Острів країни сліз

Анотація

Студентка Лариси Брюховецької після прочитання сценарію «Острів сліз» написала: «Я ще довго залишалась у занепокоєнні». Я теж вже кілька місяців залишаюсь у занепокоєнні: читаю і перечитую її книгу про Івана Миколайчука. Що змусило пані Ларису саме в цей час збирати нові і нові матеріали, факти, події, нові деталі, які вона «зшиває» в єдину картину? І раптом зрозуміла! Коли земля здригається від вибухів, падають будинки, гинуть малі й дорослі, ми збираємо «тривожну» валізку. Cеред різного-потрібного я хапаю старі фото і спогади про моїх предків, щоб зберегти Пам’ять про мою сім’ю, Пам’ять для моїх онуків. Пам’ять – це те, що змушує нас жити далі...