«Це має увійти в світовий театральний канон»
Культурна дипломатія – це гра в довгу. Лише під час Євробачення можна охопити за кілька годин мільйонні аудиторії, решта жанрів потребують часу на створення, промоцію та досягнення глядачів. Якщо ми хочемо, щоб українська культура стала впізнаваною і оціненою світом, маємо запастись терпінням та бути готовими інвестувати. Наведу ще один приклад проєкту Сезону. Навесні відбулися покази вистави «Кассандра» за п’єсою Лесі Українки. Новий переклад драми англійською Ніни Мюррей поставила британська режисерка Гелен Істман. Один з показів в Оксфорді супроводжувала дискусія за участю професорки Едіт Голл, яка є однією з найавторитетніших у світі дослідниць античної драми та її переосмислення в світовій культурі.
Професорка пояснила, що зовсім нещодавно дізналась про те, що сто років тому маловідома авторка зі Східної Європи глибоко переосмислила класичний театр і написала блискучі твори з феміністичної, антиімперської, антиколоніальної (абсолютно сучасної) точки зору. «Це має увійти в світовий театральний канон», – резюмувала безапеляційно і на цьому не спинилась. У свою нову книгу про образ Трої у світовій культурі Голл вирішила додати розділ про Лесю Українку. Шкода лише, що бракує актуальних перекладів творів Лесі Українки англійською.
Фрагмент статті Тетяни Філевської «Чому культурна дипломатія важлива? Деякі висновки з сезону культури Велика Британія/Україна. УП. Життя. 26.05.2023.