Така невгасима любов...

Мені здається, що Марічку Миколайчук я знала завжди. Тріо «Золоті ключі» (Марічка Миколайчук, Валентина Ковальська, Ніна Матвієнко) зазвучало на початку 1970-х і відразу стало дуже популярним. Їхній спів чуємо – і бачимо самих співачок – у славетній «Пропалій грамоті». Він органічно доповнює національну ауру картини. Їхнє виконання українських народних пісень зігрівало душі багатьох українців. А геніальність і харизма коханого чоловіка Марічки – Івана Миколайчука – до дає чару цьому мистецькому феномену.

Моє безпосереднє спілкування з Марічкою почалося з кінця 1980-х, після появи моєї статті про Івана Миколайчука в журналі «Київ». А вже в середині 1990-х, коли стартував і взяв розгін журнал «Кіно-Театр», в одному з найперших номерів було вміщено інтерв’ю Катерини Смаглій з Марією Євгенівною, де йшлося про їхню з Іваном молодість, кохання, перші кроки у творчому становленні. Наша рубрика «Заборонена школа» через кілька років переросла у солідне видання «Поетичне кіно: заборонена школа», яке своїми скромними силами нам вдалося підготувати і випустити 2001 року до 60-річчя Івана Миколайчука. На презентації книжки звучали цікаві, неймовірно теплі спогади про Миколай чука Леся Сердюка, Івана Драча, Віталія Юрченка, Галини Стефанової, Людмили Лємєшевої і Марічки Миколайчук. Марія Євгенівна як самобутня особистість і носій пам’яті про Івана Миколайчука постійно залишалася в полі зору журналу. Почавши працювати над монографією «Іван Миколайчук», кілька разів побувала в неї вдома на вулиці Серафимовича (тепер вулиця Івана Миколайчука), і вона охоче розповідала про численну родину свого чоловіка, про деталі його біографії. А скільки людей ділилися спогадами про Івана Миколайчука на сторінках журналу «Кіно-Театр»! Юрій Гармаш, Лесь Сердюк, Ярослав Гаврилюк, Лариса Кадочникова, Іван Гаврилюк, Роман Балаян, Олександр Горобець.

До речі, з Олександром Івановичем, родичем Марічки, головним редактором журналу «Міжнародний туризм», ми спільно готували книгу «Сценарії» Івана Миколайчука, а згодом фотоальбом «Магія любові» в упорядкуванні Марією Євгенівною. Вона подарувала мені два диски із записами виконаних нею буковинських пісень – рідкісних, чудових, проникливо-щемких, записаних Володимиром Івасюком і подарованих талановитому подружжю. Я намагалася не пропускати її виступів, концертів. Зустрічалися ми регулярно і в Чорториї, біля меморіальної хати-музею Миколайчуків, де щороку відзначалися дні народження генія українського кіно. Спогади про наше спілкування незабутні.

Пам’ятаємо Вас, дорога Марічко, неймовірно благородна людино – з Вашими піснями, відкритим серцем, любов’ю до людей!

Лариса Брюховецька