2001 року Віталій Любота створив перший в Україні Народний аматорський театр-студію «Паростки», де грають люди з особливостями: ментальними, опорно-руховими, аутизмом, синдромом Дауна, різними формами ДЦП чи постінсультними парезами тощо.
Відтак ці люди набули сенсовості буття: не дочекатися смерті, а повноцінно жити.
З чого все почалося? Режисер, викладач Академії мистецтв ім. Павла Чубинського Віталій Володимирович Любота – родом зі Звенигородки Черкаської області – закінчив заочне відділення Національного університету культури. На початку 2000-х вирішив провести Всеукраїнський фестиваль дитячих театрів. Тоді й познайомився з Євгенією Костюшенко – мамою дитини із синдромом Дауна, яка організувала громадську організацію «Сонячний промінь», залучивши матерів зі схожими проблемами. Поставив новорічну виставу з особливими підлітками. Так і відбулося народження театру «Паростки». 25 років тому в Україні не було жодного схожого театру, а нині є більше ста. Тепер тема інклюзивних театрів набула нової актуальності. Адже з фронту приходять люди з каліцтвами не тільки фізичними, а мистецтво може сприяти реабілітації. Як стверджує Віталій Любота, «Паростки» – театр не жалю, а можливостей. А також переконаний, що театр має бути визнаним способом реабілітації.
Ольга Сергійчук