Галина Сулима: «Мені справді дуже пощастило!»
Розмову вела Ольга Ямборко
Анотація
Галина Сулима – українська акторка кіно, випускниця ВДІКу (майстерня Сергія Бондарчука та Ірини Скобцевої). Дебютувала у фільмі Марка Толмачова «Синє небо» (1971). На Одеській кіностудії знімалась у Марка Толмачова («Хлопця звали капітаном», 1972), Михайла Пташука («Про Вітю, про Машу і морську піхоту», 1973), Олександра Павловського («Ар-хі-ме-ди!», 1975), на Київській кіностудії ім. О. Довженка – в Івана Миколайчука («Така пізня, така тепла осінь», 1981), Олеся Янчука («Голод-33», 1991; «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені», 1995), Сергія Омельчука («Козаки йдуть», 1991), Вадима Іллєнка («Останній бункер», 1991), Миколи Мащенка («Вінчання зі смертю», 1992), Михайла Іллєнка («Фучжоу» 1993–1994; «Сьомий маршрут», 1998), на «Білорусфільмі» – у Віталія Четверікова («Сад», 1983) і Сергія Сичова («Жив-був Петро», 1983), а також у радянсько-німецькій копродукції «Важко бути богом» П. Фляйшмана (1989). Лауреатка кінофестивалів: «Молодість» (1975, Україна), «Стожари» (1995, Україна), «Сузір’я» (1994, росія), «Золотий орел» (1994, Грузія), Першого МКФ в Ялті (1997). Засновниця та директорка кінокомплексу «Кіно Арт Хауз Одеса». З 2019 року – голова Одеса Film Office при мерії Одеси. Активно працює у сфері культурної дипломатїі як президентка «Альянс Франсез» в Одесі, амбасадорка УКФ, президентка Міжнародної асоціації розвитку і підтримки української культури та франко-українського фестивалю молодого кіно МІСТ.
