Олег Шульга: «Страшно було йти у батальйон, який щойно вийшов з оточення – і повернулася лише половина. На одній чаші терезів була гідність, на іншій – страх»
Записала Валерія Бурлакова. Подається скорочено за: Цензор.Нет. 2 січня 2021 р.
Моє життя до війни – це робота в театрі «Віримо!». З 1993 року до 2014-го ми будували у Дніпрі свій театр, який виростили зі студії до масштабів серйозного живого організму, до одного з найкращих театрів України. Мені пощастило з акторською долею: у театрі я грав багато різних ролей. І дуже маленьких, і дуже великих, і царів, і шахраїв, і хлопчиків, і стариганів... Я любив та люблю свою професію.
Я був у складі 39-го батальйону територіальної оборони. Ми були добробатом, «циганським табором» – і виглядали відповідно. Нас, щоправда, приписали до військової частини. Формально ми мали до неї стосунок, однак шлях свій проходили окремо, виконували свої окремі завдання.
Більшу частину своєї служби я провів у сірій зоні, в районі Золотого 1-2-3-4, трошки на схід звідти. Ми зайняли дорогу перед першою лінією, укріпилися там і тримали її. Потім нас перевели в район селища Оріхове.
Я прослужив рік. Дійшовши до усвідомлення того, що, зрештою, актор я кращий, ніж боєць, повернувся в театр, до улюбленої роботи, яку я відтоді трохи інакше відчував. Я вже чітко розумів, що саме це – мій плацдарм, саме це – моя війна. Загострилося відчуття того, що наша війна – на культурному фронті.
Фільм «Червоний» заснований на історичних подіях, які були мені невідомі. Систему сталінських таборів, яка жила спокійно не одне десятиріччя, почали руйнувати і привели до руйнації вояки УПА, грузинські і литовські повстанці. Лише працюючи над фільмом, я дізнався цю історичну правду. І це вкотре переконало мене, що доносити цю правду до людей надважливо. Було відчуття, що я воюю, працюючи над фільмом «Червоний», потім – над фільмом «Позивний “Бандерас”», і так далі...
Всі проєкти, в яких я брав та беру участь, – і «Червоний», і «Позивний “Бандерас”», і «Із зав’язаними очима», і «Довбуш», над яким ми працюємо, і «Мати апостолів», якого зараз прем’єра, – це подарунки долі. Бо ці фільми всі так чи інакше тематично торкаються війни, сучасності, усвідомлення себе у цьому світі, усвідомлення своєї національної приналежності. У найближчі кілька місяців має початися ще один проєкт міжнародної копродукції. Я гратиму українця, який став у спорті величиною найбільшого масштабу. Я гратиму тренера австралійської збірної з вітрильного спорту Віктора Коваленка. У нашому телепросторі війни не існує. Існують розважальні програми, їх мільйони. Існують новини – здебільшого кримінальні хроніки та псевдонаукові страшилки. Виходить, що ми мусимо або боятися, або реготати...
«Доброволець» – другий серіал про війну після «Гвардії», яка вийшла у 2015 році. І перший серіал, який говорить про те, що війна триває і на мирних територіях. Фабула проста: боєць після шпиталю приїхав додому у Київ (у Дніпро, у Львів, у Суми, куди завгодно) і побачив сепара, який спокійно розгулює цим містом, має бізнес і живе непогано. Це зав’язка. І це ж звичайна для нас історія...
Ми це бачимо, ми знаємо, що є сепари, які спокійно уникають суду. Є антиукраїнська діяльність. Є побутові антиукраїнські настрої. Все що завгодно є у начебто мирних містах.