Тарас Зень: «Історичне
кіно – це велика відповідальність»
Запитувала Ольга Ямборко
– Чи творці
фільму «Інший Франко» співпрацювали з пластунами, адже Петро Франко відомий як
один із співзасновників Пласту?
– Пластові історики офіційно не були консультантами фільму. Коли я
почув, що знімають фільм про Петра Франка, то сконтактував із Надією Левченко,
котра зіграла у фільмі Ольгу Франко, і запропонував, щоб пластуни були якось
долучені. Відтак, я надіслав авторам фільму оцифроване нами відео про Петра
Франка з архіву ім. Пшеничного. Здається, це було ще у 2019 році.
Під час прем'єрного показу фільму в Івано-Франківську, організатори мене запросили на прес-конференцію, як пластуна, розказати більше про історичну постать Петра Франка. Це я і зробив, не бачивши фільму до того.
– Якої ви думки про фільм?
– Щодо мого враження, то гра акторів у стрічці переконлива. Як
звичайному глядачу мені сподобалось. На мою думку, є два великих промахи у
фільмі.
Перше, це те, що у сценах таборування пластунів використані сучасні однострої, а не автентичного зразка початку ХХ ст. У кількох кадрах на дівчатах нашивки таборів, що відбувалися у 2019 році. «Цивільні», можливо, цього не помітять, а от пластуни «засічуть» одразу. Творцям стрічки треба було радитися з істориками. «Інший Франко» – це все-таки історичний фільм. Тож теза про те, що у художньому кіно допустима вільна інтерпретація, не виправдовує себе. Це ж не фентезі.
Другий момент – це авіабої в небі. Графіка з літаками настільки помітна, що часом нагадує мультфільм. За останні роки в Україні потужно розвинулась школа комп’ютерної графіки. Впевнений, що ці сцени можна було зробити краще.
Загалом, добре, що стрічка вийшла. Висвітлення постаті Петра Франка давно назріло, бо більшість і не здогадувались про такого персонажа в українській історії. Проте рости є куди. Історичне кіно – це велика відповідальність. І нам цій відповідальності треба ще вчитися та вчитися.