Журнал “Кіно-Театр”

Василь Кухарський

2024-03-18T17:32:44+00:00

(2 грудня 1981, Радомишль на Житомирщині – 7 грудня 2023, Київ)

2001 року закінчив диригентсько-хоровий відділ Житомирського музучилища ім. Віктора Косенка за спеціальністю керівник хору, диригент, вчитель музики. 2005-го – КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого (художній керівник курсу Валентина Зимня). З 2008 року – актор Київського академічного драматичного театру на Подолі. («Сто тисяч», «Льовушка», «Механічний апельсин», «Ножиці», «Приворотне зілля»). Зіграв десятки ролей на телебаченні та в кіно, зокрема, головну роль в історичному детективі «Максим Оса і золото песиголовця».

Максим Девізоров

2024-03-21T13:58:39+00:00

Актор театру та кіно. 2019 закінчив Київський національний університет культури і мистецтв (факультет сценічного мистецтва, творча майстерня Ніни Гусакової) за спеціальністю «Режисер драматичного театру». 2012 року знімався в російському серіалі «Після школи», а згодом продовжив кар’єру в Україні – у серіалах «Перші ластівки», «Пікнік». 2017 року став актором «Театру-студії 11» (художній керівник – Влада Білозоренко). Грає у виставах: «Політ над гніздом зозулі» (Вождь), «Хамелеон» (Фредерік Бурден), «Тату, ми всі в тумані», «Поїхати не можна залишитися». Широка популярність прийшла до нього після ролі Дениса Денисенка в молодіжному детективі «Перші ластівки». Інші фільми: «Перші ластівки: Zалежні» (2020), комедія «Fake». 2021 року знявся у воєнній драмі «Мирний-21» (прем’єра на початку 2023 року).

«Екологію душі, екологію мови, екологію нації треба берегти...»

2024-03-21T14:23:03+00:00

У 2014 році, до 200-х роковин Шевченка, відбулася серія показів фільму-опери «Наймичка» Ірини Молостової й Василя Лапокниша (1963). Це екранізація опери Михайла Вериківського за однойменною поемою Тараса Шевченка. Фільм представляв оператор-постановник Сергій Лисецький – майстер української операторської школи і шанований викладач операторської майстерності, котрий, на превеликий жаль, відійшов у засвіти в січні позаминулого року. Один із показів відбувся в Галереї мистецтв Києво-Могилянської академії: показ тоді переріс у щось значно більше – у живе спілкування з аудиторією, в свого роду інтерв’ю, що його майстер давав не конкретному журналісту, а цілій глядацькій залі. І розмова не обмежилася фільмом – мова зайшла про фундаментальні людські й національні цінності, що їх такою яскравою ілюстрацією стала «Наймичка». До 210-х роковин Тараса Григоровича і на пошану світлої пам’яті Сергія Опанасовича публікуємо цю розмову. За ці десять років вона не втратила актуальності, більше того – у світлі нинішньої війни за саму українську ідентичність набуває ще більшої ваги.

Мільярд доларів на кіно і культуру

2024-03-21T14:37:36+00:00

Саме стільки виділяє росія коштів на розвиток їхнього поганого кіно і культури. Про все це і не тільки.

Щоб Україна повернулася в рідну домівку

2024-03-21T14:45:26+00:00

30 листопада, на запрошення професорки Вроцлавського університету Агнєшки Матусяк, яка очолює Центр транскультурних посттоталітарних студій, головна редакторка «Кіно-Театру» взяла участь у круглому столі «Дві декади українських революцій: від цінностей до ідентичності», організованому Львівським національним ім. І. Франка і Вроцлавським університетами. Львівський виш представляв політолог Олександр Кучик, Київський ім. Бориса Грінченка – літературознавець, професор Олена Бондарєва, яка детально проаналізувала реакцію на події українських революцій в сучасній драматургії.

«Абрикоси Донбасу» голосом Катрін Денев

2024-03-21T14:53:33+00:00

Французька знаменитість Катрін Денев стала «голосом» української письменниці Любові Якимчук: вона начитала її вірші французькою для аудіокнижки. Поетеса повідомила: «Катрін Денев озвучила «Абрикоси Донбасу», й наша з нею аудіокнижка відтепер у книгарнях Франції, а також на всіх французьких аудіоплатформах. Там почуєте і мій голос, бо заголовки та ще п’ять-шість віршів для книжки начитала я, українською».

Лист з Дніпра

2024-03-24T08:31:44+00:00

На прохання відділу мистецтва Обласної універсальної наукової бібліотеки міста Дніпра наша редакція надіслала наявні примірники журналу «КіноТеатр» за 2022 і 2023 роки. 30.11.2023 надійшла відповідь.

«Голодомор. Літописці» Олександра Зінченка

2024-03-24T08:59:50+00:00

Документальний мінісеріал до 90-х роковин Голодомору 1932–33 років від Суспільного мовлення – це літопис найжахливіших подій в історії України – голоду, штучно створеного комуністичним режимом СРСР задля знищення українського народу. Автори разом із дослідниками Голодомору шукають відповідь, чому для пояснення масштабів катастрофи недостатньо розуміти самі тільки геноцидні наміри Сталіна.

Творчі вечора Олега Бійми

2024-03-24T09:03:02+00:00

30 листопада і 1 грудня в Будинку кіно відбулися творчі вечори Олега Бійми. З 1997 року Олег Іванович працює над циклом документальних кінострічок під назвою «Немеркнучі зірки».

Театральний фестиваль Традиції «DREVO»

2024-03-24T09:53:35+00:00

5 грудня у Львові, в Гарнізонному храмі Петра і Павла (вул. Театральна, 11), відбувся VIII Театральний фестиваль Традиції «DREVO» з прем’єрою вистави «Розмова птахів» (реж. Наталія Половинка).

Премія ім. Богдана Хмельницького Міністерства оборони України

2024-03-24T10:01:56+00:00

2023 року в номінації «Твори кіномистецтва» перемогла документальна стрічка журналістки Центральної телерадіостудії МО України Маріамни Маркевич «Rekrut назавжди» (оператор Ігор Бондаренко) із серії «Нескорені». Фільм присвячений пам’яті полеглого 2022 року в боях на Луганщині військового журналіста й воїна-спецпризначенця, автора і ведучого популярного медійного проєкту «Рекрут» Олексія Чубашева.

Франківський драмтеатр на фестивалі Boska Komedia

2024-03-24T10:07:22+00:00

14 та 15 грудня театр показав у Польщі виставу «Дзяди» за поемою Адама Міцкевича (режисерка Майя Клечевська). Програма фестивалю складається з показу понад 20-ти постановок. До нього залучені критики та куратори зі США, Туреччини, Індії, Італії, Швейцарії. Вистава має антиросійський дискурс та чіткий безапеляційний меседж до тих, хто досі каже: «Це не наша війна», – або: «Я пацифіст». Цією роботою Клечевська відповідає їм: «То є ваша війна. І ми виграємо її усі разом! Бо українці боронять кожного із нас».

Кінотеатральний бум

2024-03-24T10:12:42+00:00

У 2023 році частка українського кіно в загальному бокс-офісі України безпрецедентно висока. Українські фільми ще ніколи не збирати таких кас – вони цього року рекордні. Загальний прибуток від них становить приблизно 300 мільйонів гривень; половину з них зібрала «Мавка. Лісова пісня», але інші – «Довбуш», «Щедрик», «Люксембрг-Люксембург», «Памфір» – також збирали великі каси, що спричинило зростання бокс-офісу, як в абсолютних цифрах, так і частки українського кіно. За результатами року вона буде на рівні 15–17 відсотків у загальному бокс-офісі – такого ще не було в українському кінопрокаті.

Фільм «Ла Палісіада» вийшов у прокат

2024-03-24T10:18:48+00:00

Дія фільму Філіпа Сотніченка відбувається у 1996 році. Двоє давніх друзів, детектив міліції та судовий психіатр, розслідують вбивство колеги. Робота над фільмом тривала 5 років. Автори винайшли самобутнє візуальне вирішення, що підкреслює відповідний історичний період. Для цього оператор стрічки Володимир Усик використовував знімальну техніку того часу, який відображено на екрані.

«Сірі бджоли» в Роттердамі

2024-03-24T10:24:20+00:00

З 25 січня по 2 лютого проходив МКФ у Роттердамі. В головному конкурсі показано екранізацію однойменного роману Андрія Куркова «Сірі бджоли», яку представляли режисер і автор сценарію Дмитро Мойсеєв, продюсерка Іванна Дядюра, письменник Андрій Курков і оператор Вадим Ільков. Стрічка розповідає про людей, які живуть на сході України в умовах війни. Назва відсилає до так званої «сірої зони» біля лінії фронту – маленького села, де проживають двоє головних героїв. Чоловіки-пенсіонери намагаються облаштувати свій побут, попри ракети над головою та бойові дії поруч, проте все змінюється, коли до села приходить російський снайпер. Інші дві українські стрічки на Роттердамському МКФ: «Ми обов’язково поговоримо про це після відбою останньої повітряної тривоги» Юрія Єфанова та «Центр творчості» Марти Гринюк і Ніка Томаса.

Міжнародне визнання

2024-03-24T10:29:00+00:00

Документальна стрічка про перші дні облоги російськими загарбниками Маріуполя потрапила у короткий список премії «Оскар» у категоріях «Найкращий міжнародний повнометражний фільм» та «Найкращий повнометражний документальний фільм». Фільм створено у співпраці Associated Press та американських документалістів з Frontline. Матеріал було відзнято під час перших днів облоги Маріуполя.

Премія ім. Леся Курбаса – Артему Вусику

2024-03-24T10:33:21+00:00

Лауреатом цієї престижної премії у 2024 році став режисер Артем Вусик з Харкова за постановку «Веселка на Салтівці», прем’єра якої відбулася в листопаді 2023 року. Артем Вусик – засновник незалежного театру «Нафта», режисер і єдиний актор цієї музичної сюрреалістичної трагікомедії про життя митця, його досвід війни і про найбільший житловий масив Харкова – Салтівку, який зазнав значних руйнувань з початку повномасштабного вторгнення росії.

Соціальна драма «Як там Катя?» в кінотеатрах

2024-03-24T10:37:46+00:00

25 січня соціальна драма «Як там Катя?» Крістіни Тинькевич вийшла в український прокат. Після цього фільм з’явиться на стрімінговій платформі HBO Europе. Прем’єра дебюту Крістіни Тинькевич відбулася на 75-му кінофестивалі у Локарно в конкурсній програмі Concorso Cineasti del presente. Фільм отримав дві нагороди: спеціальний приз журі Ciné+ та приз Анастасії Карпенко за найкращу акторську гру. Загалом же фільм побачили глядачі понад 30 МКФ.

Нагороди НАМУ – співробітницям «Кіно-Театру»

2024-03-24T10:43:45+00:00

З нагоди 100-річчя Сергія Параджанова Національна академія мистецтв України серед інших лауреатів нагородила Золотою медаллю Ларису Брюховецьку – почесного академіка НАМ України, кінознавицю – за багаторічну дослідницьку, наукову та видавничу діяльність, вивчення творчої спадщини Сергія Параджанова та популяризацію українського кіно. Почесним дипломом НАМУ відзначено Анастасію Канівець – кінознавицю, магістерку Національного університету «Києво-Могилянська академія», заступницю головного редактора журналу «Кіно-Театр» – за продовження кращих традицій кінознавчої науки у вивченні та популяризації кіномистецтва України. Почесний диплом також і в кандидатки філософських наук Ольги Брюховецької, авторки «Кіно-Театру», яка досліджує і популяризує творчість Сергія Параджанова.

Верховинці вшанували Параджанова

2024-03-24T10:51:28+00:00

На Верховинщині завжди уважні до культурних подій, адже цей регіон уславлений народженням цілої низки національних шедеврів – літературних, музичних, художніх, кінематографічних. 9–10 січня тут відзначили 100-ліття режисера Сергія Параджанова. Програма заходів була скромною, з огляду на час, який переживаємо нині, однак гідною пошанування геніального митця.

Остання війна

2024-03-22T10:42:55+00:00

«Анатомія рашизму»

Автори ідеї: Мирослава Барчук, Володимир Ладижець

Автори сценарію: Юрій Макаров, Мирослава Барчук, Дарка Гірна

Режисерка Жанна Озірна

Автори ідеї: Мирослава Барчук, Володимир Ладижець

Автори сценарію: Мирослава Барчук, Юрій Макаров

Режисери: Олеся Моргунець-Ісаєнко, Роман Синчук

Україна, Суспільне, 2023

Підйом прапора в Генуї, або Як правильно обрати діда

2024-03-22T10:54:54+00:00

«Мій карпатський дідусь»

Сценарист Грігоріс Карантінакіс, Заза Буадзе

Режисер Заза Буадзе

Оператор Олександр Земляний

В ролях: Богдан Бенюк, Сімоне Коста, Олекса Городенко, Ірина Бенюк

Копродукція: ІнсайтМедіа продюсерський центр (Україна), Air Studio 8 (Італія), Pascaru Production (Молдова), Bio Illusion (Чехія), 2023

Випробування пам’яттю: «Вбивці квіткової повні» Мартіна Скорсезе

2024-03-22T11:14:05+00:00

80-річний американський кінорежисер Мартін Скорсезе завжди прагнув зрозуміти Америку через її ситуативних злочинців. Однак свій 26-й повний метр він присвятив злочинності системній – історії жорстокого захоплення землі, матеріальних ресурсів та влади в штаті Оклахома на початку 1920-х років. Документальне дослідження журналіста Девіда Гранна численних вбивств (з 1912 по 1925 рік) індіанців з племені осейджів стало для режисера опорою для створення життєво точної драми, котра з розмахом і скрупульозністю «великого стилю» розповідає про те, на що натякають усі великі й маленькі американські вестерни та драми й, зрештою, свідчить уся історія – про жагу наживи, яка рухає матеріальний прогрес, і духовне розтління індивідуумів та цілих націй. Однак – що важливо – нажива як національна ідея не сприймається у фільмі обмеженою рамками суто «американського міфу».

... І знову про банальність зла

2024-03-22T14:27:05+00:00

Минулий рік був багатим на яскраві прем’єри: найгучніше прозвучав феномен «Барбігеймера»... проте в будьякому переліку найкращих фільмів-2023 почесне місце посяде стрічка «Вбивці квіткової повні» Мартіна Скорсезе. Масштабне, на три з половиною години екранного часу, кінополотно присвячене історії вбивства... точніше, серії вбивств. У 1920-х в Оклахомі, на землях племені осейдж, було виявлено нафту; члени племені швидко розбагатіли – а спритні білі вигадали вражаючі за простотою та цинізмом схеми заволодіння грішми. Ось одна: вони одружувалися з заможними індіанками, а згодом... холоднокровно вбивали дружин. Тодішній устрій сприяв тому, що смерті десятків індіанців (точна цифра досі невідома!) роками лишалися «непоміченими» – допоки за них не взялося новостворене якраз-таки для цієї справи Бюро розслідувань, предтеча знаменитого ФБР.

Перший млинець…

2024-03-22T14:39:59+00:00

«Перший код»
Сценаристка Тетяна Буренко
Режисер Артур Лерман
Оператор Євген Усанов
Продюсер Владислав Савченко
Україна, 2023

«Світле майбутнє» Нанні Моретті

2024-03-22T14:49:30+00:00

«Світле майбутнє»
(Il sol dell’avvenire)
Сценарій: Нанні Моретті, Франческа
Марчано, Федеріка Понтремолі,
Валіа Сантелла
Режисер Нанні Моретті
Оператор Мікеле Д’Аттанасіо
В головних ролях: Нанні Моретті,
Маргеріта Буй, Матьє Амальрік,
Барбора Бобулова, Єжи Штур
Італія, 2023

(Не) повернення блудного сина

2024-03-22T14:59:21+00:00

«ШТТЛ»
Сценарист і режисер Аді Волтер
Оператор Володимир Іванов
У ролях: Моше Лобель, Сол Рубінек,
Петро Ніневський та ін.
Україна, Франція, 2022

Питання істини чи віри?

2024-03-22T15:06:20+00:00

«Анатомія падіння» (фр. «Anatomie d’une chute»)
Режисерка Жустін Тріє
Сценарій: Жустін Тріє, Артур Гарарі
Оператор Саймон Бофілс
Монтаж Лорен Сенешаль
У головних ролях: Сандра Гюллер, Сванн Арло,
Майло Мачадо-Грейнер, Семюел Тейс
Франція, 2023

«Варяг»: північна легенда від Роберта Еґґерса

2024-03-23T13:47:17+00:00

«Варяг»
Сценаристи Сігурйон Біргір Сігурссон – «Сйон» і Роберт Еґґерс
Режисер Роберт Еґґерс
Оператор Джарін Блашке
В ролях: Александр Скарсгард, Аня Тейлор-Джой, Ніколь Кідман, Ітан Гоук, Віллем Дефо.
США, 2022

«Великі надії», або За парканом політики

2024-03-23T14:09:09+00:00

«Великі надії» («Grand Expectations»)
Режисер Сільвен Деклу
Сценарій: Сільвен Деклу, П’єр-Ерван Гійом
Оператор Жульєн Ірш
Композитор Флоренсія Ді Кончільо
В ролях: Ребекка Мардер, Еммануель Берко, Беньямін Лаверньє, Марк Барбе.
Франція, 2022.

Незабутній Михайло Бєліков

2024-03-24T07:59:51+00:00

Михайло Олександрович Бєліков (28 лютого 1940, Харків – 27 березня 2012, Київ) – український кінорежисер, сценарист, кінооператор. 1963 року закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (майстерня Б. Волчека). Того ж року почав працювати на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Як оператор зняв фільми: «Стежки-доріжки», «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша», «Та, що входить у море», «Білі хмари», «Варчина земля» (4 с., у співавт. з В. Зимовцем та І. Бєляковим). У 1972–1973 роках навчався та закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів у Москві (майстерня Г. Данелії). Режисер-постановник фільмів, до більшості яких сам писав сценарії: «Червоний півень плімутрок» (1975), «Прихована робота» (1979), «На короткій хвилі» (1981), «Ніч коротка» (1981), «Які ж ми були молоді» (1986), «Розпад» (1989), «Святе сімейство» (1997), «Золота лихоманка» (2002).

З 1987 року – перший секретар правління, з 1996 по 2005 рік – Голова Спілки кінематографістів України. Був одним із засновників Національної академії мистецтв України, з 1997 року її дійсний член. Лауреат ряду премій та звань: Республіканська премія ЛКСМУ ім. М. Островського (1982), Національна премія України ім. Тараса Шевченка, Народний артист України (2000). Нагороди на МКФ: Перший приз та Диплом за найкращий фільм для дітей та юнацтва XV Всесоюзного кінофестивалю в Таллінні, СРСР (1981, фільм «Ніч коротка»), Гран-прі МКФ у Мангеймі, ФРН (1981, фільм «Ніч коротка»), Премія Ленінського комсомолу УРСР ім. М. Островського, СРСР (1982, фільм «Ніч коротка»), Головний приз Всесоюзного КФ в Алма-Аті, СРСР (1986, фільм «Які ж були ми молоді»), Золота медаль МКФ, Венеція (1990, фільм «Розпад»), Гран-прі МКФ екологічних кіно- та телефільмів у Сантандері, Іспанія (1990, фільм «Розпад»).

До 95-річчя Миколи Мащенка

2024-03-24T08:24:51+00:00

Як свідчить уся творчість Миколи Мащенка, він був романтиком-ідеалістом – до речі, нині такі поняття рідко вживані. Він брав сюжети з недавньої історії, переносив на екран улюблені книжки свого дитинства – «Овід», «Як гартувалася сталь» та інші, менш відомі твори, а коли вже була свобода й поверталися з небуття заборонені імена, звернувся до ні разу не поставленої драми Миколи Куліша про 1920-ті роки. Але режисер був фанатом не історичного жанру, а скоріше філософського, якщо хочете, морально-філософського, хоча такого визначення й не існує. Його як кінематографіста хвилювали такі вічні поняття, як чесність, відповідальність, єдність, справедливість. Ці поняття не мають віку, вони завжди актуальні.

Андрій Мостренко: «На прем’єрі багато військових дякували...»

2024-03-23T17:46:41+00:00

Андрій Мостренко (н.1972, Таллінн) – актор театру, кіно, дубляжу, заслужений артист України. Закінчив Миколаївське училище культури (режисер масових заходів), Миколаївську філію Київського університету культури і мистецтв (соціальна педагогіка, викладач Олег Ігнатьєв). З 1993 по 2006 рік працював у Миколаївському українському театрі драми та музичної комедії, де зіграв Голохвастова у виставі «За двома зайцями» Михайла Старицького, Дона Хуана у «Науці підкорювати жінок» за п’єсою Гільєрме Фігейредо; Івана Карася у «Запорожці за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, Гната у «Чарівниці» за п’єсою Івана Карпенка-Карого «Безталанна», Генрі Хіггінса у «Моїй прекрасній леді» Бернарда Шоу та ін. З 2007 року – актор Київського театру драми та комедії на лівому березі Дніпра. Грає у виставах: «Море... Ніч... Свічки...» за п’єсою «Це величне море» Йосефа Бар-Йосефа (Ефраїм), «Корсиканка» Іржі Губача (Бертран), «Дзвінок з минулого» Анатолія Крима (Андрій), «Батько» Флоріана Зеллера (П’єр), «37 листівок» Майкла МакКівера (Стенфорд Пі Саттон (батько)), «З цією виставою щось не так» Генрі Льюїса, Джонатана Сейєра, Генрі Шилдса (Денніс, Перкінс). З 2008-го – працює на дубляжі, з 2009-го – знімається у кіно. Ролі: чекіст Євдокімов («Чорний ворон» Тараса Ткаченка, 2019), капітан СБУ Володимир Руденко (серіал «Доброволець» Ахтема Сеітаблаєва, 2020), Кеп («Снайпер. Білий ворон» Мар’яна Бушана, 2021), батько української родини Михайло Іванюк («Щедрик» Олесі Моргунець-Ісаєнко, 2022), заступник командира прикордонного загону («Мирний-21» Ахтема Сеітаблаєва, 2023), Батько (молодий) («Батько» Олександра Кобзаря, 2023) та ін.

Тріумф долі

2024-03-23T17:59:35+00:00

Галину Стефанову в спектаклі «Марлені» (режисерка Анна Александрович) я бачив більше десяти років тому. Аллу Сергійко у виставі під тією ж назвою (режисер Ігор Матіїв) – днями. Галина грала Дітріх на сцені Центру Курбаса, Алла грає в Театрі на Подолі. Та це не завадить поставити ці віддалені й зовсім різні роботи в одну порівняльну площину. Зате спостереження, як результат такого зіставлення, обіцяють бути змістовними – й не тільки щодо акторства. Гарант – сценічна якість образів.

Невтомна муза Олега Бійми

2024-03-23T17:21:43+00:00

Його ім’я було добре відоме в Україні ще за радянських часів, особливо шанувальникам оперного співу, адже він фіксував для майбутніх поколінь мистецтво українських оперних виконавців. Був добре обізнаний з музикою, що допомагало знайти спільну мову з відомими солістами. Євгенію Мірошниченко він заохотив знятися у фільмі-опері «Лючія ді Ляммермур», в якій вона співала на сцені. Він став автором об’ємного циклу біографічних стрічок – про Марію Стеф’юк, Анатолія Солов’яненка, Ольгу Басистюк, а також про композиторів і кінематографістів. Цикл із 40 фільмів назвав «Немеркнучі зірки».

Олексій Богданович: «Мої шекспірівські персонажі»

2024-03-23T16:32:02+00:00

– Постановки п’єс Вільяма Шекспіра – це свого роду маркер мистецького рівня театру, його мистецької політики. До цього драматурга існує постійний інтерес, і ставлення до нього як до західного літературного канону незмінне. Коли у вас виникло бажання грати у п’єсах Шекспіра?
– Це невеликий секрет полішинеля, тому що всі актори, мабуть, мріють про це. В навчальному процесі нам не давали Шекспіра, і правильно робили, тому що він заважкий для студента. Театр для Шекспіра рідко коли існує. Перша моя зустріч з Шекспіром – це «Приборкання норовливої», коли мені Сергій Данченко запропонував роль Петруччо.

Галина Криворчук: «З молодими режисерами завжди цікаво працювати»

2024-03-23T16:42:19+00:00

Галина Криворчук – продюсерка, редакторка, сценаристка. З 1973 року працювала на кіностудії «Укртелефільм». З 1994 – співзасновниця і директорка кіностудії «ВІАТЕЛ».

Український театр живий і як ніколи важливий для глядача

2024-03-23T14:54:48+00:00

Попри повітряні тривоги, обмеження воєнного стану і комендантські години, V Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» таки відбувся. Торік, через повномасштабне вторгнення росії в Україну, його не було, тож оргкомітет вирішив підсумувати за два роки – 2021 і 2022. До основних шести номінацій була додана «За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни».