Михайло Ухман – військовий журналіст, сценарист, продюсер – народився на Тернопільщині. Закінчив факультет філології та журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка.
Професійну діяльність розпочав 2015 року як
фронтовий журналіст тернопільської газети «Свобода» в Добровольчому
українському корпусі «Правий сектор». Їздив на передову з 2015 року,
висвітлював ситуацію в зоні бойових дій, допомагав військовим і збирав матеріали
для фільмів про українських героїв. Та за зброю все одно довелося взятися.
Військовий вишкіл проходив на полігоні у Мар’їнці. 2020 року у видавництві
«Темпора» вийшла його книжка «Люди волі: шлях на війну» – 56 історій про те,
чому людина йде захищати свою землю. Що нею керує: відповідальність,
небайдужість, усвідомлення своєї ролі, патріотизм, турбота про близьких, драйв?
Автор розповідає про півсотні різних життєвих шляхів, які привели людей на
нинішню російсько-українську війну[1].
На письменницькій праці Михайло Ухман не
зупинився, усвідомлюючи, що на людей, особливо на молоде покоління, більший
вплив має екранне мистецтво. Він також усвідомлював,
що держава недостатньо використовує такий засіб, як кінематограф, для виховання
в молоді патріотизму. Як продюсер (спільно із Сергієм Коновалом) він, залучивши
кошти не з державного бюджету, втілює виношену ідею – фільм про «непомітних»
героїв, які стали на захист України. 2021 року документальний фільм «Трохи
нижче неба» (режисер – Руслан Горовий) вийшов на екрани. Йдеться про
хлопців-«кіборгів» 80-ї бригади Збройних Сил України – старшого сержанта Івана
Вітишина, старшого солдата Ігоря Римаря, солдатів Володимира Труху й В’ячеслава
Мельника, які загинули в боях за Донецький аеропорт у січні 2015 року.
Матеріали для цієї стрічки Ухман збирав понад два роки. У відео немає жодного
постановочного кадру, воно зібране з телефонів бійців.
Упродовж 2021 року фільм показували в різних
містах України. Про показ у Тернополі Михайло Ухман сказав: «Це була важка
прем’єра фільму про "кіборгів", адже в залі перебували матері
полеглих героїв. Я боявся, щоб з ними чогось не трапилося, бо не кожна мати
може пережити історію загибелі своєї дитини, але маємо таку реальність»[2].
Ще до повномасштабного вторгнення Михайло Ухман готував кілька проєктів про УПА. Врешті, вирішив поєднати в одній картині боротьбу воїнів УПА і нинішніх героїв. А герої стрічки – реальні люди: колишня зв’язкова та боєць УПА, а також сучасні українські військовослужбовці. Над стрічкою «Шлях поколінь» Ухман працював як сценарист і продюсер (режисер – Володимир Сидько). Підтримку та кошти Ухман отримав від української діаспори, меценатів, громадських діячів, зокрема, Сергія Жадана, Сергія Стерненка, Павла Казаріна. Але, на жаль, не від держави. 12 жовтня 2023 року фільм вийшов у прокат, його показували в Канаді й у США.
«Шлях поколінь» – це історично-документальний фільм. В основі сюжету – події, що відбувалися під час Другої світової війни на Волині, та нинішня російсько-українська війна. Головний герой – Назар – молодий програміст, для якого війна на Донбасі – це інше життя, яке його не стосується. Але одна ніч у лісі повністю змінює його життя. Уві сні до хлопця приходить український воїн з минулого, що воював у цьому місці проти наших ворогів. Між ними відбувається непроста розмова, яка вертає головного героя в минуле і змінює його майбутнє. У стрічці знялися актори Лариса Руснак, Володимир Ніколаєнко, Назар Борушко, Олексій Паламаренко.
Використавши у 2020 році можливість тодішнього так званого «перемир’я», фільмували за 20 кілометрів від окупованого Донецька, в Карлівці та Славному (зараз тимчасово окупована територія) – такого не робила жодна знімальна група. В бойових сценах знімались реальні військовослужбовці зі зброєю та технікою – кадрові військові, які були акторами, меценатами, каскадерами. Практично самого себе – командира підрозділу, до якого потрапив головний герой, – зіграв учасник бойових дій Олег Ляденко, який був командиром роти глибинної розвідки 74-го окремого розвідувального батальйону.
Знімали також на Волині, де зароджувалася
Українська повстанська армія і точилися запеклі бої українців за незалежність з
«енкаведистами» та гітлерівцями. Також у фільмі є інтерв’ю з колишнім воїном
УПА 97-річним Степаном Петрашем та колишньою зв’язковою УПА 93-річною Ганною
Абрамчук[3].
Михайло Ухман, продукуючи ідеї, як продюсер
досягає результату. «Я почав займатись кіновиробництвом після 2014 року і
наголошував на тому, що нам потрібно знімати історичні фільми про українську
армію. Тільки через художнє, класне та динамічне кіно ми можемо показати свою
країну. Так роблять американці, європейці, китайці та індійці, на жаль, і наш
ворог. Росіяни спершу запустили свої погані фільми на нашій території, потім
свій поганий "язик", а тоді вже й полетіли ракети. Маємо інформаційно працювати над тим, щоб показувати крутість
нашої армії. Тоді нас будуть підтримувати[4].
Мовою документального кіно Михайло Ухман продовжує розповідати про українських воїнів. 29 травня 2025 в український прокат вийшов документальний фільм «Тарас Бобанич Хаммер» – історія про львів’янина, правнука січового стрільця, добровольця, командира стрілецького батальйону, який пройшов шлях від Майдану до найгарячіших точок фронту й загинув навесні 2022 року у віці 33-х років. Режисер фільму – Олексій Кочергін.
Михайло Ухман розповів: «Я бачив, як на Донеччині
воював підрозділ Першої окремої штурмової роти Добровольчого українського
корпусу “Правий сектор” під командуванням Дмитра Коцюбайла–“Да Вінчі”. У цій же
роті воював Тарас Бобанич–“Хаммер”: вони були сподвижниками. Цей фільм – не про
сльози, бо Тарас колись говорив: “Я не хочу, щоб, якщо я загину, по мені
плакали. Час плакати ще колись настане. Зараз треба бити ворога”»[5].
Кошти на фільм виробництва «Ухман і Компанія» дали представники великого бізнесу. Нині у Львові є вулиця Героя України Тараса Бобанича.
Михайло Ухман вболіває за Україну і за українське суспільство, розуміє, наскільки воно неоднорідне: «Суспільство і молоде покоління знає, хто такий арестович, поворознюк, пес Патрон та інший політичний непотріб, але справжніх героїв, які є сучасними богатирями, лицарями, козаками – назвати не можуть.
Тут виникає запитання і одночасно відповідь на
нього – люди не знають своєї армії, вони її бояться, як наслідок – сотні тисяч
молодих юнаків втікають від захисту своєї Батьківщини»[6].
Ухмана поглинула кінематографічна стихія: давши
життя трьом фільмам, він продовжує освоювати цей простір.
[1] Люди волі: шлях на війну (з циклу «Сучасні
українські книги»).
https://msmb.org.ua/people-of-the-will-the-way-to-war-iz-tsiklu-suchasni-ukrainsyki-knigi/
[2] https://armyinform.com.ua/2021/02/12/u-ternopoli-prezentuvaly-film-pro-kiborgiv-trohy-nyzhche-neba/
[3] Ми знімали за 20 кілометрів від окупованого
Донецька: Михайло Ухман про фільм «Шлях поколінь» 08.10.2023. https://hromadske.radio/podcasts/my-ie-buly-y-budem-informatsiynyy-maraton/my-znimaly-za-20-kilometriv-vid-okupovanoho-donetska-mykhaylo-ukhman-pro-film-shliakh-pokolin
[4] Там само.
[5] Як знімали фільм про легендарного добровольця,
розповідає Михайло Ухман. 14.05.2025. https://kanaldim.tv/hammer-nezabarom-u-prokati-yak-znimaly-film-pro-legendarnogo-dobrovolczya-rozpovidaye-myhajlo-uhman/
[6] https://zazbruchem.te.ua/news/my-ne-znaiemo-svoikh-heroiv-v-oblychchia-zhurnalist-i-boiets-z-ternopil-shchyny-pro-vykhovannia-ukrains-koi-molodi_316240.html
4.08.2023.