Проста і геніальна техніка Мейснера в українських реаліях
«Основа акторської гри – реальність вчинку»
Сенфорд Мейснер
Акторська техніка Сенфорда Мейснера – що ж це таке? На це запитання українські актори та режисери театру і кіно відповідають по-різному:
- «так, щось чув, говорять – круто»;
- «так, читав про неї - цікаво»;
- «так, знайома техніка, навіть трохи вивчав – сподобалося».
І лише невелика кількість акторів висловлюють справжнє захоплення: «Це геніальна техніка, я її глибоко вивчав, і наразі застосовую у своїй діяльності. Не розумію, як я раніше без неї був».
Список голлівудських акторів і режисерів, які використовували або продовжують використовувати в своїй роботі цю техніку вражає: Марк Ентоні Макдермотт (т/с «Американська історія жахів», «Практика»), Конні Бріттон, Роберт Дюваль (к/ф «Хресний Батько»), Джеймс Каан, Грегорі Пек, Брайан Гераті, Ешлі Аткінсон, Сандра Баллок, Сідней Поллак, Грейс Келлі, Меріл Стріп, Леонардо ДіКапріо, Наомі Вотс, Том Круз та багато інших.
В Україні техніка Мейснера дедалі більше набуває обертів, збирає своїх шанувальників серед професіоналів театру та кіно.
Українські реалії акторської та режисерської практики такі, що не існує поняття суто театральний актор чи суто кіноактор. У нас актор – універсальне значення. Сьогодні - він грає в театрі, може навіть у кількох як запрошений актор, завтра може зніматися у фільмі чи серіалі, а післязавтра може бути ведучим на телебаченні в якійсь авторській програмі, в скетч-шоу і т. і. А до новорічних свят декламувати вірш на сцені святкового концерту. Одним словом – універсал. Зазвичай актори вивчають багато різних технік – і як тримати увагу публіки в театральних постановках, і як правильно стояти в кадрі телекамери, і ораторському мистецтву і багато іншого. І режисери, до речі, також.
Є міф, що українські актори – найвищої майстерності, але тільки не розмовляють англійською. Також є міф, що американські актори - вони як бодібілдери - можуть показати, продемонструвати будь-який м'яз-емоцію, як за помахом чарівної палички, коли їх режисер про це тільки-но попросить. Насправді істина десь посередині.
Зараз у світі відбувається масова міграція населення, у тому числі і через професійні причини. Люди акторської професії не є винятком. В Україну приїжджають іноземні, зокрема й американські фахівці театрального та кіномистецтва для роботи з місцевими театрами, кіностудіями, продюсерськими центрами. Для плідної роботи та взаєморозуміння приїжджим і нашим фахівцям необхідно «розмовляти однією мовою» - тобто, розуміти суть технік та методів, які багато років популярні та використовуються на Заході.
Також досить велика кількість українських професійних працівників сцени та кіно намагаються спробувати свої сили у популярних театрах та кіностудіях США, Великобританії, Німеччини, Західної Європи. Їхати туди не маючи у своєму багажі технік, які там використовуються професійними акторами – нонсенс. Приїжджати туди і вчити все це там - теж варіант, але базові знання все ж таки необхідні.
Для українських акторів та режисерів техніка Сенфорда Мейснера важлива хоча б тому, що до цього вона була майже незнайома для нашого кіно та театрального співтовариства.
Вважаю, що всім акторам України необхідна програма (можливо скорочена), за якою навчають техніці Мейснера, або хоча б знайомство з нею. Насправді у ній немає нічого складного, але вона може стати реально хорошим доповненням в скарбничку професійного актора. Володіння цією технікою дозволяє актору розширити свій арсенал методів гри, зробити її більш насиченою, яскравою та природною. Ця техніка дозволяє отримувати нові інструменти в скарбничку, які допоможуть в подальшій роботі!
Давайте тепер зануримося глибше і познайомимося з цим дивом ближче.
Сенфорд Мейснер (31.08.1905 – 02.02.1997) – американський актор, театральний педагог, відомий як розробник акторської «техніки Майснера» (або «техніки Мейзнера»), заснованої на «реальності дії» і зануренні у партнера, та на розвитку можливості до імпровізації й тотальної відкритості.
Сенфорд Мейснер отримав стипендію на навчання майстерності актора в Театральній гільдії Нью-Йорку під керівництвом Гарольда Клармана та Лі Страсберга. З їхньої системи й з’явилася «техніка Майснера», яку він з 1935 року викладав у театральній школі «The Neighborhood Playhouse» (Нью-Йорк), а з 1983 року у своїй приватній школі «Майснера-Карвілля» на Карибах.
Усі сучасні акторські техніки, так чи інакше, беруть свій початок від Костянтина Станіславського та його системи. В Америці цю систему вивчали і продовжували передавати далі на скільки це було можливо. Але лідери, імена яких досі значаться на фасадах театральних шкіл - Лі Страсберг, Стелла Адлер і Станфорд Мейснер (усі вони є вихідцями з Group Theatre), мали напружені взаємини між собою, бо кожен був упевнений, що має рацію саме він. До сих пір триває страшна ворожнеча між школами – варіанти на різні бачення й думки досі не допускаються. Лі Страсберг концентрувався на емоційній пам'яті. Його метод був вкрай енергетично виснажливий, оскільки акторові пропонувалося використовувати свій особистий життєвий досвід. Нерідко його уроки закінчувалися істериками та криками, тому не варто й казати, що в університетах ця методика не прижилися. Насправді, метод Лі Страсберга, на мій суб'єктивний погляд, є найглибшим і найсерйознішим з усіх існуючих акторських технік у Голлівуді. Він найближчий до системи Станіславського та до того, чому навчаються українські студенти на акторських та режисерських факультетах. Інша річ, що не вистачає в методі гумору, того самого, що дозволяє артисту не лише входити в роль, але й легко і невимушено виходити з неї. Стелла Адлер (родина в неї була родом з Одеси) - подібна до нашої Ади Роговцевої, дуже дисциплінована та віддана театру дама. Її батько був найвідомішим актором у Нью-Йорку. Стелла Адлер сконцентрувала свою роботу на вивченні уяви та її ролі в акторській майстерності. І, нарешті, Станфорд Мейснер! Він був молодший за всіх перелічених вище. Зухвалий і з почуттям гумору. Він розробляв партнерські взаємини. Для нього важливими були спонтанні реакції на отримані від партнера імпульси, подразники, які народжуються від моменту до моменту в реальному часі.
При створенні техніки Сенфорд, ґрунтуючись на системі Станіславського, включив до неї авторські вправи, які розвивають здатність до імпровізації, звільнення емоцій, відчутті себе тут і зараз у запропонованих обставинах. Акторська гра – це не вигадка, а природна реакція актора на те, що відбувається. Вся техніка Мейснера спрямована на те, щоб отримати від акторів правди за вигаданих обставин: «Основа акторської гри – реальність вчинку».
Мейснер вважав уяву значно важливішим засобом у роботі над роллю, ніж емоційну пам'ять. Якщо в кадрі людина повинна з'явитися лютою, але в сценарії не прописано, що саме привело її в такий стан, актор має додумати, що трапилося з його героєм.
В основі техніки Майснера - вправи, що спонукають актора "жити природно в уявних обставинах", виражати спонтанні реакції та справжні емоції достовірно. Миттєва комунікація, що виникає між акторами дозволяє їм максимально реалістично уявити дію персонажа у запропонованих обставинах.
Основна увага в підході Мейснера приділяється тому, щоб актор «вибрався з голови», тож актор інстинктивно поводиться по відношенню до навколишнього середовища. З цією метою деякі вправи з техніки Мейснера засновані на повторенні, так що слова вважаються незначними в порівнянні з емоцією, що лежить в основі. У техніці Мейснера більше уваги приділяється іншому актору, а не внутрішнім думкам чи почуттям, які пов’язані з персонажем.
Техніка Мейснера – це взаємозалежна серія тренувальних вправ, які доповнюють одна одну. Більш складна робота підтримує команду драматичного тексту. Студенти працюють над серією вправ, що поступово ускладнюються, щоб розвинути здатність спочатку імпровізувати, потім отримати доступ до емоційного життя і, нарешті, привнести спонтанність імпровізації і різноманітність особистої реакції на текстову роботу. Ці методи розвинули лінію поведінки Станіславського. Ця техніка використовується для розвитку навичок імпровізації, а також для «інтерпретації сценарію і створення конкретних фізичних характеристик кожного персонажа, якого грав актор».
Приклад техніки, винайденої Майснером для тренування реакції акторів, називається «Вправа на повторення»:
У цій вправі два актора розміщуються один навпроти іншого і відповідають один одному фразою, що повторюється. Фраза стосується поведінки кожного і відображає те, що відбувається між ними в даний момент, наприклад: «У цей момент ти виглядаєш незадоволеним мною». Ця фраза повторюється, змінюється за значенням, тональністю та інтенсивністю, щоб відповідати поведінці, яку кожен актор виробляє по відношенню до іншого. Завдяки цьому прийому актор перестає думати про те, що говорити й робити, і реагувати більш вільно та спонтанно як фізично, так і вокально. Вправа також виключає читання рядків, так як говорить актор, узгоджується з його поведінкою та реакцією. Ця відома вправа на нескінченні повтори однієї і тієї самої сцени, по суті, бере актора змором, викликаючи спонтанний відгук.
«Щоб бути цікавим актором - ні, щоб бути цікавою людиною - ви повинні бути справжнім, а для того, щоб бути справжнім, ви повинні прийняти те, ким ви є насправді, - і таке інше. Ви хоч уявляєте, як розкутує не турбуватися про те, що про вас думають люди? Ось для чого ми тут» - Сенфорд Мейснер.
Ключовим засобом у роботі над роллю Мейснер вважав уяву, а не емоційну чи фізичну пам'ять. Зазвичай, у сценаріях не прописується чому герой перебуває у тому чи іншому стані. Тому, якщо акторові потрібно бути в кадрі злим, він має сам додумати, що саме трапилося з його героєм. Якщо той роздратований у сцені - вигадайте причину: перед входом вашому герою наступили на ногу, або він втратив по дорозі ключі, або сусід почав свердлити стіну о шостій ранку. Саме на уяві, яка опрацьовує такі деталі, будується підготовка до участі. За технікою Мейснера актор довіряє своєму імпульсу і діє в моменті. Мейснер вважав, що не так страшно, якщо щось не виходить одразу, погано, якщо актор не намагається.
Вправа, яка розвиває увагу та налаштовує на роботу:
Потрібно лягти на спину, заплющити очі і спокійно зробити п'ять видихів через рот. Допомагає розслабити тіло. Потім треба поставити собі внутрішнє запитання: «Що я відчуваю?» І прислухатися до того, як реагує тіло, як змінюються фізичні та емоційні відчуття. Запитання це можна ставити знову і знову, поки не відчуєте, що знайшли відповідь. Потім запитайте: «Що я хочу?» Дайте відповідь собі вголос перше, що спало на думку. Побудьте в цьому стані 3-4 хвилини, зробіть глибокий вдих і видих, а потім вигукніть все, що хочете, звуком "о" або "а", одночасно інтенсивно, але без фанатизму. Знімає зажими та позбавляє напруги.
Мейснер вважав, що є велика різниця між актором, який живе в ролі та актором, який намагається грати. Різниця полягає у достовірності дій. Ця вправа допомагає повірити в події і грати переконливо. Виберіть завдання, яке буде складним для виконання, але зможе повністю поглинути вашу увагу. Зашийте одяг, згадайте, що ви їли два тижні тому на обід, або почніть рахувати зерна рису в пакеті. Далі уявіть, що якщо ви не виконаєте цю дію, ви посваритеся з другом, не отримаєте важливе повідомлення. Тобто дія, якою ви займаєтеся, може мати конкретні наслідки. Така вправа допомагає простежити у собі зміни – як ви реагуєте на дію. Конкретність і достовірність вчать проживати у моменті, а не просто його зображати.
Техніка Мейснера складається із трьох основних компонентів, які працюють разом: емоційна підготовка, повторення та імпровізація. Кожна вправа спрямована на опрацювання. Найскладніше для театрального актора Мейснер бачив у вмінні слухати, тому вправи залучають увагу, спонтанний відгук, а головне – вчать розчиненню у партнері та ролі.
В Україні знайдеться не багато коучів, які викладають техніку Мейснера, яка лежить в основі навчальних програм з акторської майстерності у багатьох університетах світу. Наприклад ось:
https://cutt.ly/LR7cgxq
https://cutt.ly/1R7cdmy
Здебільшого – це іноземні, зазвичай зі США чи Великобританії, актори та викладачі, які приїжджають до України на запрошення або короткочасний контракт для проведення майстер-класів, короткострокових курсів для українських акторів і студентів.
- застосовувати на практиці основні принципи техніки Майснера;
- імпровізувати та щиро виражати емоції;
- природно взаємодіяти з партнером у моменті;
- "відключати голову" і діяти "тут і зараз";
- упевнено почувати себе перед камерою;
- грамотно керувати своєю увагою та увагою аудиторії;
- бути спонтанним, легко входити в роль і виходити з неї;
- використовувати принципи техніки під час роботи на камеру;
- ефективно діяти у стресових ситуаціях;
- швидко та продуктивно готуватися до публічного виступу;
- позбавлятися зайвої напруги м'язів обличчя та тіла;
- входити в ресурсний стан за будь-яких обставин;
- знаходити нові виразні засоби та художні рішення ролі;
- діяти в кадрі так, як це роблять актори світового рівня.
І є ще деякі причини, через які варто вивчати техніку Мейснера:
По-перше - вона геніальна та проста.
По-друге – вона дуже популярна нині у США. Американські театри на Бродвеї та голлівудські кіностудії – це Мекка для сьогоднішніх акторів театру та кіно всього світу. Багато голлівудських акторів і режисерів використовували цю техніку у своїй успішній кар'єрі і продовжують нею користуватися.
На сьогоднішній день «техніка Майснера» - найефективніша й користується попитом серед голлівудських акторів.
Володіння технікою Мейснера – гарантія достовірного та природного існування у кадрі. Вона дозволяє усвідомити свої сильні сторони, природу емоцій, перестати затискати голосові зв'язки, позбутися зайвого напруження м'язів обличчя, пізнати силу свого енергетичного потенціалу, по-справжньому проживати кожен момент, підвищити впевненість у собі, легко входити в роль і виходити з неї, бути спонтанним та харизматичним.
Володимир Зубков