Життя як кінороман

Анотація

Чотири роки знадобилося Світлані Табачніковій, доньці української акторки театру, кіно, радіо і телебачення, режисерки і педагогині Поліни Нятко (справжнє прізвище – Омельченко), щоб зібрати і структурувати матеріали для книги про маму. А саме: її щоденникові записи і фотографії, її аудіозаписи розповідей студентам, спогади про неї сучасників у книгах і періодичних виданнях, документи КГБ з Миколаївської в’язниці у справі її чоловіка Ісая Табачнікова. А також власні спогади, адже донька була свідком багатьох важливих подій у житті матері. В результаті вийшла не просто книга спогадів акторки (на 632 сторінки!), а цілий зріз епохи – театральної і політичної історії України ХХ століття. Адже акторка прожила не мало не багато, а майже 100 років – з 1900 по 1994 рік – і була свідком багатьох етапних подій (від революції 1917 року до незалежності України 1991 року). Книга містить 22 розділи і в хронологічному порядку від першої особи дуже детально розповідає, як дівчина з багатодітної сім’ї селянина-бідняка Мусія Омельченка з села Карабичин Житомирської області, завдяки своїй наполегливості, сміливості, дієвості, стала відомою українською акторкою. «Моя професія – дерзання, без дерзання мій акторський доробок був би тьмяним, невиразним, не давав би радості людям», – пише Поліна Нятко. Цікаво, що вона навіть не мріяла про акторську професію, а, як кажуть, доля сама привела її до неї.