановках, на ринкових майданчиках, продаючи вітчизняну кінопродукцію, що свідчить про європейський вектор нашого кіно. Й от свіжий приклад, що свідчить про енергію цих фахівців кіно.

У березні 2022 року створено Об’єднання українських продюсерів, яке поставило на меті розповісти світові про передумови, причини, перебіг та наслідки війни між росією і Україною. Очолив його Володимир Бородянський. Члени ОУП здебільшого особисто фінансують власні стрічки: кожен засновник вклав у спільний фонд 1 млн грн. В результаті – після вторгнення створено фільми «Головний вокзал. Берлін», «9 життів», «Втрачений дім», «Мистецтво під час війни», «Маріуполь. Невтрачена надія» та ін. В грудні стало відомо, що права на показ цих документальних фільмів продано у 20 країн – основними клієнтами є великі телеканали Європи.

«Маріуполь. Невтрачена надія» вийшов у серпні й розповів про те, як російські війська окупували місто на Азовському морі. 10 грудня повідомлялося, що ОУП знімає два нових фільми – «Маріуполь. Окупація» та «Як вижити, коли тебе вбивають». Перший, що є продовженням «Невтраченої надії», досліджує, як жило українське місто Маріуполь у квітні-вересні 2022 року під окупацією російських військ. «Це – фільм-свідчення, коли прості люди оповідають, що з ними відбувалося», – розповів режисер Максим Литвинов.

Фільм «Як вижити, коли тебе вбивають» розповідає, як незнайомі між собою люди, 40 сусідів по житловому комплексу, 15 днів провели в покинутому будинку без води, тепла, світла, їжі, зв’язку в окупованому Гостомелі. Це фільмметафора суспільства під час війни. «Ця документалістика належить до фільмів, що переконують: реальність страшніша за уяву. Я захоплююся всіма героями фільму», – підкреслила авторка ідеї та креативна продюсерка стрічки Юлія Федець.

«Всупереч усьому» Артема Литвиненка розповідає про те, як Україна вистояла проти росії у війні під Києвом, як нашим захисникам вдалося зірвати «бліцкриг» російської армії, яка в рази більша за українську. Його озвучив американський актор Лієв Шрайбер. Артем Литвиненко сказав, що Лієву Шрайберу не байдуже те, що відбувається в Україні, – недавно він відвідав Київ і все бачив на власні очі.

Прикладів самовідданої праці над хронікою війни є чимало. Українські кінематографісти фіксують її, щоб показати світові правду та зберегти пам’ять. Зокрема, засновник продакшену DocNoteFilms та учасник об’єднання незалежних кінематографістів «Вавилон’13» Костянтин Кляцкін знімає війну з 2014 року. У її гарячій фазі все змінюється швидко, і документалістам треба поспішати фільмувати події: «З початку вторгнення ми зняли багато історій і ридаємо, бо не вистачає часу та можливості це змонтувати». Початок літа Костянтин Кляцкін зустрів на Київщині – фільмував школи та ліцеї області, які стали свідками російського вторгнення. Його стрічка «Освітяни. Канікули в окупації», створена за підтримки швейцарсько-українського проєкту DECIDE UA, розповідає історії дев’ятьох освітян з чотирьох навчальних закладів Гостомеля, Бучі, Ірпеня і Ворзеля. «Вони перенесли ритуальну наругу над усім українським, – говорить Кляцкін. – Окупанти знищували прапори та герби, зображення воїнів АТО й УПА, спалювали україномовні книжки. У березні застрелили сина директора Гостомельського ліцею Сергія Захлюпаного. Ми взяли цю історію, бо це теж частина історії освітнього закладу. Але завжди складно говорити про теми, що стосуються полону чи смерті близьких» [1]. Кляцкін планує вихід стрічки у кінотеатральний прокат. Ще один результат вторгнення – біженці. За даними UNHCR, в Європі перебувають близько 7 млн українців, 90% з яких – це жінки і діти. 14 вересня медіа СЛУХ представило стрічку «Далі», яка розповідає історії вимушених переселенок.

Українські продюсери своєю результативністю вразили зарубіжну кіноспільноту, тож Європейська кіноакадемія відзначила всіх українських кінопродюсерів. 10 грудня в Рейк’явіку їм вручили нагороду Co-Production Award 2022 від фонду Eurimages, на знак солідарності з українською кіно- й телеіндустрією, які постраждали внаслідок російського вторгнення.

Лариса Брюховецька