З нагоди Дня українського кіно посмертно орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджені режисер і продюсер Віталій Кокошко, актор і телеведучий Максим Неліпа, кінопродюсер Станіслав Притула, актори театру і кіно Олексій Самойленко, Юрій Феліпенко, Євгеній Шумилов.
Віталій Кокошко (10 вересня 1966 – 24 лютого 2025) – український режисер та продюсер, засновник і керівник студії Kinograf, багаторазовий переможець та член журі міжнародних фестивалів та конкурсів маркетингу і реклами. В 1998 році залишив роботу на Одеській кіностудії та заснував у Одесі продакшн-студію Kinograf, ставши її незмінним керівником. Продюсував кліпи для групи «Воплі Відоплясова» («Весна», «День народження», «Були на селі»). У 2001 році переїхав до Києва і став ефективним комунікаційним партнером десятків компаній та брендів, найвідомішими з яких є «Київстар», UNICEF, «Козацька Рада», «Фокстрот», ПУМБ, «Хлібний дар», Київський ювелірний завод, «Оболонь» тощо). Як режисер і продюсер зняв більше 400 рекламних роликів і отримав близько 350 нагород міжнародних фестивалів та конкурсів.
З грудня 2022 року – доброволець ЗСУ, старший сержант батареї управління артилерійської розвідки 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Загинув 24 лютого 2025.
Максим Неліпа (16 жовтня 1976, Київ – 12 травня 2025, Дніпро) – український актор і телеведучий. Учасник проєктів «Дизель студіо» («На трьох», «Дизель шоу»). Під час російського повномасштабного вторгнення 2 березня 2022 року долучився до ТрО, згодом вступив до ЗСУ. В 2023 році свою мотивацію захищати Україну пояснив так: «Це була, якщо дозволите, безальтернативна відповідь на ситуацію, в якій опинилася вся Україна, мої родичі, друзі, мої діти – син і донька. Ось коли можна зі впевненістю сказати, що попрощався на невизначений строк з творчими турботами шоумена». Воював у званні старшого лейтенанта Сил безпілотних систем. Загинув у бою 12 травня 2025 року.
Станіслав
Притула (30 квітня 1984,
Київ – 22 січня 2025) – український кінопродюсер. Закінчив школу №149 та
Київський національний лінгвістичний університет. Згодом почав працювати у
Держкіно: був очільником управління держрегулювання та реалізації кінопроєктів.
Очолював відділ кіно у компанії FAMILY Production. З перших днів
повномасштабного вторгнення росії добровольцем вступив до лав ЗСУ. Його відвага
та самовідданість стали продовженням його принципової життєвої позиції – боротися
за майбутнє своєї країни. 22 січня 2025 його життя обірвалося під час виконання
бойового завдання.
Олексій
Самойленко (1997,
Донецька область – 19 лютого 2025). 2021 року закінчив майстерню Леоніда Остропольського
у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І.
Карпенка-Карого. Відомий своїми ролями у кіно та серіалах, зокрема: «Доктор
Віра», «Прогулянка у порожнечі». Також грав у театрі «Майстерня Олени Лазович»
(вистава «Лавр»). З перших днів повномасштабного вторгнення росії став до лав
Збройних Сил України. На фронті загинув 28-річним. «Смішний, добрий, щирий та
неймовірно талановитий», – таким його запам’ятали колеги з театру «Майстерня
Олени Лазович». «Льоша знав, за що він воював. Він родом з Донецької області, і
там поховані його предки. А ще він був надзвичайно талановитим актором. Такого
серця більше немає ні в кого», – написала подруга актора Катерина Григоренко.
Юрій
Феліпенко (8 травня 1993,
Запоріжжя – 15 червня 2025) – український актор театру та кіно. Після
закінчення КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого з 2016 року працював у Театрі на Подолі,
зіграв головні ролі у серіалах «Колір пристрасті» та «Обіцянка Богу». На початку
повномасштабного вторгнення росії в Україну деякий час був у складі одного з
ТрО Києва, згодом зайнявся волонтерством. Навесні 2024 року доєднався до батальйону
ударних БпАК «Ахіллес» 92 ОШБр. Це підрозділ добровольців, сформований у перші
дні повномасштабного вторгнення. 15 червня Юрій Феліпенко загинув на фронті.
Євгеній
Шумилов (12 січня 1992 –
30 квітня 2024) – український актор театру і кіно. 2014 року закінчив КНУТКіТ ім.
І. Карпенка-Карого. До повномасштабного вторгнення знімався у різноманітних
серіалах і телепроєктах, зокрема, «Речовий доказ», «Реальна містика», «Сидоренки-Сидоренки»,
«Швидка», «Агенти справедливості», «Відділ 44». Також відомий за рекламою «Нової
пошти». Пішов на війну добровольцем у 2022 році. Був ротним медиком у Третій
штурмовій бригаді. Загинув 30 квітня на фронті, захищаючи пораненого побратима.
Про загибель Євгенія повідомив його друг Іван Марченко. «Життєрадісний,
позитивний, бадьорий і справжній – таким ти залишишся в моєму серці назавжди,
друже! Спочивай з миром, ми любимо тебе і сподіваємося, що Ти зараз в кращому
місці», – написав він.