Від «Байконура» до фільму про базові цінності нашого війська

Лариса Іванишина


Режисер і кінооператор Ангел Ангелов – з творчої сім’ї письменників. Мама скерувала його до аудіовізуальних мистецтв, тож він закінчив відділення режисури в Інституті екранних мистецтв КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого. Досліджує урбаністику з 2015 року.

Його ім’я стало відомим завдяки фільму «Байконур. Вторгнення» (2020). Це був екстрім, неймовірна пригода, на яку наважилися Ангел Ангелов та Дмитро Громов – руфери, дігери, урбаністичні дослідники.

Як розповів Ангелов: «Задум потрапити на космодром був спровокований нашою роботою над попереднім великим проєктом – Insiders Project. Це серія документальних фільмів про екстремальне дослідження міста, де мета – нелегально проникнути та дослідити об‘єкт. У фокус нашого дослідження потрапляли індустріальні об‘єкти, що розташовані під, на і над землею, а саме: тунелі глибинного залягання, метрополітен, бомбосховища, законсервовані заводи, мости і таке інше.

Коли ми закінчували роботу над серіалом, в інтернеті з‘явилися фотографії законсервованих ангарів комплексу "Енергія-Буран" космодрому Байконур, а саме – фотографії двох радянських космічних шатлів. Після того, як з‘явилися ці фотографії, у світі Urban Exploration почалося справжнє полювання, і ми зрозуміли, що поки місце доступне, треба зняти кіно про цей по-справжньому авторитетний об‘єкт. Нами більше рухав дослідницький азарт та любов до Urban Exploration, ніж космічна тематика»[1].

Ризикуючи життям, обоє пішки подолали 50 км безводної пустелі й таємно пробралися в приміщення знаменитого за радянських часів космодрому з його нині законсервованими ангарами. Вони знімали там з неабияким ризиком бути викритими російськими охоронцями, адже, хоч це і Казахстан, Байконур – російська територія. На основі цих знімань постав фільм. У ньому також ідеться про космічну програму «Енергія-Буран» і про перегони в освоєнні космосу між СРСР і США. А для Ангелова і Громова дослідження закритого об’єкта перетворилося на пізнання самих себе.

Про роботу Ангелова як кінематографіста висловився кінооператор і педагог Богдан Вержбицький: «Він майстерно використовує різноманітну техніку зйомки, прилади нічного бачення, довгофокусну та ширококутну оптики. Формат фільму поєднує журналістський репортаж та атмосферу фільму жахів. Глядач переживає хвилювання, викликане майстерно створеним візуальним рядом. Для фіналу історії в Ангела Ангелова було основною ціллю побачити і зафільмувати запуск ракети. Виснаження фізичне та психологічне, обмеження ресурсу питної води та живлення, втрата енергії не тільки своєї, а й майже всіх акумуляторів відеокамери додають драматизму фіналу. Захоп-леність і надзусилля демонструють наші дослідники, ризикуючи опинитися у в’язниці, якщо потраплять до рук російських військовиків»[2].

Цілком закономірно, що Ангел Ангелов з його «адреналіновою наркоманією» після повномасштабного вторгнення служить у бригаді Нацгвардії України «Азов». Через певний час як професійний кінематографіст починає знімати документальні фільми на телеканалі «Армія TV». У День Сил спеціальних операцій (ССО), 29 липня 2024 року, було показано його документальний фільм «Іду на Ви» – перший із циклу «Етос». У ньому – розповідь про Кропивницький 3-й окремий полк спецпризначення ім. князя Святослава. Режисер пояснює: «Наше завдання – популяризація та героїзація українського війська. Ідея цього проєкту з’явилася, коли я служив у бригаді НГУ “Азов”. Сержант цього підрозділу вжив слово “етос”, коли я брав у нього інтерв’ю. І мені здалося, що це слово підходить для великого документального проєкту, який розповідатиме про культурні та етичні цінності військової соціальної спільноти».

А чому почали цикл саме із 3-го полку ССО? «В цьому полку служить мій друг, і він попросив для них розбудувати медійку. Я відмовився, бо вже працював на Армія TV, проте запропонував зняти фільм про їхній полк. Командування погодило цю ідею, і ми запустили процес. Я вважаю, що перша серія про 3-й полк ім. Святослава Хороброго – це еталон і фундамент для подальшої роботи. Це неймовірний колектив із величезним бойовим досвідом, потужними персоналіями й традиціями. Там потужна внутрішня комунікація в підрозділах, вони бережуть бійців та мають серйозну систему підготовки. В ССО професійні командири та інструктори. Всі військові забезпечені західним озброєнням. Мені здається, що кіно вдалося. Наша мета – мотивувати бійців Сил оборони та цивільних. Полк дозволив нам використати у фільмі їхні кадри роботи в Бахмуті, під час Харківського контрнаступу, а також на Авдіївському коксохімі»[3].

Справді, цей полк має великий бойовий шлях – їхні традиції та філософія сформовані на бойовому досвіді. Воїни брали участь у багатьох операціях: обороні Донецького аеропорту в 2014 році, обороні Києва у 2022-му, Харківському контрнаступі, обороні Авдіївки. Полк протистояв ворогу в запеклих боях у Дебальцевому, виконував операції в тилу ворога, разом з іншими підрозділами брав участь у наступальних діях на херсонському, запорізькому напрямках та в інших місіях. Про це розповідають воїни різних рангів. «Найгероїчніший момент – це, мабуть, відбиття штурму міста Бровари, коли була зупинена колона. З різних напрямків було нанесено вогневе ураження як за допомогою артилерії, так і протитанкових засобів. Ворог був зупинений. Нанесли максимальне ураження, врешті-решт полк, який вів наступ, зазнав втрат і майже був знищений», – згадує у фільмі той напружений час офіцер із позивним «Арей». Своїми тактичними діями воїни ССО здатні досягати успіху на оперативному і стратегічному рівнях.

Про особливості цього роду військ розповідають інструктори з позивними «Джокер», «Заряд», «Механік». Все сказане ними засвідчує, як формується «вовк» ССО – не просто солдат, а мислячий стратег, відданий патріот та надійний побратим. До фільму увійшло близько двох десятків інтерв’ю. Командир полку з позивним «Бонд» наголошує, що воїни полку – це багатогранні, освічені, сильні духом люди, здатні приймати миттєві рішення. Сили спецоперацій покликані туди, де інші підрозділи не можуть впоратися, – розповідає він. З фільму дізнаємося, що за кожним успішним завданням стоїть не лише фізична підготовка, а й сила духу, інтелект та непохитна віра у перемогу. Режисер фільму «Етос» досягнув поставленої мети: українські воїни розповідають про їхню філософію, цінності та мотивацію. Фільм розкриває суть того, що робить бійців особливими, що спонукає їх до хоробрості та подвигів.

Згідно з власною концепцією, постановник структурує роботу, розділяючи її окремими розділами-гаслами: «Епоха», «Відвага», «Характер», «Братерство», «Контроль», «Шлях», «Стратегія», «Ідея», «Інстинкти» та ін. Він перекидає місток між минулим і сьогоденням, проводить паралелі з історією України. «Один із головних героїв фільму – меч, – стверджує Ангел Ангелов. – Він уособлює хоробрість, силу і віру в перемогу. Це спадок, який залишили нам наші предки, вклавши в нього свою силу, знання і мудрість. У третьому полку ССО є дві реліквії. Це прапор, який боєць виніс з Донецького аеропорту, і друга реліквія – копія меча Святослава Хороброго. Оригінал цього меча зараз у Софійському соборі, його знайшли кілька років тому в Запоріжжі»[4]. У стрічці палаючий меч показано не раз, що і має символізувати зв’язок з історією.

Одна із вражаючих історій фільму – про снайпера з позивним «Енейко». Влітку 2022 року він пішов з іншими бійцями на дорозвідку. Навколо все було заміновано ворогом, і на цьому бойовому завданні він втратив ногу, підірвавшись на міні. «"Енейко 200-тий!" – так спочатку я сказав у рацію, а тоді думаю, та я ж поки тільки 300-тий». Попри всі ризики, пораненого вдалося транспортувати з мінного поля. В нього четверо дітей і важке поранення, та це не схилило бійця до демобілізації, а, навпаки, він поставив перед собою завдання, що за пів року має повернутися у бойовий стрій. Так і сталося. «Енейко» пройшов довгий процес лікування, протезування у США, реабілітацію, і зараз уже тривалий час воює разом зі своїми побратимами. Він продовжив справу, яку розпочав ще в 2014 році, коли вперше пішов захищати Україну. Він мотивує себе, що краще за нього країну ніхто не захистить, і своїм дітям він має залишити вже вільну і сильну Україну.

ССО – це один із найбільш міфологізованих і таємничих родів військ у ЗСУ, військова еліта держави, до складу якої входять найбільш мотивовані бійці. Кожен з них становить небезпеку для існування росії, відтак у фільмі в них закриті обличчя і змінені голоси.

Як пояснює Ангел Ангелов, робота з військовими – це завжди швидкість і динамічність. Все може змінитися, і треба бути пластичним в комунікації та іноді наполегливим задля гарного результату. Головним завданням, за словами режисера, було знайти на місці героїв та розговорити їх. Він висловив вдячність керівництву та медіаслужбі полку, які допомагали та надавали все необхідне для комфортної роботи.

Окрім інтерв’ю та архівних кадрів війни, у фільмі є постановні зйомки, вочевидь, із тренувань на навчальному полігоні, зняті уповільнено, з крупними планами.

За словами продюсера Станіслава Карпенка, у планах – створити 10-12 серій. Знайти про це інформацію поки не вдалося. Подивитися, підтримати та поширити «Етос. Іду на Ви» можна за цим посиланням: https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=5EDmXXKlW44

«Найскладніше в роботі режисера, – каже Ангелов, – знайти унікальну історію та "інфікувати" нею інших учасників творчої групи. Найбільше задоволення – у знімальному процесі та в моментах, коли глядацький зал резонує з твоїм задумом й отримує емоційне задоволення»[5].


[1] Ангел Ангелов про документальний фільм «Байконур. Вторгнення», екстремальні експедиції та «дослідження часу». https://supportyourart.com/conversations/rezhyser-angel-angelov-pro-dokumentalnyj-film-bajkonur-vtorgnennya-ekstremalni-ekspedycziyi-ta-doslidzhennya-chasu/ Дата доступу: 4.11.2024.

[2] Вержбицький Богдан. Українська кінооператорська школа сьогодні. Зб. статей. Енергія відродження. Українське кіно 2014–2020 років. К. : Редакція журналу «Кіно-Театр», Видавничий дім «Освіта України», 2022. С. 169–170.

[3] В Києві презентували стрічку «Іду на Ви», яка стала першим епізодом документального серіалу «Етос». 19.07.2024. https://www.armyfm.com.ua/v-kyievi-prezentuvaly-strichku-idu-na-vy-iaka-stala-pershym-epizodom-dokumentalnoho-serialu-etos/ Дата доступу 3.11.2024.

[4] https://bazilik.media/armiia-tv-prezentuvala-dokumentalnyj-film-etos-pro-syly-spetsialnykh-operatsij-zsu/

[5] Ангел Ангелов про документальний фільм «Байконур. Вторгнення», екстремальні експедиції та «дослідження часу»…