Перформативна документалістика: робота з травмою у фільмах українських режисерок

Анотація

На початку 2000-х американський дослідник кіно Біл Ніколс у своїй праці «Вступ до кінодокументалістики» (Nichols 2001) виокремив перформативний жанр документального кіно. На його думку, перформативні фільми з особливою чуйністю втілюють суб’єктивний досвід режисерів та героїв, викликаючи емпатію у глядачів. Згодом британська дослідниця кіно й медіа Стелла Бруцці розвинула ідеї Б. Ніколса й розширила поняття перформативності кіно як характерної риси будь-якого фільмування, зокрема й документального.