Валерій Шалига: «Продюсерам дешевше осучаснити твір, ніж морочитися з історичними костюмами…»

Анотація

– Нині в українському кіно невеликий інтерес до літературної класики, можна припустити, що режисери не дуже з нею обізнані. А в нечисленних випадках їх появи на екрані («Украдене щастя» 2008 року або недавні: анімаційна «Мавка», телесеріал «Спіймати Кайдаша»), коли в назві фігурують імена з літературних творів, панує тенденція до їх осучаснення. Як ви ставитесь до такої тенденції?

– Цікавість українського кінематографа до української класики, на жаль, не є пріоритетною і дуже слабка, якщо не сказати, відсутня. Власне, за останні 10 років можу назвати лише «Захар Беркут» Івана Франка (режисера Ахтем Сеітаблаєв) і ось «Діло Безп’ятого» Івана Карпенка-Карого. Якщо мені не зраджує пам’ять, це єдині фільми, якщо говоримо саме про екранізацію в кінематографі.