Юрій Феліпенко – український актор театру і кіно. В 2016 році закінчив курс Юрія Висоцького у КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого і відтоді працював у Театрі на Подолі. Долучився до ЗСУ навесні 2024 року. Зі своїм другом – наразі побратимом – він шукав різні варіанти в інтернеті, куди піти. Їх цікавили безпілотні авіаційні ударні комплекси. Війна ставала дедалі більш технологічною, безпілотні комплекси вирішують дуже багато: обороняють, зупиняють, знищують, вони – «зелене» майбутнє. Знайшли батальйон «Ахіллес», подали заявку, протягом тижня їм передзвонили, домовилися про онлайн-співбесіду. Так усе і почалося.
«Коли ми проходили базову загальну військову підготовку – нас було 8 людей, які йшли в батальйон «Ахіллес» на різні позиції – ми здружилися, якщо так можна сказати – чудово провели там час. Навіть давали приклад іншим бійцям, яких туди притягнули за вуха, грубо кажучи, мотивували дуже багатьох людей там – під кінець навчань дехто змінився кардинально. І от щодо піклування батальйону – в нас не було незакритих потреб. Нам відправляли ящиками їжу, нам відправляли пігулки, вітаміни, у нас був “старлінк”! Навіть у командування його не було, а у нас, хлопців з “Ахіллеса”, на цьому БЗВП – був, у наметі. Його передав батальйон, щоб ми з ними зв’язувалися, нас вводили в курс справ, казали, на що звернути увагу. І в ті 40 днів я відчував, що вже трошки в “Ахіллесі”. Відчував, що про мене піклуються і мене чекають. Це дуже мотивувало і підбадьорювало.
Стосовно пілотування і керування дроном – я
закохався в нього з першого дня. Я зрозумів – дідько, це моє, і я це зроблю
круто! Випала така честь і можливість і, скажу вам, я показав непогані
результати, що мене мотивувало ще більше. Тепер маю бажання стати просто асом у
цій справі»[1].
Актор здобув популярність у серіалі «Колір пристрасті» і «Колір помсти» (обидва 2021), де переконливо зіграв адвоката Андрія Потапенка.
«В мене, – розповів, – дуже непоганий підйом
почався в останні роки. Багато ролей в театрі було і головних, і не головних,
але в чудових виставах з чудовими режисерами. І в кіно почали з’являтися
головні ролі, і не одна, а і кілька поспіль. У мене були чудові перспективи.
Але ж я розумію, що війна не закінчиться так швидко, потрібні люди. Хлопців
треба – може, не те, що міняти, але доповнювати їх ряди. Немає у мене суму за
театром, кіно. Я це дуже люблю, це моя професія, я її знаю. Але покладаюся на
слова нашого командира Юрія Федоренка (позивний “Ахіллес”): “Армія – це не
вирок, не покарання і не тюрма. Армія – це можливості”. Чим більше я
вмотивований, тим впевненіше буду себе відчувати тут і відкрию для себе щось
нове. Я полюбив цю свою справу так, як я любив справу свою акторську»[2].
[1] Негода Тетяна. Юрій Феліпенко, актор і військовий. Укрінформ. 28.06.2024.
[2] Там само.