Подиву гідна активність українських документалістів, котрі за період повномасштабного вторгнення встигли випустити значну кількість фільмів про події цієї війни. Переважна більшість – це висвітлення подій по гарячих слідах, розповіді про наших мужніх і безстрашних воїнів. Серед стрічок 2024 року – «Легіони світла» Артема Шевченка і Олега Гойди, «Сопілка Перуна» Євгена Мазуренка, «Реал» Олега Сенцова, «Да Вінчі» Володимира Сидька. Цього разу піде мова про стрічку Івана Яснія «Захисники неба». Про українських льотчиків-сміливців за останні два роки вже знято кілька фільмів. «Захисники неба» – із серії документального проєкту «Бойові родини» – емоційні історії українських пілотів, які вражають весь світ хоробрістю, самовідданістю та майстерністю.
Ім’я режисера й оператора Івана Яснія відоме з 2014 року, відколи він почав знімати фільми про російсько-українську війну спільно з Леонідом Кантером – «Війну за свій рахунок», а також «Добровольців Божої чоти» про захисників Донецького аеропорту, а саме про Добровольчий український корпус – батальйон, сформований Правим сектором. Спільна робота обох документалістів – фільм «Міф», який здобув визнання, з ним вони побували в 9-ти країнах, а на фестивалі Figueira Film Art у Португалії був визнаний найкращою документальною стрічкою. Герой «Міфу» – Василь Сліпак, соліст Паризької опери, український патріот, який перервав свою блискучу кар'єру басбаритону в Європі та повернувся в Україну для боротьби проти російських найманців на Донбасі. Він загинув на фронті від кулі російського снайпера.
Фільм «Захисники неба» розповідає про молодого льотчика Івана Смеречанського з позивним «Смерека», й ширше – про нашу військову авіацію та її бойові звитяги. Батько героя фільму – Валерій – також був пілотом. На камеру він розповів, що його син народився тоді, коли він виконував політ, і колеги сказали йому, що син також буде льотчиком. Так і сталося. Після лютого 2022 року батько, хоча був уже на пенсії, повернувся на аеродром техніком. А син – успішний льотчик, здійснив багато бойових вильотів. Крім розповіді молодого чоловіка про те, що він робить, камера уважно спостерігає за його екіпіруванням, підготовкою до польоту, є кадри в польоті. Про цього молодого аса говорять тодішній речник Повітряних сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат, а також заступник командира бригади Повітряних сил ЗСУ, знаменитий пілот, герой України Ростислав Лазаренко. У словах старших командирів наголошується на відмінності молодих українських пілотів від льотчиків радянських. Смерека, до речі, зізнається, що боїться висоти: коли вдома виходить на балкон, йому лячно глянути вниз. Але в небі висота його не лякає, тому що він у своїй машині, яку досконало знає, з якою в нього довірливі стосунки. Його бойова машина призначена для знищення літаків і безпілотних засобів противника в повітрі, випущена вона ще за радянських часів, тобто далеко не нова, але не підводить, і він вдячно гладить корпус літака і перед польотом, і після повернення на землю.
Добра половина фільму – це спілкування Смереки з родиною, його щирі почуття до дружини і дворічної донечки, їхня спільна радість, що повернувся з бойового завдання живий (родину знімали на прогулянці в парку), зворушливий момент, коли Марія заспокоює дитину: «Ні, мама не чіпає тата, тато – твій»). Кожен бойовий виліт – це переживання дружини, батька. Їхні розповіді надають емоційності твору, глядач встигає не просто пізнати героя стрічки й послухати його розповіді, а й полюбити його. Зараз Смерека навчається в Університеті оборони України.
Фільм «Захисники неба» вибудувано в стрімкому
темпі, динамічний монтаж свідчить про майстерність автора. Знято роботу з
перспективи людяності. Пілоти – еліта Збройних сил – розкриваються не лише як
професіонали високого класу, а й як цікаві особистості. В цьому заслуга автора,
який уміє вибудувати контакт з персонажами фільму. А це – запорука успіху.
«Захисників неба» можна переглянути в інтернеті.