Повномасштабна
війна в Україні не зупинила наукових і мистецьких пошуків, а, навпаки,
прискорила їх, надавши нового змісту культурним і комунікативним практикам. В
умовах загрози існуванню держави й нації мистецтво стало простором не лише для
осмислення досвіду, а й для створення інноваційних форм взаємодії.
Арт-комунікації виконують важливу роль – підтримують ідентичність, сприяють
згуртованості суспільства та стають каналом діалогу зі світом.
Гіпотеза,
яку я послідовно формулюю і захищаю на міжнародних наукових та культурних
платформах, полягає в тому, що Україна нині проявила себе як сучасна, стійка та
інноваційна країна. Попри надзвичайно складні обставини, ми демонструємо
здатність до створення нових мистецьких форм, особливо в онлайн-середовищі, і
водночас встигаємо їх досліджувати, рефлексувати, описувати та представляти
світові.
Такі
комунікації виходять за межі традиційного мистецтва й перетворюються на простір
колективної присутності, де об’єднуються наукові, мистецькі та громадянські зусилля,
де теми війни, перемоги й свободи постають у нових жанрах.
Я
поділюся власним досвідом. У березні 2022 року, в перші тижні, я зі студентами
ініціювала міжнародний онлайн-проєкт «Мир Україні! Мир світу!», мета якого – об’єднати
творчі голоси різних країн з українцями. Ми написали біля 200 листів 15 мовами
до творчих інституцій, театральних вишів і театрів з усього світу, які у відповідь
надіслали нам 45 роликів, кожен тривалістю до двох хвилин. У них автори мали
сказати: «Мир Україні! Мир світу», – рідною для них мовою. Ті відео ми
презентували як цілісну збірку (плейлист доступний на YouTube-каналі КНУТКіТ
ім. І. К. Карпенка-Карого)[1]. Ми також презентували проєкт разом із Асоціацією директорів шкіл України (голова
Олена Онець), щоб учителі могли показувати ці відео дітям у класах.
Так
було започатковано новий жанр, який ми визначаємо як «колекція підтримки». Це
спільне звернення – багатоголосий жест солідарності. Ми переконалися, що в
умовах війни мистецтво здатне мобілізувати глобальні спільноти, створюючи
спільний продукт підтримки та спів-причетності. У 2023–2024 роках у співпраці
КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого та Університету креативних мистецтв у Великій
Британії ми реалізували міжнародний онлайн-перформанс «Коріолан», експеримент,
у якому поєднали класичний текст Шекспіра із сучасними викликами війни та можливостями
цифрового середовища. Прем’єра відбулася у Великій Британії, в Ірчестері, 26
березня 2024 року. Перформанс доступний на сайті університету Креативних
Мистецтв, де створена відповідна сторінка[2].
Завданням
було – не просто відтворити сюжет п’єси, а створити новий жанр –
онлайн-перформанс, де головним є звернення до глядача й активна взаємодія з ним.
Глядачі перетворювалися на мешканців Риму: голосували за консулів, брали участь
у битвах, вигукували на площі й навіть впливали на фінал, використовуючи паперові
фігурки, які вони робили на початку дії. Для цього ми спеціально створили
Telegram-канал, де публікували інструкції та завдання для аудиторії. Там же відбувалося
голосування й інтерактивні обговорення. Інноваційність постановки полягала в
тому, що глядачі були як у кінотеатрі у великому залі, але замість заздалегідь
записаного відео вони бачили на екрані акторів, які взаємодіяли з ними в
реальному часі. Це дозволило зруйнувати «четверту стіну» й створити відчуття
присутності. Після перформансу ми проводили дискусію про війну, мир і зраду –
діалог, який робив мистецтво інструментом осмислення сучасних подій.
Британські
глядачі відчували паралелі між історією Риму та українським сьогоденням. Вони
вставали й разом з героями п’єси вигукували: «Геть Коріолана!». Це був момент єднання
культур і досвіду, де мистецтво перетворювалося на міст між минулим і сучасним.
Але запис – лише документ, адже справжній онлайн-театр існує тільки в момент живого
виконання, коли актори й глядачі разом творять подію.
Цей
проєкт переконав нас, що глядачі готові до зміни ролей у театрі майбутнього. Вони прагнуть активно
залучатися й ставати повноправними учасниками.
Досвід
з «Коріоланом» став підґрунтям для Міжнародної наукової лабораторії нових
жанрів, що виникла з ініціативи та під моїм керівництвом. До групи увійшли
дослідники-науковці та арт-практики з України, Грузії, Молдови, Великої
Британії, США та ін. країн. Працює вона на волонтерських засадах і об’єднує
людей, зацікавлених у спільних дослідженнях та експериментах із трансформацією
жанрів у нових медіа та онлайн-середовищі.
У
травні 2024 року діяльність Лабораторії була представлена академічній спільноті
на організованій нами Міжнародній науково-практичній конференції «Онлайн-жанри.
Нові реалії. Виклики. Тенденції» [3]. Тут ми презентували «Коріолана» як приклад
нового формату, обговорили спектр онлайн-жанрів і їхнє значення для України та
світу. Конференція відбувалася в онлайн-форматі та мала п’ять
офлайн-майданчиків, залучивши широку міжнародну аудиторію. Три з них
розмістилися в Києві – в Будинку кіно, в Українському інституті підвищення
кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси та в Центрі
Курбаса; ще один – в Одесі на базі Міжнародного гуманітарного університету; і
один у Великій Британії – в Університеті креативних мистецтв. Такий формат
підкреслив гібридну природу арт-комунікацій і продемонстрував, як офлайн і
онлайн можуть взаємодіяти.
Ми
представили онлайн-перформанс «Коріолан», після чого відбулося обговорення, де
взяв участь Лев Манович – один із найвідоміших теоретиків цифрової культури,
професор City University of New York, автор концепцій «культурної аналітики» та
«нових медіа». Його участь надала конференції ваги глобальної академічної події.
Значущими були й інші учасники: Вірляна Ткач (США) – режисерка та керівниця
Yara Arts Group у театрі La MaMa, Нью-Йорк; Неллі Корнієнко – академік НАМУ;
Лідія Стародубцева – докторка філософських наук, професорка Харківського
національного університету; а також митці й дослідники з Польщі, Молдови, Грузії,
Великої Британії та ін. країн. Дискусії охоплювали коло питань від інновацій у
театрі й перформансі до трансформації глядацького досвіду в цифровому середовищі.
Особливу увагу було приділено новим жанрам – онлайн-танцю, онлайн-малюванню,
онлайн-обіймам, онлайн-драмбалету.
Конференція
вивела український досвід у центр міжнародної дискусії, а рівень учасників
засвідчив, що розробки вітчизняних дослідників у сфері онлайн-жанрів є складовою
глобального процесу. Ця подія підтвердила, що навіть у час війни Україна формує
нові теоретичні та практичні рамки розвитку мистецтва, а наші напрацювання
цікаві й важливі.
Результатом
стало також видання у Великій Британії книги під назвою (в перекладі на
українську) «Онлайн-жанри: крок у майбутнє. Онлайн-перформанс «Коріолан» за
п’єсою Шекспіра. Постановка Наталії Дніпренко. Онлайн-жанри. Нові реалії.
Виклики. Тенденції. Наукова онлайн-лабораторія»[4]. Це фіксація нашого шляху – від мистецького
експерименту до академічного осмислення. Тут зібрано статті, аналітичні
матеріали й відгуки учасників, які документують не лише проєкт «Коріолан», а й
процес народження нових жанрів у цифровому середовищі. Це стало кроком до
подальших експериментів та наукового співробітництва.
Так
український досвід увійшов у міжнародний академічний обіг. Ми розповсюдили ці
книжки в бібліотеках творчих вишів у Великій Британії, щоб зробити наші ідеї доступними
для студентів, викладачів та дослідників.
Наступний
напрям наших досліджень – експерименти з тележанрами. Це природно, адже я
багато років веду майстерню режисури телебачення в КНУТКіТ ім. І. К.
Карпенка-Карого. Перший крок – поява телепередачі «ROMECORЕ TV» на каналі
I-UA.TV[5], яка народилася з онлайн-перформансу
«Коріолан»[6]. Спочатку це був експеримент: ведучими
стали герої онлайн-перформансу (Коріолан, його дружина, мати та інші), які у
форматі програми продовжили свій діалог з документальним сучасним світом.
Згодом передача переросла у форму соціальної журналістики. Наша міжнародна
команда розширилася, до неї увійшли студенти, випускники й колеги з різних країн,
почала висвітлювати історії українців за кордоном, які волонтерять і працюють
задля нашої перемоги. Телепроєкт став майданчиком культурної дипломатії, де мистецький
експеримент трансформувався у журналістське розслідування та документування
сучасних реалій та згодом змінив назву.
Щотижнева
телепередача «Культурна дипломатія» і зараз виходить щосереди о 15:00 на каналі
I-UA.TV. Її мета – використати потенціал української культурної еліти, яка вимушено
опинилася за кордоном через війну, для впливу на закордонні суспільства,
налагодження контактів та підтримки України у боротьбі з агресором.
Кореспонденти виходять на прямий зв’язок з Києвом чи надсилають сюжети з
Іспанії, Польщі, Німеччини, США, Чехії, Великої Британії, Італії, Швейцарії,
Румунії, Словаччини, Японії, Бразилії та інших країн. Періодично ми
організовуємо навчання для них – я особисто проводжу ці заняття.
Окремою
сторінкою наших пошуків стали онлайн-танці, які ми презентували в березні 2025
року. Це був танцювальний номер у прямому ефірі «Культурної дипломатії». Акторка
Анастасія Баша та я одночасно танцювали, перебуваючи в різних країнах, але
з’єднані в одному екранному просторі. Цей експеримент поєднав елементи
телебачення, цифрових технологій та хореографії, відкрив новий жанр –
«онлайн-танець», у якому живий ефір, можливість одночасної присутності
виконавців і глядачів, а також пластика тіла стають інструментами міжнародної
комунікації. Ми прагнули показати, що танець може бути мовою культурної
дипломатії, адже він зрозумілий незалежно від країни, мови чи контексту.
У
березні 2025 року я представила цей експеримент на науковій конференції, що
відбулася в межах FORMAT International Photography Festival у місті Дербі
(Велика Британія). Доповідь викликала інтерес колег, які запропонували
організувати майстер-класи з онлайн-танців. Отже, наші розробки можуть мати
розвиток у міжнародних практиках комунікацій.
Висновки
Проведені
експерименти та дослідження дали змогу сформулювати основні ознаки
онлайн-арткомунікацій, що постали в умовах війни та глобальних криз, визначити характеристики,
які відрізняють їх від традиційних форм мистецтва й роблять самостійним
напрямом у сучасному культурному просторі.
Гіпертекстуальність
і багаторівневість. Онлайн-простір інтегрує різні засоби виразності – кілька
екранів, живе зображення акторів і глядачів, графіку, фото, музику, шумові
ефекти. Така багатошаровість формує новий тип синтезу мистецтв.
Зміна
позиції глядача. Він перестає бути спостерігачем і стає активним учасником, що
впливає на хід подій.
Міжнародність.
Онлайн-формати дозволяють створювати акторські трупи з різних країн без
логістичних і фінансових бар’єрів.
Цифрові
декорації та реквізит. Віртуальні образи поєднують графіку, живопис, відео,
анімацію, створюючи нову образну мову.
Народження
нових жанрів. «Колекції підтримки», онлайн-перформанси, онлайн-танці,
кросмедійні формати – це нові види художньої комунікації.
Унікальність
моменту. Онлайн-театр існує тільки «тут і тепер»; запис втрачає ефект
співприсутності.
Інклюзивність.
Онлайн-формати долають бар’єри доступу, особливо для людей із обмеженими
можливостями, мешканців віддалених регіонів, біженців та військових у будь-якому
куточку світу.
Емоційна
близькість. Дистанція екрану створює ефект інтимності та персональної
присутності.
Онлайн-арткомунікації
довели свій потенціал як реакція на кризові обставини, як нова форма культурної
взаємодії, що поєднує технологічні можливості та гуманістичні функції
мистецтва. В українському контексті вони стали важливим інструментом підтримки
в умовах війни та засобом культурної дипломатії, презентуючи світові інноваційний
образ України як креативної сучасної нації.
[1] YouTube.
PEACE TO UKRAINE! PEACE TO THE WORLD! International Online Performance
(плейлист). Режим доступу: https://www.youtube.com/playlist?list=PLB-hWMOGYjuq_9qkNk_o7XfZNq0kxVl_C
[2] University
for the Creative Arts. Coriolanus project page. Режим доступу:
https://www.uca.ac.uk/research/projects/coriolanus/
[3] https://knutkt.edu.ua/pidsumky-vii-naukovo-praktychnoikonferentsii-laboratorii-onlayn-zhanry-novi-realii-vyklykytendentsii/
[4] Dniprenko,
N. Online genres: A step into the future. The online performance Coriolanus
based on Shakespeare’s play. Directed by Nataliia Dniprenko. Online genres. New
realities. Challenges. Trends. Scientific Online Laboratory. Велика Британія:
University for the Creative Arts, 2024. Режим доступу:
https://uca.assetbank-server.com/asse.../assetfile/73894.pdf
[5] ROMECORЕ
TV та Культурна дипломатія [телепроєкти]. I-UA.TV. Доступно:
https://i-ua.tv/programs/cultural-diplomacy
[6] https://www.uca.ac.uk/research/projects/coriolanus/