Андрій Різоль: Ми протягом кількох років до великої війни організовували тур «Кіно просто неба», спрямований на донесення українського кіно громадам, де немає кінотеатрів. Із початком великої війни цей тур переформатовано в «Кіно заради перемоги!». У нас близько двох тисяч показів у 22-х областях.
Ахтем Сеїтаблаєв: Уявіть собі, що в невелике
містечко або селище приїжджає космічний корабель. Такі у мене були враження,
коли я вперше побачив цей кіномобіль. Це доробок креативу українських
інженерів. Величезний екран, надзвичайно потужний звук. Цей комплекс розгортається
буквально за півгодини, і на місцевому стадіоні або майдані мешканці містечка
або селища дивляться українське кіно. Це надзвичайна синергія емоцій, починаючи
з самого приїзду команди, яка показує кіно, або артистів, залучених до цих
стрічок. Спільний перегляд будьякого художнього доробку створює дуже потужні
емоції, сенси, наративи, контексти. А кіно – це вид мистецтва, який бажано
дивитися колективом. Репертуар, яким володіє асоціація «Дивись українське», –
це близько 200 українських стрічок, від уже легендарної класики до всіх
сучасних художніх та документальних фільмів. Є також приклади, коли деякі нові
українські стрічки спочатку побачили у військовій частині або у шпиталі, і лише
потім їх пустили в широкий прокат. Наприклад, «Довбуш» нашого спільного друга
Олеся Саніна і оператора-постановника Сергія Михальчука.