Кетрін Винник: голлівудська діаспора підтримує Україну

Анастасія Канівець

На відміну від багатьох українців, для відомої канадійської акторки Кетрін Винник російсько-українська війна розпочалася не 24 лютого 2022 року: вона підтримує Україну ще з 2014-го. В інтерв’ю «Українській правді» у 2015 році (першому, взятому в неї українськими журналістами!) одна з найвідоміших акторок українського походження говорила: «Дуже важливо, що українці тримаються один одного, борючись за свободу та демократичні цінності. Сильно вболіваю за і підтримую її прагнення. Вірю, що це все зробить Україну сильнішою, і все завершиться тріумфом» [1].
А за кілька років, у 30-ту річницю Незалежності України, пані Кетрін відвідала історичну батьківщину. Незадовго до повномасштабного російського вторгнення, коли українська влада ще переконувала, що його не буде, знаменитість використала свій інстаграм-профіль з 5,6-мільйонною аудиторією для привернення уваги підписників до України. Наприклад, наприкінці січня запостила світлину на тлі монументу Батьківщини-матері, назвавши Україну своєю Батьківщиною; 16 лютого, у День єднання, фотографією у вишиванці долучилася до флешмобу в соцмережах; 22 лютого опублікувала українські прапор і гімн, підписавши: «Підтримую Україну». І в коментарях шанувальники також висловили підтримку Україні та її незалежності [2].
Кетрін Винник, а точніше, Катерина Анна Винницька (17.12.1977, м. Етобіко, Канада) належить до сім’ї родом із Західної України, з традиціями дієвої боротьби за українську справу. Прадід Іван Винницький, колишній поруч ник 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР, після Другої світової війни став одним із засновників організації колишніх Січових стрільців у Канаді; дід, Володимир Винницький, у 16 років приєднався до Січових стрільців; мати, Леся Винницька, є членкинею Управи Конґресу Українців Канади[3]. Дівчинка мала відповідне виховання: її рідною мовою є українська (до восьми років говорила тільки нею), щонеділі ходила в українську школу імені Цьопи Паліїв, що, за власними словами, дало їй відчуття історії й гордості за своє українське походження[4]. Окрема сторінка в біографії – «Пласт», до якого батьки заохочували як до організації, корисної для виховання й розвитку лідерських навичок. Набутий досвід згодився: виховав звичку до дисципліни й режиму, долучив до «сильного духу української громади, в якому зростала»: «Я горджуся бути пластункою та мати українське коріння. Я вірю, що всі українці світу повинні, особливо зараз, триматися разом – для того, щоб розвивати державу. І щоб діти наших дітей теж були пластунами. І якщо моя роль акторки цьому якось може допомогти, то я завжди готова. СКОБ!» [5]
Отримані завдяки «Пласту» лідерські навички згодом допоможуть заснувати та очолити школу бойових мистецтв. Так, Кетрін Винник – не лише талановита акторка, а й спортсменка! Бойовими мистецтвами вона займалася з 7 років, з 16-ти стала їх викладати, а в 21 вже керувала власними трьома школами тхеквондо; на Чемпіонаті Канади з цього виду єдиноборств здобула срібну медаль. Має чорні пояси з тхеквондо й карате та ліцензію охоронця. Паралельно із професійним заняттям спортом вивчала у Йоркському університеті в Торонто дотичну до нього кінезіологію (науку про рух, вивчення м’язів тіла). У певному сенсі, бойові мистецтва привели Катерину Винницьку і до кіно: успішна майстриня з єдиноборств стала тренувати кіноакторів на зйомках, а далі й сама вирішила перекваліфікуватися. Пройшла акторський вишкіл у студії Вільяма Еспера в Нью-Йорку, а з 1999 з’являється на екрані.

Маленькі ролі на великому екрані і велика – на малому
Дебютувала акторка в епізодичній ролі в серіалі «Студентські тіла» (1999), а першою значною її роллю стала перша дружина Дональда Трампа Івана у телефільмі «Свавільний Трамп» Джона Девіда Коулза (2005). Винник зіграла в низці серіалів, найбільш відомі з яких: «Криміналісти: мислити як злочинець» (2006), «Доктор Хаус» (2007), «Закон і порядок» (2008), «Кістки» (2010–2011); навички в бойових мистецтвах стали в нагоді в «Убивцях У» (2019) (зазвичай акторка сама виконує трюки) [6].
Найбільшу славу Кетрін Винник здобула участю в популярному канадсько-ірландському серіалі «Вікінги» (2013–2020) телеканалу History, зігравши першу дружину вікінга Рагнара Лодброка Лагерту. Це сильна духом і тілом жінка, войовниця, що має заслужену шану і вплив у суворому світі північан – найсимпатичніший образ у серіалі, улюблениця глядачів. Винник називає героїню близькою собі по духу й говорить, що роль підійшла їй в плані життєвого досвіду: «Я завжди відчувала, що Лагерта призначена для мене. З моїм досвідом у бойових мистецтвах роль «діви з щитом» (shieldmaiden) стала для мене другою натурою... Те, що люблю репрезентувати сильні жіночі персонажі, стало для мене рушійною силою при виборі ролей. Я завжди знала, що хочу мати можливість представити свій голос» [7]. Близька їй героїня і за характером: акторка так само не любить грати роль «другої скрипки» і цілком підтримує Лагерту в небажанні сидіти вдома й займатися дітьми, поки чоловік іде в світ. А ще героїня цікава їй «неідеальністю»: ця жінка має свої внутрішні конфлікти і робить свої помилки[8].
До того ж, «цікавим у грі Лагерти є те, що вона не лише воїн, але й молода мати, тож їй дозволено прийняти свою жіночність і вирішувати проблеми, коли вона стане сильнішою і матиме набагато більше сили та поваги в громаді» [9]. Попри те, що йдеться про жінку доби вікінгів, акторка наголошує на її рисах, близьких сучасним жінкам. Хоробра воїтелька, котра вміє постояти за себе, стала взірцем і підтримкою для багатьох глядачок, зокрема тих, котрі зазнали насильства[10]. Нарешті, Лагерта зробила послугу і самому каналу History Channel, продукції якого доти бракувало сильних жіночих образів[11]. До речі, творці серіалу надихалися реальними історичними постатями, зокрема, Лагерта фігурує в «Діяннях данів» Саксона Граматика ХІІІ ст. Віддаючи данину реальній жінці, Винник намагалася подати її образ у максимально реалістичному, а не «супергеройському» ключі[12]. Цей образ у виконанні Винник виявився настільки вдалим, що навіть продовжив життя героїні: за первісним задумом, вона мала фігурувати лише в перших сезонах серіалу, проте зрештою «дожила» до останнього[13].
Якщо говорити про великий екран, тут настільки відомих ролей у виконавиці немає, хоча перелік і діапазон робіт досить значний. У її фільмографії – комедії, трилери, фільми жахів, драми... Часто експлуатується її типаж привабливої білявки (наприклад, у ромкомах «Кохання та інші неприємності» Тома Дея, 2006, чи «Кохання та інші ліки» Едварда Цвіка, 2010), проте застосування знаходять і навички майстрині бойових мистецтв (як у комедії «Кілери» Роберта Лукетича, 2010). Є в доробку акторки і серйозні драматичні роботи, як-от Петті Фогель у «Дні прапора» Шона Пенна (2021) – мати протагоністки, жінка, доля якої поруйнована чоловіком-злочинцем. До речі, за кілька років до того у «Чорній вежі» Ніколая Арселя, екранізації серії книг Стівена Кінга, Винник втілила інший трагічний материнський образ. Її Лорі Чеймберс стоїть перед нелегким вибором: повірити у фантастичні візії сина – чи, за наполяганням чоловіка, хлопцевого вітчима, визнати його божевільним і відправити на лікування. Зрештою хлопець виявляється правим – і мати гине від рук його ворога, з усвідомленням, що мимоволі зрадила сина.
Окрема сторінка в творчості акторки – незалежне кіно. «Я обожнюю інді-фільми. Ви отримуєте людей, які можуть сказати щось своє в середовищі, де не обов’язково потрібен великий бюджет, спецефекти чи студійні боси. Мати голос і сказати щось справжнє – це вже щось означає. Я думаю, це потрібно більше підтримувати» [14]. Такою є трагікомедія «Холодні душі» Софі Бартез 2009 р., про бізнесмережу з вилучення, обміну й продажу людських душ. Кетрін Винник зіграла Свєту – дружину власника російської контори, бездарну акторку, котра мріє мати душу знаменитого американського артиста. І геть інша її Лу Саломе з фільму «Коли Ніцше плакав» Пінхаса Перрі (2007) за однойменним романом Ірвіна Ялома. Красуня й інтелектуалка, майбутня видатна психіатриня вмовляє відомого віденського лікаря Йозефа Броєра взяти на лікування Фрідріха Ніцше, аби зцілити його від нещасного кохання до неї; у спілкуванні лікаря й філософа зростають паростки майбутнього психоаналізу (ще один учасник дійства, що збоку спостерігає й аналізує, – Зигмунд Фрейд). Тож акторкою певного амплуа чи навіть напряму Кетрін назвати важко. Головна засада її майстерності досить традиційна: «Я думаю, що в кожному персонажі є частинка мене. [...] Єдиний спосіб зробити це [втілити образ] – спробувати з’ясувати, яка частина його найсильніша в тобі» [15].
Кетрін Винник відома насамперед як акторка, проте, як і багато її колег (наприклад, Анджеліна Джолі і Лієв Шрайбер, про яких ми вже писали), має також досвід режисури й продюсування. Наразі це роботи в проєктах, де вона грала: режисерка у серіалах «Убивці У» (серія «Спадок», 2019) і «Вікінги» (серія «Валгалла може зачекати», 2020), копродюсерка в «Убивцях У» і у фільмі «День прапора». За режисерський дебют у «Вікінгах» Винник здобула нагороду Women’s Image Awards в категорії «найкраща режисерка кіно й телебачення» [16]. І, якщо режисура була її давньою мрією (підкріпленою стипендією на вивчення драматургії та режисури в Richview Collegiate Institute), продюсування напряму пов’язане з феміністичними поглядами кінематографістки. Її цікавить можливість роботи зі сценаристками й режисерками, «щоб їхні історії могли бути розказані»; на меті також підтримка сценаріїв про «самобутніх, цікавих та сильних жінок, з якими могло б ідентифікувати себе наступне покоління» [17]. Акторка співпрацює з Women In Film, некомерційною організацією, що допомагає жінкам реалізувати свій потенціал у відповідній сфері, і з Girl Up, глобальною спільнотою, яка працює над підтримкою жінок і дівчат, особливо в країнах, де їхні права обмежені[18].

У підтримці України
Кетрін Винник позиціонує себе як українку за походженням. Саме в цьому вона бачить і свою унікальність як кінозірки, жартома говорячи: «Це моя позиція в Голлівуді» [19]. Відповідним чином вона і зробила свій внесок в популяризацію теми України.
Під час свого візиту в 2021 році вона взяла участь у саміті Кримської платформи. Тоді на порядку денному стояли цілком мирні питання, що стосувалися розбудови громадянського суспільства після струсу, викликаного пандемією: «У нас одна мета – як зробити світ кращим у постковідний час [...] Я порушувала теми домашнього насильства, експлуатації жінок. Що мені сподобалося: у кожної жінки, яка виступала, був свій незалежний голос. Я дуже пишаюся тим, що я жінка, канадка українського походження. І що всі разом ми рухаємося до однієї мети» [20].
Минуло лише кілька місяців – і Кетрін Винник долучилася до нової інформаційної кампанії, вже за інших умов і геть інших масштабів. Після початку повномасштабного російського вторгнення відома представниця української діаспори активно закликала до підтримки України, пояснюючи, чому не можна лишатися осторонь: «Незалежно від того, українець ти чи ні, я вважаю, кожен повинен висловитися в ім’я людяності. Світ заслуговує на можливість заговорити вголос і підтримати Україну, щоб мати мирну націю». Прозвучала з її вуст і інша теза: як і багато культурних діячів, вона нагадала, що війна в Україні – питання глобальної безпеки: «І це боротьба не лише за Україну, а й за всю Європу, за всю демократію, за все людство. Ми повинні об’єднатися як єдиний світ і зупинити цю війну, зупинити російську агресію». Важливо, що в цитованому тут інтерв’ю виданню «People» акторка, говорячи про Україну, неодноразово вживає займенники «ми», «нас», ідентифікуючи себе як українку. Наприкінці вона додала: «Я просто молюся, щоб це закінчилося дуже швидко і ми могли почати відбудовувати нашу країну» [21].
Підтримала історичну батьківщину вона і справою, обравши своїм напрямком допомогу жінкам і дітям. Вибір цей був невипадковим: жіноча тематика в творчості та громадській роботі Винник є послідовною. Згодом в інтерв’ю виданню «Forbes» акторка висловить своє захоплення та підтримку українському жіноцтву: «Українські жінки – воїтельки. Мене дуже надихає їхня сила. Вони не бояться “забруднити руки” на полі бою, на вулиці чи вдома, захищаючи свої родини. Українські жінки, ви сильні і надихаєте мене та інших жінок по всьому світу. Ви не самотні. Продовжуйте боротися за Україну, світ вас підтримує» [22].
Кількість людей, що хотіли допомогти українцям, але не знали, як, підштовхнула її до створення фонду The Winnick Foundation (активну участь тут брала і її мати Леся Винницька, активна громадська діячка і філантропка[23])[24]. Фонд Винник означений як грантова організація, що підтримує доступ до освіти, охорони здоров’я та житла для жінок і дітей у всьому світі[25], проте напрям його роботи може коригуватися. Так, у березні 2023 р. Кетрін зі своїм фондом долучилася до фандрейзингової платформи United24, ставши першою її амбасадоркою з Канади. Відтепер кошти, зібрані фундацією акторки, будуть надходити United2426 за напрямком «Відбудова України»: це збір на відновлення одного з 18 будинків у Київській області, що їх в межах програми мають відбудувати першими. Акторка прокоментувала: «Я розумію, як важливо, щоб українські родини об’єдналися. Людям потрібно повертатися додому, відбудовувати свої домівки, щоб сім’ї знову жили разом» [27].
Не менш важливою діяльністю Кетрін Винник є інформаційна підтримка. 23 лютого 2023 р., напередодні річниці повномасштабного вторгнення, вона у відео на платформі United24 українською й англійською мовами висловила свою підтримку українцям та заявила, що пишається своїм українським корінням» [28]. А в травні, до річниці United24, знову приїхала до Києва разом з кількома іншими друзями й амбасадорами платформи (зокрема акторкою українського походження Іванною Сахно).
За активну підтримку України пані Кетрін у листопаді 2022 року потрапила до списку осіб, яким заборонено в’їзд до росії; це стало для неї окремим приводом для гордості[29].
Отже, Кетрін Винник направду багато в чому близька до своєї Лагерти. Вона також хоробра, діяльна і не кидає друзів у біді. Це одне з облич української діаспори – і водночас одне з облич світового кіно, що висловило свою підтримку Україні.