Фільм «Назавжди-назавжди» в програмі «Горизонти»

25 липня на сайті Держкіно з’явилося повідомлення: «На 80-му кінофестивалі Mostra Internazionale d’Arte Cinematografica у Венеції відбудеться світова премʼєра стрічки «Назавжди-назавжди» (Україна, Нідерланди).

Ім’я Анни Бурячкової в кінорежисурі досі не фігурувало, зате воно було відоме в середовищі виробників реклами та кліпів. Тим більшою несподіванкою стало повідомлення, що саме її стрічку покажуть у Венеції. 15 років тому, коли вона закінчила Інститут екранних мистецтв КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого, кіногалузь перебувала в стані анабіозу. Анна, спробувавши працювати на телебаченні, відмовилася марнувати час на одноденки і пішла в ту сферу, де можна було поєднувати власні креативні зусилля й заробіток на прожиття. Працювала другим режисером, а також у рекламній сфері. Її досвід засвідчив, що енергія, відповідні дані, сумлінність і творчий підхід до справи забезпечать самореалізацію.

Щоправда, нині, в час повномасштабної війни, вона каже, що «реклама дуже важко йде. Для мене вона стала якась беззмістовна. Це не те, на що зараз хочеться витрачати сили, а працювати в півноги я не вмію. Хоча не можу сказати, що відмовляюся від реклами назавжди. Проєкти там цікаві, та й жити за щось треба»[1].

Коли відчула, що має що сказати як митець, подала свій проєкт на конкурс Держкіно і влітку 2020 року його захистила. Її задум про дорослішання перегукувався із фільмом Катерини Горностай «Стоп Земля» з тою різницею, що Анна у своєму дебюті вирішила розповісти не про сьогоднішніх старшокласників, а про тих, які були ними у 1998-му, спираючись, очевидно, на власні спогади (робоча на зва фільму «Коли нам було 15»). Зйомки до 24 лютого 2022 року були завершені.

Представляючи проєкт на пітчингу, вона заявила: «Моє кіно про підлітків, які живуть у 1998 році. Якоїсь миті я усвідомила, що ці підлітки загублені, але разом із тим ці люди – рушійна сила спротиву зараз. Зрозуміло, що спротив чинять і молодші люди, однак покоління, про яке я знімала, – це кістяк. Головну героїню фільму звати Тоня (у цій ролі Аліна Чебан – прим. ред.). Вони з молодшою сестрою не дуже ладять із батьками, адже надворі кінець 90-х, і мама з татом постійно зайняті – шукають, як прогодувати сім’ю та якось убезпечити дітей. Дівчата дуже близькі та підтримують одна одну. Наш фільм – жанровий, це драма дорослішання в романтичному ключі. І насамперед – він для молодої аудиторії»[2].

Анна Бурячкова ще тоді, у 2020-му, переймалася не тільки своїм фільмом, а й долею вітчизняного кіно: «Було б добре, якби держава мала можливості фінансувати не тільки саме виробництво, як зараз, а й розробку проєкту перед виробництвом, а також просування й маркетинг після того. Це б допомагало популяризувати наші фільми, залучати глядачів і, як наслідок, збільшувати прибутки від фільму. Хотілося б, щоби в «Золотої Дзиґи» та Кіноакадемії була підтримка на створення інституту кінозірок, який, своєю чергою, приводив би глядача за авторами та акторами. Щоби глядач мав економічну можливість прийти в кінотеатр з якісним зображенням і звуком та отримав не тільки місце в кінозалі, а й цікавий емоційний досвід»[3].

Анна вже озвучила новий задум – перенести на екран роман Івана Багряного «Тигролови», усвідомлюючи, наскільки це велетенський, складний твір. Якщо фільм станеться, – підкреслила вона, – то підготовка до нього займе три-чотири роки.

80-й Венеційський МКФ пройде з 30 серпня по 9 вересня. У програмі – нові фільми таких режисерів, як Девід Фінчер, Йоргас Лантімос, Софія Коппола, Вес Андресон, Бредлі Купер, Майкл Манн та ін.

^[1]  22 березня 2023. https://birdinflight.com/ portret-uk/anna-buryachkova.html

^[2]  23 червня 2020. https://www.wonderzine.com.ua/wonderzine/culture/movies/94390-ti-pidlitki-ta-batkivstvo-ukrayinski-rezhiserki-pro-svoyi-maybutni-filmi

^[3] Там само.