Херсонці не мовчать

Вікторія Котенок

 

Після деокупації Херсонський театр ім. М. Куліша поступово відновив роботу. Місто перебуває під постійними обстрілами, але у безпечних місцях частина колективу, що залишалася або повернулася в Херсон, грає концертні програми для містян, організовує поетичні вечори, арттерапевтичні заходи, майстер-класи для дітей, показує вистави. Інша частина колективу нині згуртувалася у Миколаєві. Тут херсонці відновлюють вистави старого репертуару та ставлять нові.

 

Наразі в репертуарі херсонців 9 власних вистав і копродукцій. Відновлені три моновистави: «Кицька на спогад про темінь» Неди Нежданої, «Get happy» за п’єсою Алессандро Барікко, «Юда» за п’єсою Лесі Українки «На полі крові» (реж. усіх Сергій Павлюк). Весь 2023 рік колектив активно взаємодіяв з іншими театральними колективами, створив: у Києві з Project Art Theater «Дживу» Анатолія Матвійчука (реж. Надія Агєєва-Швед), з Театром ім. Марка Кропивницького – «Забороненого» Артемія Кірсанова та Сергія Дзюби, з Миколаївським художнім театром – мюзикл «Котигорошко проти вікінгів» Альони Мовчан (реж. обох Сергій Павлюк). Поставив власні вистави – «Позивний "Горобчик"» за п’єсою Наталки Ворожбит «Погані дороги» і «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» за п’єсою Олени Маляренко «Протитанкова відьма».

 

З усіма, в тому числі з документальною виставою «Лишатися (не) можна…» (сцен. ред. Ксенія Швець, реж. Євгеній Резніченко), поставленою ще під час окупації Херсона, театр їздить країною і за кордон. Перед або після показів колектив розповідає присутнім про злочини російських окупантів, про життя людей під час і після окупації, про смертельно небезпечні реалії нинішньої Херсонщини і України загалом. Присутні на цих показах мешканці Херсона та області, які вимушені були покинути малу батьківщину, з неабияким щемом зустрічають свій театр, зі сльозами реагують на те, що показують на сцені, після вистави обіймаються з акторами, працівниками театру, розпитують про життя містян, які не покинули місто, розповідають свої історії та про своє найбільше бажання – повернутися додому.

 

– Так, у Херсоні постійні обстріли, там дуже жорстко, – зізнався перед показом вистави «Буде тобі, враже…» у Києві 26 лютого 2024 року очільник Херсонського театру Олександр Книга. – Знищено дві бібліотеки, третій раз прилетіло у Палац молоді і студентів, а недавно «град» впав біля театру, і вилетіло більше 60 вікон. Але ми забили вікна фанерою і продовжуємо працювати. В театрі важко, в місті важко, але, повірте, у нас немає образ на тих, хто виїхав з міста, країни і п’є каву в кафе. Єдине, що ми хочемо, показуючи свої документальні вистави, це – розуміння. Ми хочемо, щоб українці усвідомлювали, що в країні йде страшна, жорстока війна. І ми всі на цій війні перебуваємо, де б не були. Театр воює за наші душі, за нашу ідентичність, за нашу українськість.

 

Основою вистави «Буде тобі, враже…» є п’єса «Протитанкова відьма» херсонської письменниці Олени Маляренко, створена за новелами, написаними в окупації. Виставу грає народна артистка України Олена Галь-Савальська, яка теж усі 9 місяців окупації не покидала Херсон. Виїхала вже після звільнення міста, коли в сусідній будинок прилетів снаряд. Нині – в Кропивницькому, але, як усі працівники Херсонського театру, живе на кілька міст країни: Херсон, Миколаїв, Одеса, Кропивницький, Київ, де херсонців гостинно приймають інші театри. Створювалася вистава в Миколаєві, але прем’єру зіграли вдома – в Херсоні.

 

Це історія жінки, яка пережила окупацію міста і його звільнення від російського агресора, стала свідком підриву загарбниками Каховської ГЕС, бачила злочини, не раз була на волосині від смерті. Її квартира пішла під воду, через що вона змушена жити у сусідки поверхом вище. Але жінка не зламалася, не втратила почуття гумору, віри у людей і Бога, адаптувалася до сирен, вибухів, воєнних реалій і продовжує жити і радіти життю. А ще допомагати, підтримувати і рятувати інших. Один сусід її почав називати протитанковою жінкою, інший – рятувальницею.

 

Про все це херсонка розповідає по скайпу своїй кумі, яка виїхала до Угорщини. А також про своє нове хобі – плетіння мотанок, які люди масово у неї замовляють. Хтось використовує як гольницю, хтось як антистрес або іграшку для собаки. Народ почав називати їх «херсонське вуду» через те, що ляльки схожі на пут*на. Закінчується вистава саме чаклуванням-замовлянням головною героїнею однієї зі своїх ляльок. І на виході з глядацької зали після вистави херсонці продавали створені власноруч мотанки-опудала. Не залишилося жодної.

 

У назву вистави винесені рядки з вірша Людмили Горової «Враже», написаний 22 квітня 2022 року, а згодом покладений на музику гуртом «Енджі Крейда». А починається вистава з щемливої пісні «Як ти, Херсоне?» музичного гурту «Спів братів». Дія відбувається в затопленій квартирі херсонки (художниця створила басейн, по щиколотку залитий водою), що заставлена коробками з гуманітарною допомогою, яку дістала для жінки сусідка-волонтерка.

 

Нині Херсонський театр репетирує у Миколаєві дві нові вистави і ще три – відновлює у Миколаєві та Києві.