Актор Євген Авдєєнко (н. 2 лютого 1984, Суми) – український актор театру і кіно. Після закінчення 2005 року КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого майже двадцять років виходив на сцену Національного театру ім. Лесі Українки та Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Знімався в серіалах «Ворожка», «Біля причалу», «Дзвонар», «Шлях поколінь», у кінофільмі «Черкаси». Заслужений артист України. Після початку повномасштабного російського вторгнення Авдєєнко (позивний Авдєй) долучився до лав захисників України. Воював у Третій штурмовій на Запорізькому, Авдіївському та Бахмутському напрямках. Нагороджений у 2023 році нагрудним знаком «Золотий хрест» від головнокомандувача Збройних сил України. Працюючи в артилерії, отримав травму ніг. Тож у кінці листопада 2023 року Євгена перевели в групу під керівництвом Олександра Алфьорова, яка надає гуманітарно-інформаційно-ідеологічну підтримку бійцям Третьої окремої штурмової бригади. Це поїздки в розташування особового складу до їхніх позицій. Зрозуміло, що їздять не туди, де відбуваються штурмові дії, а на позиції артилеристів, танкістів. І там актор читає лекції на ідеологічну та просвітницьку теми своїм побратимам, проводить різні заходи.
Моновиставу «Ненароджені для війни» про реальне
життя, думки та переживання військового в новому для української сцени жанрі
мілітарі-стендап, як нарік його режисер Анатолій Нейолов, показують у різних
містах країни. В її основі – реальні історії бійців 3-ї ОШБр та особистий
досвід Євгена Авдєєнка. Виступи тривають уже кілька місяців, і в планах ще
широка географія. На запитання щодо особистого досвіду відповів, що «все – особисте,
навіть якщо йдеться не про пережите, а про історії когось зі знайомих чи
незнайомих хлопців: про Авдіївку, Курдюмівку, про друзів зі школи, які терпіти
один одного не могли колись, а потім опинилися в одній посадці... Так, це
історії не мої, але якщо вони не будуть моїми на сцені, то не варто на неї й
виходити. А от сцени прощання з дружиною, рідними – це особисто пережите. Ми з
режисером Анатолієм Нєйоловим відбирали та перебрали десятки й сотні інтерв’ю,
спогадів. Також мені допомагали мої побратими збирати інформацію. Я теж питав
хлопців зі своєї артилерійської батареї. За півтора місяця ми створили виставу.
Вона наповнена гумором, бо якщо розповідати тільки про страшні моменти війни,
це буде дуже тяжко глядачеві»[1].
[1] Ми
за три тижні стали артилеристами. 20.08. 2024. https://
suspilne.media/cherkasy/813535-mi-za-tri-tizni-stali-artileristami-voin-tretoi-sturmovoi-priizdit-do-cerkas-z-vistavou-sob-dopomogti-pobratimam/