«Якби я
міг обміняти нагороду…»
«Оскар» у номінації «Найкращий повнометражний документальний фільм» здобула стрічка «20 днів у Маріуполі», яку створили режисер Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко. На церемонії вручення Мстислав Чернов сказав: «Для мене велика честь стояти на цій великій сцені. Але я, напевно, перший режисер, хто хотів би, щоб цього фільму, за який отримую нагороду, мені ніколи не довелося знімати. І щоб Росія ніколи не нападала на Україну і не окуповувала наші міста. Я віддав би все це, щоб Росія не вбивала десятки тисяч моїх співгромадян. Я віддав би все це, щоб звільнити усіх військовополонених, всіх бійців, які боронили свою землю, всіх цивільних, які зараз закатовані Росією. Але я не можу змінити історію, минуле. Проте ми всі разом – а серед вас зараз найталановитіші люди світу – ми можемо розставити в історії все на свої місця, щоби правда перемогла. І щоб загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, ніколи не були забуті. Тому що кіно формує спогади, а спогади формують історію».
Львів’янин Юрко Тимчук прокоментував подію: «У контексті нагород Кіноакадемії співвітчизники могли похвалитися "Оскаром" Джека Пеленса (справжнє ім’я Володимир Палагнюк) – премія 1992 року за роль ковбоя-філософа у "Міських піжонах", і уродженця Львова Пола Муні (справжнє ім’я Мешилем Меєр Вайзенфройнд) – премія 1937 року за роль біолога Луї Пастера.
Тепер ми можемо гордитися творцями документального фільму "20 днів в Маріуполі" – і не стільки за те, що вони піднялися на кіноолімп, скільки за ефективну спробу донести світу правду про українську трагедію.
Показ "20 днів в Маріуполі" відновили в кінотеатрах України, фільм демонструватимуть за кордоном. Обивателю в Мюнхені чи Сан-Франциско – й обов’язково в Будапешті та Братиславі – корисно подивитися кілька хвилин (більше свідомість умиротвореного бюргера не витримає), аби зрозуміти, що звірі засмакували людську кров і в Маріуполі не зупиняться»[1].
[1] Тимчук
Юрко. Між Оскаром і МТЗ. Збруч. 19.03.2024.