Між однозначністю й химерністю: перевтілення Валентина Троцюка

Анотація

Не випало нагоди особисто познайомитися з Валентином Троцюком, але звістка, що його не стало, боляче вразила. Хоча в останні десять років він зник з екранів, як зникло і саме українське кіно, але в цю втрату важко було повірити, адже він був зовсім молодим у ще свіжих в пам’яті фільмах: слідчий воєнної прокуратури у «Все перемагає любов» Миколи Мащенка, батько головної героїні у фільмі Михайла Іллєнка «Фучжоу» – художник-дивак, який у сільській хатині над Дніпром малює рейд Фучжоу біля пагоди (аскетична зовнішність актора дуже пасувала цій ролі), ще один самітник, але цього разу – священник села Рудівка в картині Наталі Мотузко «Диво в краю забуття» за твором Валерія Шевчука, трагічна постать вояка УПА Петра у фільмі Миколи Федюка «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали». Кожна з цих ролей – значна і вносить у фільми особливу ауру.