Журнал “Кіно-Театр”

Фільм-переможець з українськими акторами

Редакція — 2025-05-31

Серед переможців цьогорічної премії Британської академії телебачення і кіномистецтва в номінації «Найкращий британський короткометражний фільм» – стрічка «Камінь, папір, ножиці» Франца Бьома про перші дні широкомасштабної війни в Україні з українським актором Олександром Рудинським у головній ролі.

Зарубіжні покази стрічки «Будинок “Слово”»

Редакція — 2025-05-31

Документальний фільм Тараса Томенка «Будинок “Слово”» покажуть у Великій Британії, Австрії, Німеччині, Естонії, Канаді, Франції, США в українському дубляжі. Почесним послом фільму стала надзвичайна та повноважна посолка Канади в Україні Наталія Цмоць, яка з дитинства була учасницею національної скаутської організації «Пласт», відповідала за створення першої програми безпеки в Україні після вторгнення росії у 2014 році.

«Річард ІІІ» у Закарпатському театрі

Редакція — 2025-05-31

Наприкінці минулого року відбулася знакова прем’єра в Закарпатському облмуздрамтеатрі ім. братів Шерегіїв. «Річард ІІІ» – це наймасштабніша постановка цього колективу, до неї залучений майже весь творчий колектив – актори, артисти драми, балету та оркестру, режисерський склад та спеціалісти з монтажу, наголосив директор-художній керівник театру і виконавець головної ролі Рудольф Дзуринець.

Прем’єра фільму «Дух Переможців»

Редакція — 2025-05-31

Кінорежисер Ахтем Сеітаблаєв, який нині служить у лавах Сил ТрО ЗСУ, в березні представив новий відеоролик, що демонструє незламність та силу духу українських воїнів. Команда «ТРО Медіа» вже понад два роки активно продукує унікальну аудіовізуальну продукцію мотиваційного характеру на тему національного спротиву.

Пам'ять про Сергія Лисецького

Редакція — 2025-05-31

16 квітня 2015 року в Синьому залі Будинку кіно відбулася подія під назвою «Заради справи жертвую чим завгодно...», присвячена українському кінооператору, кінорежисеру, педагогу, заслуженому діячу мистецтв України Сергію Лисецькому.

Дмитро Сова: «В роботі, в житті й тут, в армії, мені зустрічаються дуже класні люди»

Редакція — 2025-05-30

Дмитро Сова (н. 9 липня 1983, Прилуки) – український актор театру, кіно та дубляжу. Після закінчення у 2004 році Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, де навчався в майстерні Бориса Ставицького і Тараса Денисенка, став актором експериментального театру «Вільна сцена» (керівник Дмитро Богомазов). З 2005 знімається в кіно, дебютував у серіалі «Сестри по крові». Знявся у більш ніж 70 серіалах: «Я з тобою», «За законами воєнного часу», «Офіцерські дружини», «Острів непотрібних людей», «Гречанка», «Сувенір з Одеси», «Село на мільйон», «Свати-3», «Свій чужий син», «Покоївка», «Секрет майя», «Фото на недобру згадку», «Мереживо долі» та ін. У фільмі Тимура Ященка «Черкаси» зіграв одну з головних ролей. Знімався в історичній драмі Януша Заорського, виступав як каскадер у фільмі «Тарас Бульба». 2021 року одружився з акторкою Дар’єю Легейдою.

Актор і воїн Юрій Феліпенко

Редакція — 2025-05-30

Юрій Феліпенко – український актор театру і кіно. В 2016 році закінчив курс Юрія Висоцького у КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого і відтоді працював у Театрі на Подолі. Долучився до ЗСУ навесні 2024 року. Зі своїм другом – наразі побратимом – він шукав різні варіанти в інтернеті, куди піти. Їх цікавили безпілотні авіаційні ударні комплекси. Війна ставала дедалі більш технологічною, безпілотні комплекси вирішують дуже багато: обороняють, зупиняють, знищують, вони – «зелене» майбутнє. Знайшли батальйон «Ахіллес», подали заявку, протягом тижня їм передзвонили, домовилися про онлайн-співбесіду. Так усе і почалося.

«Трон у крові». Експеримент у пошуках національного стилю японського кіно

Лариса Іванишина — 2025-05-31

«Трон у крові» (інша назва – «Замок інтриг», 1957), «Срібний ведмідь» МКФ у Західному Берліні. Режисер Акіра Куросава переселив шекспірівську історію про Макбета у феодальну Японію. Він хотів покінчити з псевдоісторизмом традиційних «дзидайгекі», з їх умовністю і театральністю. В екранізації твору Шекспіра проблема полягала в тому, як привести сюжет «Макбета» у відповідність до способу мислення японців. Куросава скористався театром «но» (походить з ХІІ ст.), що розігрує трагедії в масках, які виражають згустки характерів, крайні прояви почуттів. Тому фільм – експериментальний.

«Віддано споживати інформацію…»

Світлана Максименко — 2025-05-30

«Урок журналістики без лицемірства» Матея Вішнєка

Сценічна версія, режисура, постановка Раду Гілаша / Румунія. Сценографія Раду Гілаша, Ярослава Даниліва. Музичне оформлення Одрі Бирка / Франція. Відео Дмитра Кошланя. Актор – Юрій Федчук.

Львівський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Ю. Дрогобича

Заскочені любов’ю

Олександр Саква — 2025-05-30

«Тату троянди». Теннессі Вільямс

Режисери-постановники Дмитро Богомазов, Андрій Самінін

Художник-постановник Петро Богомазов

Музичне оформлення: Андрій Самінін

В ролях: Марія Долабані, Гліб Суханов, Валерія Миргородська, Дмитро Короленко, Катерина Манузіна, Олександр Болтовський, Катерина Голотова, Анна Новицька, Вадим Охоцький

Прем’єра: 1 лютого 2025 року

Київський Національний драматичний театр імені Лесі Українки

Чи кохався дон Перлімплін з Белісою?

Світлана Максименко — 2025-05-30

«Як кохався дон Перлімплін з Белісою в саду» Федеріко Гарсії Лорки.

Режисер Валентин Гура, художниця Олеся Іщук, композитор Влад Яковлєв.

Хореограф Микола Цапяк.

Акторки Світлана Криворучко і Алла Скрипічук.

Волинський академічний обласний театр ляльок.

Грізна безодня і новітні технології

Ангеліна Велика — 2025-05-30

«Макбет» Вільяма Шекспіра

Режисер Іван Уривський

Сценографія Петра Богомазова

Костюми Тетяни Овсійчук

Актори: Макбет (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський), Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункан (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуф (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський), Малькольм (Павло Шпегун, Леонід Шеревега).

Національний театр ім. І. Франка, Київ.

Лики зла у виставі «Макбет»

Дмитро Дроздовський — 2025-05-30

Наративна історія Макбета переповідається на початку устами Банко (Іван Шаран, Віталій Ажнов). Він цитує оригінальний текст, у якому йдеться про героїчні подвиги й звитяжні успіхи Макбета, що забезпечили йому статус кавдорського тана. Епічний героїзм із уст Банко є своєрідною текстуальною прелюдією. Водночас тут відсутній пафос, характерний для героїчних історій. Актори спілкуються між собою в побутовому стилі, що створює атмосферу невимушеності.

95-річчя майстра кіно Володимира Денисенка

Ольга Ямборко — 2025-05-31

У січні 2025 року минуло 95-річчя кінорежисера та сценариста Володимира Денисенка. Його спадщина, а це 12 кінокартин, – доказ національної кіношколи як спадковості поколінь і непересічне явище в українському кіномистецтві, що за свою історію знало найвищі злети світового визнання. «Совість художника». Так назвала інтерв’ю з Іваном Миколайчуком 1981 року журналістка Оксана Курган. Як відомо, Миколайчука українці вважають «душею поетичного кіно», і починав він сходження з ролі Тараса Шевченка саме у Володимира Денисенка в кінофільмі «Сон» (1964). Совість художника та совість як тема творчості – пов’язані сутнісні категорії особистості митця Володимира Денисенка, зрештою, і його доля.

Юні петлюрівці у «Старій фортеці»

Ігор Кручик — 2025-05-31

Хочу зробити уклін ювілярові. Підлітком я знімався у його серіалі «Стара фортеця». Всього лише у масових сценах, але це незабутньо: у 1973 році, в розпал «застою», ми відтворювали часи УНР.

Віталій Розстальний у дзеркалі львівської сцени

Оксана Палій — 2025-05-31

Якось так склалося, що лише з плином часу ми побачили вагомість і унікальність постаті Віталія Розстального для формування культурного ландшафту Львова в часи шістдесятників. Як слушно зауважила Оксана Забужко у відео-лекції, присвяченій Аллі Горській, лише для Львова було характерне таке явище, як «театральне шістдесятництво». А Віталій Розстальний якраз і був серед тих, хто уможливив виникнення цього культурного феномену.

Чергова перемога Мстислава Чернова. Відгуки на фільм

Редакція — 2025-05-30

У січні 2025 року стрічка Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки», що увійшла до основної конкурсної програми «Світова документалістика» американського кінофестивалю «Санденс», здобула Приз за найкращу режисуру. Її відзначили за зображення «шокуючої та незабутньої краси та тонкі портрети персонажів».

Герої на фронті – герої на екрані

Лариса Брюховецька — 2025-05-30

З 2014 року війна живе у свідомості українців, а впродовж останніх трьох років ми відчуваємо її смертоносний подих кожною клітиною. Ми постійно висловлюємо вдячність нашим Збройним Силам, які захистили столицю України впродовж першого місяця, коли терези ваги кожну мить могли хитнутися не нашу користь. Вдячні воїнам, які вдень і вночі відбивають натиск російських агресорів. Починаючи з 2014 року і до сьогодні українці – воїни і волонтери – показали світові військову доблесть, мужність і самовідданість. Шану і вдячність їм виражають і наші кінематографісти, які в численних документальних і в не дуже численних ігрових фільмах закарбовують їхні подвиги в ім’я України.

Про дію фільму і його художню правду

Леонід Мужук — 2025-05-30

«Одного літа в Україні», документальний

Автор сценарію і режисер Володимир Тихий

Оператори Дмитро Заглинський, Сергій Стеценко, Юрій Грузінов та інші.

«Кінооб’єднання «ВАВИЛОН’ 13», 2025

Дилема того, хто вижив. «Під вулканом» Даміана Коцура

Яна Дудко — 2025-05-30

«Під вулканом» (Pod wulkanem)

Сценаристи Даміан Коцур, Марта Конаржевська

Режисер Даміан Коцур

Оператор Микита Кузьменко

Художник Олександра Марковська

Композитор Серж Авдєєв

Актори: Роман Луцький, Анастасія Карпенко, Софія Березовська, Федір Пугачов

Продюсери: Аґнєшка Ястржебська, Міколай Лізут, Міхал Максим, Ґжеґож Слоньовський, Арій ван Ґізен

Польща, 2024

«Під вулканом» Даміана Коцура як голос Польщі

Марія Вайно — 2025-05-30

Фільм «Під вулканом» Даміана Коцура – про родину, яка з туристів у дні повномасштабної війни стає біженцями, про зміну свідомості, сприйняття реалій свого і чужого, про драму власну, родини і драму українців.

Український чорний квадрат

Анастасія Канівець — 2025-05-30

«Малевич»

Сценаристки: Дар’я Онищенко, Анна Паленчук

Режисерка Дар’я Онищенко

Оператор Олександр Рощин

У ролях: Віталій Ажнов, Олексій Горбунов, Ірма Вітовська, Марина Кошкіна, Саша Новіков, Костянтин Темляк та ін.

Україна, Швейцарія, Італія, Сербія, 2024.

Коли любити музику – злочин…

Світлана Кирилюк — 2025-05-30

Фільм «БожеВільні» режисера Дениса Тарасова варто переглянути. І не лише тим молодим людям, що крізь призму досвіду кількох попередніх поколінь своїх родин живуть з уявленнями про «нормальний» радянський час, у якому людина «мала якесь майбутнє» і «перспективи» (з такими думками час від часу доводиться стикатися, викладаючи курс «Історія української літератури другої половини ХХ століття»; іноді їх важко спростувати навіть переконливими аргументами, де факти й цифри).

«СВО. Війна і мир»: Україна та світ VS «русский мир»

Ольга Ямборко — 2025-05-31

25 січня на Першому каналі Суспільного телебачення відбулася прем’єра чергових серій документального циклу «Остання війна» журналістки, віцепрезидентки Українського ПЕН Мирослави Барчук. Перші два епізоди циклу – «Анатомія рашизму» та «Какая разніца» – були показані у грудні 2023 року.

«Конклав»: світ очима безбожників

Юлій Швець — 2025-05-31

Життя Ватикану та вибори Папи Римського, що завжди проходять за зачиненими дверима, мають чималу кінематографічну історію, однак найбільш вдалі постановки легко пригадати. Це, насамперед, «У нас є Папа» (2011) Нанні Моретті та серіал Паоло Соррентіно «Молодий Папа» (2020). Обидві – італійського виробництва, що диктує їм, незважаючи на домінуючі серед частини кінематографістів ліберальні установки, повагу до традицій.

Бути обличчям воєнних фільмів непросто. Євгеній Ламах

Лариса Іванишина — 2025-05-31

Коли Євгеній Ламах ще навчався в Київському університеті культури, режисерка Олеся Моргунець, яка робила фотосесію, сказала йому, що в нього фактурне обличчя, що він ніби з минулого століття. Саме цим актор і пояснює те, що його запрошують зніматися або в історичних, або у воєнних драмах. І справді, його обличчя – звичайного хлопця з народу – органічно вписується у середовище військових. На екрані Євгеній Ламах – один із багатьох, хто нині захищає нашу країну. І хоча в нього немає бойового досвіду, з початку повномасштабного вторгнення він займався волонтерською діяльністю, збираючи кошти на армію, зокрема, підрозділу ЗСУ, де служить його двоюрідний брат.

Натхненний шлях. До 100-річчя Пола Ньюмана

Ольга Ямборко — 2025-05-31

26 січня цього року виповнилось століття класику – зірці світового кіно, американському акторові і режисеру, філантропу Полу Ньюману. Це хороша нагода згадати про кіноепоху, яка минула, та її героїв з дистанції часу і те, ким же став Пол Ньюман у цій історії. Свій погляд на акторство він неодноразово озвучував: йому приписують фрази: «Бути актором – це не створювати щось. Це означає щось пояснювати» або «Щоб бути актором – потрібно бути дитиною». Останнє характеризує його акторську манеру, бо здатність дивуватися й бути носієм вітальності є оригінальною прикметою персонажів Пола Ньюмана, незалежно від жанру фільму.

SEMINCI-69: напередодні ювілею

Ольга Скоморощенко — 2025-05-31

Міжнародний тиждень кіно (SEMINCI), який з самого початку свого існування проходить у древньому Вальядоліді, вже другий рік – під керівництвом директора Хосе Луїса Сієнфуéгоса. Зміни, що відбулися на цьому впливовому МКФ авторського кіно, не у всьому були позитивними.

Культурний десант: українське кіно на Берлінале

Анастасія Канівець — 2025-05-31

Ювілейний 75-й Берлінський кінофестиваль ознаменувався тим, що вперше з 1997 року наш фільм, «Стрічка часу» Катерини Горностай (копродукція України, Люксембургу, Нідерландів і Франції), потрапив до основного конкурсу. Очікувано, це історія про війну – як, утім, і весь український «десант» на Берлінале. Також показово, що вже другий рік поспіль вітчизняне кіно тут представлене документальним: схоже, найближчими роками воно лишатиметься головною надією нашої кіноіндустрії. Причини різні: від того, що воєнна документалістика як кіно «швидкого реагування» оперативніше відрефлексовує й опрацьовує реальність – до банального, неуникного питання фінансування в умовах, коли воєнний і політичний стан сукупно працюють проти українського кіно.

75-й Берлінале: дівочі бажання й жіночі страждання

Юлій Швець — 2025-05-31

Я доволі скептично ставлюсь до думок про «підпільний обком», котрий нібито керує культурним життям Європи, просуваючи ідею глобального управління через наднаціональні органи влади (медіа й культуру). Однак чомусь саме образ суцільного «з’їзду партії» не полишав мене під час перегляду переважної більшості фільмів Берлінале