Про фатальну самовпевненість вченого

В наші дні, коли настільки драматичним чином похитнулася віра у здатність ядерної зброї запобігти масштабному воєнному катаклізму самою можливістю її застосування – і віра в те, що до застосування не дійде за жодних обставин, – кінорежисер Крістофер Нолан у фільмі «Оппенгеймер» пропонує розібратися в мотивах і переконаннях тих, хто колись використав свій науковий геній для створення найдосконалішої зброї знищення в історії цивілізації. Творчі звершення та душевні метання Роберта Оппенгеймера (Кілліан Мерфі) розкриваються під час роботи вченого над Мангеттенським проєктом, у взаємодії з найвизначнішими представниками наукового, військового та політичного істеблішменту.

Основою фільму стала книга Кая Берда і Мартіна Дж. Шервіна, яка отримала Пулітцерівську премію, «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея». У пустелі Нью-Мехіко 16 липня 1945 р. таємно підірвали першу атомну бомбу. Вражений руйнівною силою свого творіння, Дж. Роберт Оппенгеймер відтоді затявся боротися проти розробки водневої бомби та не допустити ядерної війни. Утім подальші випробування зброї масового ураження на містах Хіросіма й Нагасакі звели нанівець усі його старання. Оппенгеймера підозрювали в тому, що він комуніст і шпигун СРСР. Він зазнав утисків і переслідувань з боку ФБР і мусив полишити будь-яку громадську діяльність. Його приватне життя так само зазнало втручань: його телефон прослуховували, дружину Роберта виставляли п’яничкою, а йому приписували низку позашлюбних стосунків і з жінками, і з чоловіками. Лише 1963 року президент Джон Кеннеді реабілітує його, і завдяки цьому постать Оппенгеймера набула іншого значення для усього світу. Книга «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея» є результатом 30-ти років інтерв’ю з родиною, друзями й колегами Оппенгеймера, пошуків у файлах ФБР, результатом аналізу записів промов і допитів, знахідок приватних документів. Скрупульозна біографія, у якій означено засадничі для наукового світу й історії загалом віхи життя найвідомішого вченого свого покоління, однієї зі знакових постатей ХХ ст., для якої тріумф і трагедія міцно переплелися гордієвим вузлом[1]. У назві книги бачиться алюзія на класичний роман про фатальну самовпевненість вченого, переконаного у своїй здатності ощасливити людство винаходом, який він не в змозі контролювати, – «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» Мері Шеллі.

^[1]  https://nashformat.ua/products/oppengejmer.-triumf-i-tragediya-amerykanskogo-prometeya-941072