Пошуки сина в пеклі війни
Лариса Іванишина
Український фільм «Обмін» вийшов у прокат до Дня ЗСУ. А ще раніше він взяв участь у турі «Кіно заради перемоги!», його показали військовим. «Подібна презентація кінострічок, – сказав один із глядачів, – це не тільки хороша нагода для культурного збагачення військовослужбовців нашої країни, а й можливість посилити свій патріотизм та бойовий дух. Адже в реаліях війни ми розуміємо, що ворог, якого ми бачили на екрані, та ворог, проти якого ми зараз боронимо нашу державу, – ідентичні за своєю підступністю. Тому в авторів стрічки дуже добре вийшло передати атмосферу та настрій війни» [1]. Ця оцінка, точна і правдива, одним махом перекреслює збоченицьке сприйняття псевдокритиків-графоманів з тої частини інтернету, яку називають вигрібною ямою, – там, на жаль, факти паплюження важливих українських фільмів мають місце.
Війна на Донбасі, що триває вісім років і забрала життя багатьох, є джерелом сюжетів для ігрового кіно. В тому, що реальні події можуть перевершити творчі фантазії, й переконує фільм «Обмін», завершений до повномасштабного вторгнення і випущений на екрани України 6 грудня 2022 року.
«Обмін» – це історія про жахіття російської агресії і спробу батька визволити сина з полону. В Україні вже є серіал «Мама» на аналогічну тему, але в «Обміні» події концентрованіші, крім того, фільм іще й про те, як війна може вдарити рикошетом по найблагополучніших громадянах країни. І про те, що вона втягує у своє пекло тих, хто, здавалося, був далекий від неї. Початкові епізоди фільму якраз і побудовані на контрасті між життям благополучним і сповненим ризиків, між тими, хто відчуває себе захищеним, і полоненими на фронті, між тими, хто несе порятунок, і тими, хто прийшов в Україну, щоб убивати її людей. Сценарій Костянтина Лінартовича, за словами кінорежисера, зазнав змін, особливо у фіналі, тому в титрах – імена двох сценаристів.
Від інших фільмів про війну на Донбасі «Обмін» Володимира Харченка-Куликовського відрізняється заглибленням у психологію персонажів. І не випадково – ім’я цього режисера відоме в українській телеіндустрії, де він працює останні сім років, усього поставив 9 серіалів, переважно слізливих мелодрам з коханнями-стрічаннями-розставаннями, які продукує телеіндустрія. Хоча є в нього й одна комедійна мелодрама («Подорожники» з В’ячеславом Довженком, Олесею Жураківською, Ірмою Вітовською – ці актори забезпечують успіх). Цього разу режисер показав професіоналізм й у великому кіно.
В’ячеслав Довженко, який у комерційних фільмах та серіалах схильний зображати дивакуватих персонажів, вносячи необхідну барву в дійство, аби воно не перетворилося на сироп, у цьому фільмі, мабуть, вперше після «Кіборгів» увійшов у стихію воєнного екшену. Він затягує глядачів у свою гру. Професійна майстерність, помножена на акторський шарм, сприяє достовірності образу. У його персонажа, успішного хірурга Олександра, син від першого шлюбу – студент медичного університету та доброволець АТО – опиняється в полоні. Як стверджує постановник, «ситуації, коли потвори хотіли отримувати викуп за життя людей, і є сюжетною основою нашої картини. Безліч таких випадків задокументовано, є багато описаних фактів та свідоцтв» [2]. Кіно відреагувало на цю жахливу реальність кількома фільмами та згаданим серіалом «Мама». І от «Обмін» – драматургійно насичений, місткий, вражаючий.
У фільмі – вміла зав’язка дії: фронтовий товариш сина, захотівши видурити в його багатого батечка гроші, якогось вечора зателефонував хірургу, видаючи себе за сепаратиста, що вимагає викуп. Цей дурний вчинок дав поштовх сюжету, бо вже наступного дня став правдою – обидва хлопці потрапили в полон. І якщо, наприклад, для героїні серіалу «Мама» проблемою було зібрати потрібну суму для викупу, і впродовж наступних трьох серій вона шукала можливість дістатись до сина, то в цьому фільмі дія розгортається впродовж короткого часу, коли батько хоче вирвати сина з ворожого пекла. Спершу все йшло за планом: щодо викупу все було домовлено, хірург оперативно прибув на місце забрати сина і віддати гроші, але вийшла підміна – йому привезли іншого хлопця-полоненого. Та на ці гроші націлився сепаратист – герой Владислава Мамчура. Через різні непередбачувані перешкоди головному героєві в боротьбі за сина довелося і нападати, і захищатися, стикаючись віч-на-віч з агресорами. Але він ніде не відступить від своєї мети й таки визволить сина. І тут респект акторові В’ячеславу Довженку, який пропонує образ сміливця, людини, що, опинившись у біді, таки доб’ється свого. Й до своєї благополучної клініки цей персонаж уже не повернеться, а рятуватиме поранених у польовому госпіталі.
Запам’ятовується відкрите лице і військова виправка актора Дмитра Лінартовича в ролі капітана ЗСУ – роль тим показовіша, що Дмитро воював не тільки на екрані, а й в реальному житті, й дістав важке поранення під Бахмутом.
Гра Владислава Мамчура так само вражаюча, тому що він передав психологію сильної, але підневільної людини: колишній міліціонер, тепер на службі в окупантів, яких в душі ненавидить. Він хоче скористатися несподіваним шансом для здобуття особистої свободи. Та хоча він чітко прорахував і пояснив своєму синові, що за отриманий викуп вони зможуть втекти за кордон із цього божевільного місця, однак обставини в особі російського полковника з позивним «Хантер» будуть сильніші за його бажання.
Як і Олександр, він не зможе передбачити, що його син дістане важке поранення. А тим більше, що рятуватиме його дитину ворог – той самий хірург, на чиї гроші він полює. Війна – це постійна загроза життю синів, й заради їхнього порятунку в героїв змінюється свідомість. Розмова між обома батьками – це одна з ключових сцен фільму. У ній розкривається, власне, сенс їхнього життя, усвідомлення, ким для них є сини – їхнє продовження в майбутньому.
«Обмін» – фільм концентрованої дії. В ньому постановник, який добре знає українських акторів та їхні можливості, зібрав хороший ансамбль, і тому вражають роботи не тільки популярних акторів, а й тих, кому вдалося правдиво відтворити образ окупанта, – маю на увазі Андрія Олефіренка в ролі Хантера. Робота досвідченого кінооператора-віртуоза Сергія Борденюка разом із художниками – постановником і гримером – забезпечує правдивість і ефект присутності. Тому картина не відпускає, змушує пройматися симпатією до хірурга й ненавидіти ворогів, задумуватися над трагічною долею тих жителів Донбасу, які, маючи непогану професію, стали наймитами у ворогів України.
Фільм «Обмін» – для широкого кола глядачів, яких він не залишить байдужими.